Рішення

від 21.08.2018 по справі 1640/2542/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2542/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство Шепети Олександра Михайловича про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Фермерське господарство Шепети Олександра Михайловича про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1, що викладена у листі від 21.03.2018 №32-16-0.331-1609/2-18; зобов'язання у встановлений законодавством термін надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, які передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997; визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4, що викладена у листі від 21.03.2018 №32-16-0.331-1608/2-18; зобов'язання у встановлений законодавством термін надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, що передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року відповідну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Також, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року роз'єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №1640/2542/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Фермерське господарство Шепети Олександра Михайловича про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити дії. Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство Шепети Олександра Михайловича про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, викладені у листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.03.2018 №32-16-0.331-1609/2-18, не входять до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України /а.с. 5-10/.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначав, що відмову обґрунтовано тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Шепети О.М. згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_3, а тому у відповідності до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" не входить до складу земель, що перебувають у користуванні ФГ Шепети О.М. Таким чином позиція ГУ Держгеокадастру викладена в листі від 21.03.2018 №32-16-0.331-1609/2-18 в повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства /а.с. 50-53/.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадження /а.с. 61-62/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника /а.с. 63/.

Третя особа надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, відповідно до якого проти задоволення вимог позивача не заперечував /а.с. 60/.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою від 03 березня 2018 вхідний номер Ш-3571/0/25-18 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі їй у власність земельної ділянки із земель державної власності, що передані у постійне користування фермерському господарству "Шепети Олександра Михайловича", членом якого вона є, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області (3,83 га), для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 54/.

До вказаної заяви позивачем додано: копію статуту ФГ "Шепети О.М."; викопіювання меж земельної ділянки, що відводиться у власність; копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; інформацію про відсутність реалізації права на земельну частку (пай) та довідка про середній розмір паю на території Староіржавецької сільської ради; копію протоколу загальних зборів членів ФГ "ШепетиО.М.; копію відповіді Оржицької РДА в Полтавській області; заяву про згоду на обробку персональних даних; копію довіреності /а.с. 12-24/.

Листом від 21.03.2018 №32-16-0.331-1609/2-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено позивача, що за інформацією відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає позивач отримати у власність, перебуває у постійному користуванні Шепети Олександра Михайловича згідно державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_3. Враховуючи викладене зазначено, що Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання позивача /а.с. 25/.

Позивач не погодилась з відмовою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Абзацом "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частини першої та другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з статтею 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до частини першої статті 123 зазначеного Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення уповноваженого органу виконавчої влади приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) /частина перша статті 123 Земельного кодексу України/.

У випадку формування нової земельної ділянки надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблення якої здійснюється на підставі дозволу, зокрема, органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу /абзац 6 частини першої статті 123 Земельного кодексу України/.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118, статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 21.03.2018 вих. №32-160.331-1609/2-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача, що за інформацією відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає позивач отримати у власність, перебуває у постійному користуванні Шепети Олександра Михайловича згідно державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_3. Враховуючи викладене зазначено, що Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання позивача /а.с. 25/.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж, відповідно до долученої до заяви позивача від 03 березня 2018 року засвідченої копії Протоколу №1 загальних зборів членів Фермерського господарства Шепети Олександра Михайловича судом встановлено, крім іншого, надати згоду на приватизацію земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) - 3,83 га члену фермерського господарства ОСОБА_1 за рахунок земельної ділянки, яка розміщена за межами населеного пункту с. Старий Іржавець і знаходиться у постійному користуванні Фермерського господарства "Шепети Олександра Михайловича" /а.с. 21-22/.

Крім того, відповідно до наданих третьою особою пояснень, остання не заперечує проти задоволення такого позову.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача, суд прийшов до висновку, що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 /далі - Положення №333/.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 21.03.2018 вих. №32-16-0.331-1609/2-18 у відповідь на заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 3,83 га, за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, що передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, що передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997 з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство Шепети Олександра Михайловича (с. Худоліївка, Семенівського району, Полтавська область, 38210, ідентифікаційний код 22544108) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, щодо невирішення питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, що передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 3,83 га із земель державної власності, що передані у постійне користування Фермерському господарству Шепети Олександра Михайловича згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 09.01.1997 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко