Рішення

від 07.08.2018 по справі 2а-6750/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6750/12/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України генерал-майора міліції ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України генерал-майора міліції ОСОБА_2, в якому з врахуванням уточнень до позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт № 3 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1133 від 13 липня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 240 о /с від 13 липня 2012 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас збройних Сил України за п.64 "є"(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 11, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 № 114, ОСОБА_1 помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ГУМВС України у Львівській області з 13.07.2012 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 13 липня 2012 року;

- стягнути з Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного у розмірі 118 343 гривні 46 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та перебував на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. Однак, 13.07.2012 наказом ГУ МВС України у Львівській області № 1133 позивача було притягнуто до дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ України. Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконними і таким, що суперечать статті 4 Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки позивачу не було запропоновано надати жодних пояснень. Зазначив, що єдиною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із органів внутрішніх справ стало порушення відносно позивача кримінальної справи. Підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення серед іншого був наказ МВС України №81 від 16.03.2007 року «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу» . Позивач вказує, що він не порушував службову дисципліну під час проходження служби, а відтак до нього незаконно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Окрім того, позивач зазначив, що обвинувального вироку у кримінальній справі немає, тому вважає, що у відповідача не було підстав до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. З огляду на викладене, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані накази, поновити позивача на посаді та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача. Заперечення мотивує тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ України передував висновок службового розслідування. Так, відповідно до висновку службового розслідування на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за грубі порушення положень закону України «Про міліцію» , Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81. Відповідач вказує, що вказані порушення призвели до дискредитації позивачем звання працівника органів внутрішніх справ та надзвичайної події, зокрема порушення кримінальної справи. 25.07.2012 начальник Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області полковник міліції ОСОБА_3 прийняв подання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України. Із вказаним поданням позивач ознайомився 19.07.2012. 30 липня 2012 року атестаційна комісія прийшла до висновку, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС України. Відповідач зазначив, що позивач рапорту щодо не згоди з атестаційним листом не подав, атестації не оскаржив, отримав витяг з наказу про його звільнення, трудову книжку та військовий квиток. Також, від позивача у місячний термін було відібрано пояснення, проведено службове розслідування та як наслідок прийнято оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ України. Наказ № 240 о/с від 31.07.2012 виданий виключно з метою дотримання вимог статті 18 Дисциплінарного статуту. На переконання відповідача, звільнення позивача відбулося на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року було відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

02 жовтня 2012 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у кримінальній справі №183-0279.

21 червня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було поновлено провадження у справі.

Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач 1 посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 10.06.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на час звільнення перебував на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

25.07.2012 начальник Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області полковник міліції ОСОБА_3 виніс подання №16/13-8301 про звільнення з органів внутрішніх справ старшину міліції ОСОБА_1, помічника дільничного інспектора сектору ДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до Положень про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС стаття 64 пункту «є» за порушення дисципліни.

30 липня 2017 року проведено атестацію ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по липень 2012 року. За результатами атестації, атестаційна комісія прийшла до висновку, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС України. 19.07.2012 позивача ознайомлено із текстом атестаційного листа.

Наказом № 1133 від 13 липня 2012 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за грубе порушення положень Закону України «Про міліцію» , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 №81, що призвело до надзвичайної події - порушення кримінальної справи, дискредитації звання працівника органів внутрішніх справ.

Вказаний наказ був реалізований наказом начальника ГУ МВС України Львівській області №240 о/с від 31.07.2012, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 31.07.2012.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає оскаржувані накази протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Відповідно до п.10 цього Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 23 вищевказаного Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.03.2006 №3460-IY (надалі -Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено поняття службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту надане визначення дисциплінарного проступку, це - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. В свою чергу службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту, передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, у тому числі згідно п. 6 та п. 8 передбачено звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Як було встановлено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та на час звільнення перебував на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

13 липня 2012 року позивача було притягнуто до дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ України, у зв'язку з порушення положень Закону України «Про міліцію» , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 №81, що призвело до надзвичайної події - порушення кримінальної справи, дискредитації звання працівника органів внутрішніх справ. (наказ № 1133 від 13.07.2012).

Начальником Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області полковником міліції ОСОБА_3 25.07.2012 було винесено подання №16/13-8301 про звільнення з органів внутрішніх справ старшину міліції ОСОБА_1, помічника дільничного інспектора сектору ДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до Положень про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС стаття 64 пункту «є» за порушення дисципліни.

За наслідками проведеної атестації, атестаційна комісія дійшла висновку, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з ОВС України.

Як слідує, із змісту оскаржуваного наказу № 1133 від 13.07.2012, до ГУМВС України у Львівській області 10.07.2012 з УІАЗ ГУМВС надійшла інформація про те, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова пред'явлено обвинувачення та закінчено досудове слідство по кримінальній справі № 183-0279 відносно заступника начальника відділу начальника МГБ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській майора міліції ОСОБА_4, старшого дільничного інспектора цього ж відділу лейтенанта міліції ОСОБА_5 та двох помічників дільничного СДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та сержанта міліції ОСОБА_6 за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України.

10 липня 2012 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУ МВС України у Львівській області Сидор С.І. було проведено службове розслідування з приводу порушення кримінальної справи № 183-0279 відносно посадових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України та встановлено серед іншого: «що по факту порушення 19.12.2011 прокуратурою Шевченківського району м. Львова кримінальної справи № 183-0279 відносно посадових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України ВІОС УКЗ ГУМВС проведено службове розслідування, яким установлено, що досудовим слідством прокуратури проводилась перевірка у порядку ст. 97 КПК України за заявою гр. ОСОБА_7, щодо неправомірних дій працівників Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області по відношенні до її сина ОСОБА_8

Проведеною прокуратурою Шевченківського району м. Львова перевіркою установлено, що 03.12.2011 близько 06:15 працівниками Шевченківського РВ ЛМУ на вул. Яцкова у м. Львові, був затриманий по підозрі у скоєнні злочину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у подальшому був доставлений до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області. У період перебування останнім у приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ, працівники цього ж підрозділу умисно, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище працівників правоохоронного органу, всупереч інтересам служби, застосовуючи у приміщенні райвідділу до ОСОБА_8 фізичне насильство у вигляді нанесення ударів руками, ногами, палицею по різних частинах тіла, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження. У відповідності до ОСОБА_5 судово-медичного дослідження №093/11 у громадянина ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій поперековій ділянці, задній поверхні правого стегна, задньо-внутрішній поверхні лівого стегна, садна на передній поверхні лівої та правої гомілки. Пошкодження утворились від неодноразового контакту з тупими предметами та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Також вищевикладені факти підтверджуються висновком службової перевірки щодо можливих неправомірних дій з боку працівників міліції Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 17.12.2011, складеним УВБ у Львівській області ДВБ МВС України.

В процесі проведення службового розслідування було опитано громадянина ОСОБА_8, який повідомив, що 03.12.2011 після 24:00 він повертався до себе до дому та зустрів свого знайомого ОСОБА_9. Проходячи вул. Яцкова, у м. Львова вони зайшли у підвал для природних потреб. ОСОБА_8 повідомив, що виходячи з підвального приміщення їх затримали працівники патрульної служби та відвезли у Шевченківський РВ ЛМУ. Приблизно о 08:00 ОСОБА_8 вивели з приміщення РВ та відвели на дільничний пункт міліції по вул. Ак. Кучера, напроти райвідділу. У приміщенні дільничного пункту міліції перебувало приблизно четверо працівників міліції, які почали психологічно тиснути на гр. ОСОБА_8, а після цього почали наносити тілесні ушкодження по тілу та голові руками та ногами. Після цього ОСОБА_8 на автомобілі перевезли на дільничний пункт міліції на вул. Золотій у м, Львова, де продовжували наносити тілесні ушкодження для того, щоб він зізнався у скоєнні злочинів, яких не вчиняв. У подальшому ОСОБА_8 перевали у другу кімнаті та пристебнули кайданками до туби де він і пробув до 05.12.2011. 05.12.2011 працівники міліції на автомобіль ОСОБА_10 гр. ОСОБА_8 привезли під Шевченківський РВ ЛМУ, де до нього по черзі підходили та давали підписувати якісь документи. У подальшому ОСОБА_8 відпустили додому» .

Результати службового розслідування викладенні у висновку від 10.07.2012, в якому серед іншого зазначено, що за грубі порушення положень Закону України «Про міліцію» , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 №81, що призвело до надзвичайної події - порушення кримінальної справи, дискредитації звання працівника органів внутрішніх справ на помічника дільничного інспектора сектору ДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, як слідує із вище наведеного підставою для звільнення позивача стали матеріали службового розслідування з приводу порушення кримінальної справи № 183-0279 за фактом вчинення працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області злочину, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України.

Жодних інших підстав, окрім посилань на порушення кримінальної справи № 183-0279 за фактом вчинення працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України ні висновок службового розслідування, ні наказ ГУМВС України у Львівській області від 13.07.2012 №1133 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС» не містять.

Також, у жодному із цих документів не зафіксовано фактів, які б свідчили про вчинення позивачем дій, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок.

Водночас, суд звертає увагу, що пунктом 6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України встановлено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема:

- викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; -

ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування;

отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб.

Однак, під час службового розслідування та прийняття наказу від 13.07.2012 №1133 було встановлено в діях позивача лише ознаки складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України, що стало підставою для порушення прокуратурою Шевченківського району м. Львова кримінальної справи №183-0279.

Таким чином, з огляду на наведене, єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу та звільнення позивача з посади було порушення кримінального провадження відносно посадових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України.

Проте, розгляд кримінального провадження відносно позивача на час розгляду справи перебуває на розгляді в Шевченківському районному суді м. Львова.

Жодного обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 Шевченківським районним судом м. Львова не приймалося, зворотного матеріали справи не містять.

Отже, висновки відповідача гуртуються на інкримінованому позивачу порушенні, що є предметом розгляду у кримінальному провадженні, жодних інших підстав, які б свідчили про протиправність дій ОСОБА_1 та дискредитування звання працівника міліції, ні висновок службового розслідування, ні оскаржуваний наказ не містять. Так само, не має у висновку службового розслідування, так і в оскаржуваному наказі посилань на нормативні акти, приписи дисциплінарного характеру, моральні норми тощо, які були порушені позивачем.

На думку суду, вказані обставини свідчать про порушення відповідачем гарантованого статтею 62 Конституцією України та статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України (надалі за текстом - КПК України) принципу презумпції невинуватості та забезпеченості доведення вини.

Презумпція невинуватості - це правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Так, частиною 2 статті 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

Принцип презумпції невинуватості закріплений положеннями й ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини: «Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту» .

Також, презумпція невинуватості зафіксована у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, зокрема у п.2 ст.14: «Кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом» .

Зокрема, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти Сполученого Королівства» від 10 грудня 2009 року встановлено, що пункт 2 статті 6 Конвенції забезпечує «право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку» . Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема: тягара доведення; правових презумпцій факті і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи; передчасних висловлювань суду або інших представників держави про вину обвинувачуваної особи (п. 93 Рішення).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 21 вересня 2006 року передбачено, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону (пункт 42 Рішення).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно вказує, що порушення презумпції невинуватості має місце і у разі коли висловлювання відносно винуватості особи до встановлення цього відповідно до закону.

У даному випадку, що розглядається, відповідач, який не є судовою інстанцією щодо кримінальних справ та не може встановлювати будь-які факти щодо винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення, порушив приписи ст. 124 Конституції України, якою передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

З огляду на викладене, з врахуванням приписів Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що визначені у висновку службового розслідування та оскаржуваному наказі порушення, що є предметом розгляду у кримінальному провадженні, можуть вважатись встановленими виключно на підставі вироку суду у відповідній кримінальній справі. Їх зазначення може бути взяте судом до уваги лише за наявності обвинувального вироку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийнятті відповідачем оскаржувані накази є передчасним, а висновки службового розслідування необґрунтованими і надуманими, оскільки вироку суду, який набрав законної сили, про визнання позивача винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України, немає.

Таким чином, наказ відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ виданий на підставі припущень і не містить достатніх підстав для притягнення позивача до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ виданий на підставі припущень та є передчасним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пункт 3 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1133 від 13 липня 2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 240 о /с від 13 липня 2012 року «По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді з 1 серпня 2012 року.

За положеннями п.3 ч.1 ст. 371 КАС України судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Як було встановлено судом позивач перебував на посаді помічника дільничного інспектора сектору ДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, перебуваючи у трудових відносинах саме з Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, який є окремою юридичною особою.

Пунктом 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС № 499 від 31.12.2007 року, передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 вищеназваного Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, крім оплати часу відпусток і виплати компенсації за невикористані відпустки, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ 31 липня 2012 року. Тобто для розрахунку середнього грошового забезпечення позивача необхідно брати виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують його звільненню, тобто за травень та червень 2012 року.

Як вбачається із довідки Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області № 14663/43/01-17 від 20.12.2017 про грошове забезпечення, грошове забезпечення ОСОБА_1 за травень 2012 року становило 1676, 70 грн., а за червень 2012 року - 1579, 50 грн.

Відповідно середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить (1676, 70 + 1579, 50): 39 = 83, 49 грн.

Враховуючи, що позивача звільнено з роботи з 31.07.2012, відповідно 31.07.2012 є останнім днем роботи, а тривалість вимушеного прогулу позивача необхідно обраховувати з 01.08.2012 по 07.08.2018 з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 07.08.2018 становить 125986, 41 грн. (1509 робочі дні х 83, 49 грн = 125986, 41 грн).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно обраховано кількість днів вимушеного прогулу та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 1 серпня 2012 року та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1133 від 13 липня 2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області» в частині накладення на помічника дільничного інспектора Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення з органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 240 о /с від 13 липня 2012 року «По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) старшину міліції ОСОБА_1 помічника дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника дільничного інспектора Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 1 серпня 2012 року.

Стягнути з Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Кучера, будинок № 5, код ЄДРПОУ 08673945) на користь ОСОБА_1 (79021, м. Львів, вул. Садова, 25/318, РНОКПП НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 07.08.2018 у розмірі 125986 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 41 копійку, з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення на посаді помічника дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн 10 коп, звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

ОСОБА_1 (79021, м. Львів, вул. Садова, 25/318, РНОКПП НОМЕР_1).

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247).

Шевченківський районний відділ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Ак. Кучера, 5, код ЄДРПОУ 08673945).

Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України генерал-майор міліції ОСОБА_2 (79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2018.

Суддя Р.М. Брильовський