Рішення

від 06.08.2018 по справі 916/630/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2018 р. м. Одеса Справа № 916/630/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Курко Д.В.

при розгляді справи за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехналадка" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, офіс 65);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "А2 Констракшн" (65082, АДРЕСА_1);

про стягнення 304 942,72 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 27.04.2018р.

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

03.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехналадка" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А2 Констракшн", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 304 942,72 грн., з яких 275 133 грн. основної заборгованості; 21143,78 грн. пені; 2035,23 грн. 3 % річних; 6630,71 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 171017-Є від 17.10.2017р. в частині поставки замовленого та оплаченого в повному обсязі на суму 275 133 грн. товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2018р. відкрито провадження у справі № 916/630/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.05.2018р.

02.05.2018р. представником відповідача було надано суду підписану директором підприємства заяву свідка, в якій зазначено стосовно поставки товару (а.с.33), а також відзив на позовну заяву (а.с.34-35), згідно якого відповідач у задоволенні позову просить суд відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення, ТОВ "А2 Констракшн" підтвердило укладання договору поставки № 171017-Є від 17.10.2017р., здійснення оплати ТОВ "Євротехналадка" та зазначило що товар у відповідності до умов договору 20.12.2017р. було поставлено позивачу.

При цьому, відповідач зазначає, що на момент поставки товару директор ТОВ "Євротехналадка" у означене ним місце поставки не з'явився, просив поставити товар та залишити накладні для підписання за адресою: вул. Новопромислова, 2а, м. Вишгород, Київська область (оптово-роздрібний склад будівельних матеріалів).

Оскільки товар для позивача, як вказує відповідач, було замовлено у ТОВ "Квазар-1", сам ним було поставлено на визначену адресу відповідний товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р445 від 20.12.2017р., а також відповідною податковою накладною, зареєстрованою ТОВ "А2 Констракшн".

При цьому, як вказує відповідач, видаткова накладна з боку ТОВ "Євротехналадка" підписана не була.

Ухвалою суду від 02.05.2018р., з огляду на необхідність встановлення строків для подання сторонами заяв по суті справи, підготовче засідання у справі №916/630/18 було відкладено на "21" травня 2018р.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. судом було задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду м. Києва проведення відеоконференції у судовому засіданні при розгляді справи № 916/630/18, яке призначене Господарським судом Одеської області на 21.05.2018р.

18.05.2018р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на перебування останнього 21.05.2018р. у відрядженні в м. Києві.

21.05.2018р. до суду від ТОВ "Євротехналадка" надійшла відповідь на відзив (а.с.77-78), згідно якого позивач зазначає, що з наданої відповідачем товарно-транспортної накладної №Р445 від 20.12.2017 р., вбачається, що вантажоодержувачем був відповідач та директор відповідача ОСОБА_2 особисто прийняв товар на загальну суму 138 161,22 грн. Жодних підписів уповноважених представників позивача вказаний документ не містить.

Твердження відповідача про невизначення сторонами місця поставки, як вказує позивач, не відповідають умовам договору, а саме п. 6.1, де зазначено, що поставки здійснюється на умовами EXW (передано на складі постачальника).

Крім того, позивач вказує на те, що з наданої відповідачем товарно-транспортної накладної №Р445 від 20.12.2017 р., вбачається, що товар поставлено на суму 138 161,22 грн., в той час, як позивачем було замовлено товару на суму 275 133,00 грн. Таким чином, вказана відповідачем кількість та вартість товару не відповідає замовленій та оплаченій позивачем.

Крім того, як вбачається із наданої відповідачем податкової накладної, вона складена відповідачем 06.12.2017р., та жодним чином не підтверджує акт поставки, а лише фіксує факт замовлення позивачем товару та факт його повної оплати.

Ухвалою суду від 21.05.2018р. судом відкладено підготовче засідання у справі №916/630/18 на 06.06.2018р.

Крім того, ухвалою суду від 21.05.2018р. судом було задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду м. Києва проведення відеоконференції у судовому засіданні при розгляді справи № 916/630/18, яке призначене Господарським судом Одеської області на 06.06.2018р.

У судовому засіданні 06.06.2018р., в якому були присутні представники обох сторін по справі, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду на 09.07.2018р., про що винесено відповідні ухвали.

Крім того, ухвалою суду від 06.06.2018р. судом було задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду м. Києва проведення відеоконференції у судовому засіданні при розгляді справи № 916/630/18, яке призначене Господарським судом Одеської області на 09.07.2018р.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. судом було оголошено перерву до 06.08.2018р.

У судовому засіданні 06.08.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач, ТОВ "А2 Констракшн", у судове засідання 06.08.2018р., про дату та час якого був повідомлений, про що свідчить підпис представника відповідача на ухвалі суду, не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про розгляд справи, а також наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки ТОВ "А2 Констракшн" у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2017р. між ТОВ "Євротехналадка" (Покупець) та ТОВ "А2 Констракшн" (Постачальник) було укладено договір поставки №171017-Є (а.с.15-18), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити у зумовлені строки покупцеві товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є будівельні матеріали (п.п.1.1., 1.2. договору).

Товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) Постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1.1 Договору постачальник зобов'язувався передати покупцю товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та строки, обумовлені положеннями Договору, специфікацією, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Оплата товару за даним договором здійснюється покупцем на протязі 3 банківських днів з моменту його отримання на умовах 100% передоплати шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.4.3. договору).

У відповідності до п. 6.2. договору поставка замовленого та сплаченого товару здійснюється Постачальником протягом 14 календарних днів з моменту оплати.

Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної Постачальника, за якою відбулася передача товару покупцю (п.6.3. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, відповідно до рахунку фактури №СФ-01/12-2 від 01.12.2017р. (а.с.19) було перераховано відповідачу грошові кошти загальною сумою 275 133 грн., що підтверджується платіжним дорученням №218 від 06.12.2017р. (а.с.14).

При цьому, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, відповідно до вимог ст.75 ГПК України, факт отримання грошових коштів у сумі 275 133 грн. ТОВ "Євротехналадка" не заперечується.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Разом з тим, як стверджує позивач, станом на дату звернення ТОВ "Євротехналадка" до суду з відповідним позовом обумовлений рахунком-фактурою та оплачений товар поставлено йому не було.

Натомість, відповідач категорично не погоджується з позицією позивача та зазначає, що ним в повному обсязі було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротехналадка".

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до ст. 73 ГПК України визначено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вказує відповідач, у зв'язку із тим, що укладений між сторонами договір не містить положень щодо місця поставки, ним у телефонному режимі із позивачем було погоджено поставку товару на оптово-роздрібний склад будівельних матеріалів, яку було здійснено ТОВ "Квазар-1", що, зокрема, підтверджується товарно-транспортною накладною №1307-ЄА від 13.07.2017р.

Натомість, проаналізувавши умови договору та надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності.

Так, відповідно до п.6.1. договору поставка замовленого та сплаченого покупцем товару здійснюється транспортом покупця на умовах EXW (передано на складі Постачальника) згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2010р.

Отже, із змісту вказаного пункту договору поставка товару має відбуватися транспортом покупця тобто ТОВ "Євротехналадка", з передачею відповідного товару на складі ТОВ "А2 Констракшн".

Згідно п. 5.1.2. договору постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві документи, що передбачені п.7.1. договору.

У відповідності до п 5.2.3 договору Покупець зобов'язаний забезпечити приймання товару з присутністю представника, що має повноваження підписувати видаткові накладні, акти невідповідності, а за необхідності інші документи, з поставкою та прийманням товару та у відповідності до п. 5.2.4 договору одночасно з прийняттям товару передати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Натомість, як випливає з пояснень відповідача, поставка товару ним була здійснена без врахування положень укладеного між сторонами договору, тобто товар поставлено іншою особою, за відсутності уповноваженого представника позивача та відповідних документів на прийняття такого товару.

При цьому, надана відповідачем у підтвердження поставки товарно-транспортна накладна судом не може бути прийнята в якості відповідного доказу поставки, оскільки підтверджує лише прийняття ОСОБА_2, тобто директором ТОВ "А2 Констракшн", товару на суму 138 161,22 грн. та не підтверджує передачу товару позивачу. Жодних підписів уповноважених представників позивача вказаний документ не містить.

ОСОБА_1 того, вказана відповідачем кількість та вартість товару у товарно транспортній накладній не відповідає замовленій та оплаченій позивачем.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 2.1., 2.4. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначене, надана позивачем в якості доказу поставки товару, податкова накладна, яка засвідчує виконання податкових зобов'язань , не може бути визнана первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вона не фіксує реальність здійснення відповідачем та позивачем самої господарської операції (поставки товару).

Крім того, дослідивши надані відповідачем у підтвердження поставки товару податкову накладну (а.с.39-40) та видаткову накладну, яка також не містить підписів уповноважених представників позивача (а.с.58), суд зазначає, що вказані накладні жодним чином за змістом не відповідають одна іншій по кількості та асортименту товару, з огляду на що також не можуть бути прийняті судом в якості доказу, підтверджуючого поставку на суму 275 133 грн.

Не надано суду у підтвердження поставки товару також і доказів фото та відео фіксації відповідної поставки товару та фіксації листування співробітників підприємств, про які йдеться у відповіді на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "А2 Констракшн" (а.с.55).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження заявника у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до підприємства з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного суду України в рішенні від 09.07.2002 року № 15-рп-2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем волевиявлення щодо повернення передоплати було вчинено в активній однозначній формі, шляхом пред'явлення позовної заяви.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки доказів поставки товару за договором поставки від 17.10.2017р. №171017-Є на суму 275 133 грн. або повернення передоплати відповідачем, в порушення вимог ст. 74 ГПК України, надано не було, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Євротехналадка" про стягнення з відповідача 275 133 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення неустойки у сумі 21 143,78 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, як було зазначено представником позивача під час судових дебатів, зазначаючи про необхідність стягнення пені за порушення грошового зобов'язання, ним було допущено описку, яка жодним чином не впливає на зміст відповідної позовної вимоги. Фактично позивач просить стягнути неустойку за непоставку товару у встановлений строк згідно до п.9.3 договору.

Згідно п. 9.3 Договору якщо постачальник не передав товар у відповідності до п. 6.2 Договору покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки, яка нараховуються на вартість недопоставленого товар за кожний день недопоставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період недопоставки.

При перевірці розрахунку неустойки, здійсненого позивачем (а.с.20), судом за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок, з урахуванням початкової дати нарахування неустойки 21.12.2017р., з огляду на те, що кінцевою датою поставки товару за умовами договору є 20.12.2017р. Таким чином, загальна сума неустойки за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 20 925,18 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума неустойки за період прострочення 275133 21.12.2017 - 25.01.2018 36 0.079 % 7869.56 275133 26.01.2018 - 01.03.2018 35 0.088 % 8442.44 275133 02.03.2018 - 19.03.2018 18 0.093 % 4613.19

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 035,23 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 6 630,71 грн., суд зазначає наступне.

Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку будівельних матеріалів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зазначена позиція цілком підтримується судовою практикою, а також викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2 Констракшн" (65082, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39096292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехналадка" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, офіс 65, код ЄДРПОУ 34486580) суму передоплати у розмірі 275 133 /двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять три/ грн., неустойку у сумі 20 925 /двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять/ грн. 18 коп. та судовий збір у сумі 4 440 /чотири тисячі чотириста сорок/ грн. 87 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У зв'язку із перебуванням судді Щавинської Ю.М. з 15.08.2018р. по 17.08.2018р. на лікарняному, повне рішення складено 20 серпня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська