Ухвала

від 25.01.2010 по справі 11-а-71/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11-а-2245/09 Головуючий у суді першої інстанції - Федосєєв С. В.

Категорія - ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Єфімова О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лагнюка М. М.,

суддів - Журавля О. О., Єфімової О.І.,

за участю прокурора - Карпука Ю. А.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого:

- 11 листопада 2008 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі; на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за вчинення злочинів, передбачених

- ст. 152 ч. 1 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- ст. 185 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п'яти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2008 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО ДДУ ПВП.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, що скоєні за наступних обставин.

24 листопада 2008 року, ОСОБА_1, у вечірній час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після вживання алкогольних напоїв, відпочиваючи в нічному клубі Гідрозона , що знаходиться на території парку культури і відпочинку Гідропарк у м. Києві, зустрів неповнолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також відпочивала у вказаному розважальному закладі. В той час у ОСОБА_1 виник умисел на здійснення статевого акту з ОСОБА_2 З метою здійснення свого задуму, ОСОБА_1, неодноразово силоміць виводив ОСОБА_2 з вказаного розважального закладу. Однак, ОСОБА_2,опираючись, одразу ж поверталась назад до клубу Гідрозона . Оскільки ОСОБА_2 чинила опір, у ОСОБА_1 виник умисел на вступ у статеві зносини з ОСОБА_2 шляхом застосування до неї насильства, тобто на вчинення зґвалтування.

В період часу, приблизно з 23:30 год. 24 листопада 2008 року по 00:30 год. 25 листопада 2008 року, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, наздогнав ОСОБА_2 при виході з клубу Гідрозона , та силоміць повів біля себе за вказаний нічний клуб в лісопаркову зону.

На території лісопаркової зони ПКіВ Гідропарк , ОСОБА_1, у вказаний період часу, з метою попередження можливого опору з боку ОСОБА_2, заподіяв їй удар рукою в задню частину голови, після чого всупереч її волі зняв з неї взуття та одяг та подолавши опір ОСОБА_2 шляхом застосування фізичної сили, свідомо посягаючи на її статеву свободу, насильно, проти волі ОСОБА_2, вступив з нею у статевий зв'язок природним способом, таким чином зґвалтувавши її.

Після припинення своїх злочинних дій, ОСОБА_1, заподіяв ОСОБА_2 ще один удар долонею по обличчю та керуючись корисливим мотивом, умисно таємно викрав належний їй мобільний телефон Нокіа-6300 , ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1040 грн., з карткою пам'яті Транскенд вартістю 20 грн. та СІМ-карткою мобільного оператора Лайф , абонентський номер НОМЕР_2, вартістю 10 грн., після чого з місця скоєння злочину втік, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Вказаними злочинними діями, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1070 грн. Приблизно о 01 год 30 хв. був затриманий працівниками міліції у нічному клубі Фабор , що знаходиться на території ПКіВ Гідропарк .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 964/1, у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на передній поверхні правого стегна в нижній третині; на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; лівого стегна в нижній третині; на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу; на задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) та могли виникнути внаслідок самооборони при застосуванні насилля.

В апеляції, засуджений ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати за недоведеністю його вини у інкримінованих злочинах. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, скаржиться на однобічність, неповноту досудового і судового слідства, на допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. При цьому, вказує на те, що під час досудового слідства на нього чинився фізичний та психологічний тиск, вважає, що у судовому засіданні його вина не доведена належними доказами, а також, що в порушення вимог ст. 370 КПК України, його було позбавлено можливості брати участь у судових дебатах. Не було враховано судом при призначенні міри покарання, на думку засудженого, дані про його особу, те, що на його утриманні перебувають малолітня дитина, брат інвалід 3-ої групи та тяжкохвора бабуся. У доповненнях до апеляційної скарги, засуджений просить вирок суду скасувати в частині визнання його винним за ст. 152 ч. 1 КК України та призначити більш м'яке покарання за ст. 185 ч. 2 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію і просив вирок суду скасувати, вважав, що його вина у злочині, передбаченому ст. 152

ч. 1 КК України не доведена матеріалами справи, а за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України йому призначено надто суворе покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як видно з матеріалів справи, досудове та судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України, а викладений у вироку висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 152 ч. 1 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Як вбачається, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дослідив всі докази, дав їм оцінку і обґрунтовано поклав їх в основу вироку, правильно засудивши ОСОБА_1 за злочини, які він вчинив.

Зокрема, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні зґвалтування потерпілої ОСОБА_2 та таємного викрадення у неї майна (мобільного телефону), підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколами очних ставок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 28 листопада 2008 року та між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 від 16 лютого 2009 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25 листопада 2008 року; актом судово-медичного обстеження ОСОБА_2 № 7816 від 26 листопада 2008 року; висновком експерта № 964/1 від 12 січня 2009 року; висновком експерта № 24/ц від 20 лютого 2009 року; протоколом огляду предметів для впізнання від 16 лютого 2009 року, речовим доказом - мобільним телефоном Нокіа - 6300 .

Так, потерпіла ОСОБА_2 у своїх показаннях на досудовому слідстві і під час проведення судового слідства розказала про детальні обставини її зґвалтування ОСОБА_1, зазначивши, що в день події, тобто 24 листопада 2008 року, вона з подружкою відпочивала в нічному клубі Гірозона , що знаходиться на території ПКіВ Гідропарк. Там, до неї почав чіплятись (насильно обіймав та цілував) ОСОБА_1, який потягнув її за територію Гідрозони та в лісопарковій зоні біля клубу Гідрозона , роздягнув її, знявши речі і взуття, притиснув до землі та почав ґвалтувати. Через те, що вона опиралась, останній наніс їй декілька ударів. Після цього перевернув її на живіт, вдарив, знову перевернув і продовжував ґвалтувати, після чого вдарив її по голові, від чого потерпіла втратила свідомість (т. 1 а.с. 16- 17, 57-60,61-62).

На очній ставці 28 листопада 2008 року, потерпіла ОСОБА_2 впізнала в особі ОСОБА_1 хлопця, що зґвалтував її 24 листопада 2008 року в лісопарковій зоні біля клубу Гідрозона (т.1 а.с. 92-97).

При пред'явленні особи для впізнання 25 листопада 2008 року, потерпіла ОСОБА_2 заявила, що серед пред'явлених їй осіб вона впізнала ОСОБА_1 як чоловіка, що зґвалтував її 24 листопада 2008 року в ПКіВ Гідропарк (т.1 а.с. 103).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 964/1 від 12 січня 2009 року, у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на передній поверхні правого стегна в нижній третині; на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; лівого стегна в нижній третині; на передньо-внутршній поверхні правого колінного суглобу; на задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) та могли виникнути внаслідок самооборони при застосуванні насилля (т. 1 а.с.136-138). Крім того, даним висновком експерта спростовуються доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження утворились внаслідок її частого падіння, оскільки експертизою встановлено, що утворення даних тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілої з вертикального положення на площину виключається.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції підтвердила, що 24 листопада 2008 року, коли вони з потерпілою ОСОБА_2 відпочивали у нічному клубі Гідрозона , ОСОБА_1 чіплявся, обіймав та хватав за руки потерпілу. При цьому, остання була проти цього. Пізніше потерпіла розказала їй, ОСОБА_6, що хлопець, який чіплявся до неї, зґвалтував її та вкрав мобільний телефон (т.2 а.с.44).

З письмових пояснень свідка ОСОБА_7 слідує, що 24 листопада 2008 року, він вийшов на роботу в нічний розважальний заклад Гідрозона . Там, приблизно о 20:30 год. 21:00 год. він побачив компанію хлопців і дівчат. Один хлопець, як з'ясувалось пізніше, ОСОБА_1, тягнув за руки дівчину, тобто ОСОБА_2, надвір, дівчина опиралась, не хотіла з ним йти. Коли ОСОБА_1 виводив дівчину надвір, вона забігала назад, це повторювалось рази 3 чи 4 (т.1 а.с.68-70).

З пояснень засудженого ОСОБА_1, які він давав в ході досудового слідства вбачається, що під час прогулянки 24 листопада 2008 року в ПКіВ Гідропарк з потерпілою ОСОБА_2, з якою він познайомився в нічному клубі Гідрозона , відійшовши приблизно на 500 метрів від нічного клубу, він, ОСОБА_1, положив потерпілу ОСОБА_2 на землю та почав скидати з неї штани та білизну. У цей час потерпіла почала кричати та відбиватись. Щоб потерпіла перестала відбиватись та кричати, він брав її за волосся та вдарив долонею в обличчя. Після цього почав ґвалтувати. Після зґвалтування, залишив потерпілу на місці зґвалтування та пішов до клубу Фабор на дискотеку (т. 1 а.с. 24, 35-37, 43-44).

Із показань ОСОБА_1 в суді першої інстанції слідує, що відійшовши з потерпілою ОСОБА_2 від нічного клубу Гідрозона , в лісопарковій зоні у них відбувся статевий акт. Не заперечує цього ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі.

Що стосується таємного викрадення ОСОБА_1 мобільного телефону Нокіа - 6300 у потерпілої ОСОБА_2, то винність засудженого у даному злочині підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що коли він з працівниками Беркута , потерпілою ОСОБА_2 та її мамою зайшли до клубу Фабор , в якому після зґвалтування перебував ОСОБА_1, то один з охоронців клубу показав йому, ОСОБА_7, мобільний телефон Нокіа-6300 червоно-сірого кольору, сказавши, що на стільці, де сидів хлопець у куртці з білими смужками на рукавах, тобто ОСОБА_1, він виявив мобільний телефон. Даний телефон показали потерпілій і вона сказала, що він належить їй (т. 1 а.с.68- 70).

Свідок ОСОБА_8, при допиті на досудовому слідстві пояснив, що працює в ПКіВ Гідропарк в розважальному клубі Фабор охоронцем. 24 листопада 2008 року він працював в нічну зміну та був свідком події, коли хлопець у спортивній куртці з білими смужками на рукавах, тобто ОСОБА_1, зі свого місця направився до виходу, він, ОСОБА_8, побачив на стільці, з якого той піднявся мобільний телефон Нокіа - 6300 з корпусом червоного та сірого кольорів. Телефон показали мамі потерпілої, і та повідомила, що даний телефон належить її донці (т. 1 а.с.73-74).

Із показань свідка ОСОБА_4 слідує, що 24 листопада 2008 року о 19:00 год. він заступив на службу в числі патрульного наряду Консул-129 на території Гідропарку . Під час здійснення оперативних дій в клубі Фабор , він побачив, що на стільці, на якому сидів хлопець у куртці з білими смугами, тобто ОСОБА_1, лежить телефон Нокіа-6300 , червоного з сірим кольорів, який в послідуючому впізнала як власний потерпіла ОСОБА_2 (т.1 а.с.71-72).

Що стосується доводів в апеляції засудженого про те, що він зазначені злочини не вчиняв, а визнав себе винним під впливом психологічного та фізичного тиску працівників міліції, то вони є неспроможними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

При перевірці цього твердження в апеляційному суді ніяких даних, які б свідчили про незаконні дії працівників міліції.

Так, в поясненнях ОСОБА_1, а також протоколах його допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого зазначено, що показання дані ним добровільно та без фізичного та психологічного тиску, підписані власноручно.

Не заслуговують на увагу і твердження в апеляції засудженого про позбавлення його права приймати участь у судових дебатах.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема з протоколу судового засідання, засуджений відмовився брати участь та виступати у судових дебатах (т.2 а.с.80).

Отже, суд повно та всебічно розглянув справу, у вироку дав належну оцінку всім доказам та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, і обґрунтовано постановив обвинувальний вирок.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 152 ч. 1 та ст. 185 ч. 2 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи в апеляції засудженого про те, що призначене покарання є надто суворим, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який не працює, за місцем проживання він характеризується посередньо раніше судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Судом враховані також і ті обставини, на які вказує в апеляції засуджений, а саме те, що він одружений та має на утриманні малолітню дитину.

Доводи засудженого в апеляції про те, що при призначенні покарання судом не враховано те, що на його утриманні перебувають брат інвалід 3-ої групи та тяжкохвора бабуся, не заслуговують на увагу та не підтверджуються матеріалами справи.

Обґрунтовано судом застосовано і ст. 71 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2009 року, відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді: