Рішення

від 20.08.2018 по справі 826/8688/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2018 року № 826/8688/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства охорони здоров'я України провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України, що полягає у ненаданні інформації та копій документів на адвокатський запит ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року в межах регламентованих законодавством стоків - протиправною; зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Міністерства охорони здоров'я України із адвокатським запитом від 06 березня 2018 року, відповідь на який не отримала станом на 05 червня 2018 року.

02 липня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у позові, в обґрунтування зазначає, що відповідь на адвокатський запит надана позивачу листом від 05 червня 2018 року № 183-07/14001.

Заперечуючи проти відзиву, позивачем подано відповідь на відзив від 06 липня 2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Міністерства охорони здоров'я України із адвокатським запитом від 06 березня 2018 року в якому просила надати наступну інформацію: з якого періоду та на яких правових підставах ТОВ Систем-Фарма здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1?

Також, у запиті позивач просив надати копії наступних документів:

копії ліцензії ТОВ Систем-Фарма (34478682), за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час;

копії договорів оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час, якщо такі укладалися;

копії документів про переведення жилого приміщення у нежиле за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду, відповідь на адвокатський запит від відповідача не надходила.

В свою чергу, відповідачем у відзиву зазначено, що листом Міністерства охорони здоров'я України від 19 березня 2018 року № 18.3-04/366 направлено копію адвокатського запиту для розгляду в межах компетенції до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (копія вказаного листа міститься в матеріалах справи).

Як зазначає відповідач, листом від 30 березня 2018 року № 18.3-07/8209 позивача повідомлено щодо направлення копії адвокатського запиту до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять як доказів направлення вищевказаного листа від 30 березня 2018 року № 18.3-07/8209 на адресу позивача так і доказів отримання/вручення вкачаного листа позивачу.

Листом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 відповідачу повідомлено наступне:

Відповідно до ліцензійного реєстру з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) станом на 26 березня 2018 року:

- ТОВ Систем-Фарма (місто Київ, б-р Дружби Народів, 28-А, кв.53, код ЄДРПОУ 34478682) видавалась ліцензія серії АВ № 302060 на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами терміном дії з 06 грудня 2006 року по 24 вересня 2010 року, зокрема, за місцем провадження діяльності:

Аптека центральна № 1: місто Київ, вул. Олени Теліги, № 13/14.

- ТОВ Систем-Фарма (місто Київ, б-р Дружби Народів, 28-А, кв.53, код ЄДРПОУ 34478682) видавалась ліцензія серії АВ № 553500 на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами терміном дії з 07 вересня 2010 року по 09 червня 2015 року, зокрема за місцем провадження діяльності:

Аптека центральна № 1: місто Київ, вул. Олени Теліги, № 13/14.

- ТОВ Систем-Фарма (місто Київ, б-р Дружби Народів, 28-А, кв.53, код ЄДРПОУ 34478682) видавалась ліцензія серії АЕ № 298841 на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами терміном дії з 09 червня 2015 року, зокрема за місцем провадження діяльності:

Аптека центральна № 1: місто Київ, вул. Олени Теліги, № 13/14.

Відповідно до частини 7 статті 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , витребування документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення .

Відповідач зазначає, що вищезазначений лист Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 разом із листом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2018 року № 18.3-07/14001 направлений на адресу адвоката ОСОБА_1.

При цьому, суд наголошує, що матеріали справи не містять як доказів направлення вищевказаного листа на адресу позивача так і доказів отримання/вручення вказаного листа позивачем.

Відповідно до частини другої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 2 Закону України Про доступ до публічної інформації , метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

У силу частини другої статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

В даному випадку, суд зазначає, що доказів надання відповіді на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року матеріали справи не містять.

Відповідач зазначає, що лист Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 разом із листом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2018 року № 18.3-07/14001 направлений на адресу адвоката ОСОБА_1.

При цьому, суд наголошує, що матеріали справи не містять як доказів направлення вищевказаного листа на адресу позивача так і доказів отримання/вручення вкачаного листа позивачу.

З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідачем допущено бездіяльність, що полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року в межах встановлених законодавством стоків.

Крім цього, суд зазначає, що позивач просив надати інформацію: з якого періоду та на яких правових підставах ТОВ Систем-Фарма здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1? Також, у запиті позивач просив надати копії наступних документів: копії ліцензії ТОВ Систем-Фарма (34478682), за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час; копії договорів оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час, якщо такі укладалися; копії документів про переведення жилого приміщення у нежиле за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши лист Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 разом із листом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2018 року № 18.3-07/14001, судом встановлено, що у наданні копій документів (копії ліцензії ТОВ Систем-Фарма (34478682), за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час; копії договорів оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за період з 14 грудня 1999 року по теперішній час, якщо такі укладалися; копії документів про переведення жилого приміщення у нежиле за адресою: АДРЕСА_1) позивачу відмолено з посиланням на пункт 7 статті 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності витребування документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення.

Орган ліцензування зобов'язаний зробити копії (фотокопії) документів, що витребовуються з ліцензійної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

До ліцензійної справи долучаються судове рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, та копія (фотокопії) до опису витребовуваних документів.

Оригінали витребовуваних документів надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання.

На думку суду, помилковим є посилання на вказану норму, оскільки позивач у запиті просив надати копії ліцензій та документів, а не їх оригінали, саме порядок видачі яких визначений статтею 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Відповідачем не надано доказів, що витребувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 6 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3)службова інформація.

Згідно частини другої статті 21 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

При цьому, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Матеріали справи не містять доказів, що запитувана інформація містить ознаки інформації з обмеженим доступом, а тому відмова відповідача у наданні копій документів на запит є протиправною.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти до висновку, що листи Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 та Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2018 року № 18.3-07/14001 є фактичною відмовою у наданні запитуваної інформації та матеріалів.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів направлення/або отримання позивачем відповіді на запит, одночасно, не погоджуючись із змістом листів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26 березня 2018 року № 2664-1.1/2.0/17-18 та Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2018 року № 18.3-07/14001, вважаючи відмову у наданні витребуваної інформації та копій документів, суд вважає за необхідним задовольнити позов шляхом визнання бездіяльності Міністерства охорони здоров'я України, що полягає у ненаданні інформації та копій документів на адвокатський запит ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року в межах встановлених законодавством стоків - протиправною; зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з урахуванням висновків суду.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №826/23192/15, адміністративне провадження №К/9901/6784/18), від 27 червня 2018 року (справа №826/685/17 провадження №К/9901/15410/18).

При цьому, зобов'язуючи Міністерство охорони здоров'я України надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність суд не вважає це втручанням у дискреційні повноваження з огляду на наступне.

Так, Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу Верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі у розрізі висвітленої проблематики.

Так, за відсутністю прямо визначених у законі підстав для відмови (в частини, що стосується публічної інформації) вимоги заяви позивача підлягали виконанню. Жодного іншого законного способу поведінки не передбачено.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Верховний Суд України у своїй постанові від 01.06.2010 у справі № 21-300во10 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, рішення не підлягало сумніву.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів своїх дій з урахуванням пункту 2 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (13001, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України (01601, місто Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925), що полягає у ненаданні інформації та копій документів на адвокатський запит ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року в межах встановлених законодавством стоків.

3. Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України (01601, місто Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925) повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з урахуванням висновків суду.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України (01601, місто Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925) на користь ОСОБА_1 (13001, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) відповідно до платіжного доручення від 06 червня 2018 року.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова