Ухвала

від 21.08.2018 по справі 711/6321/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/904/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 55 Степаненко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддів Гончар Н. І., Пономаренка В.В., Ювшина В. І.

секретар Торопенко Н.М., Матюха В.І., Попова М.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2018 року, ухваленого суддею Степаненком О.М. (повний текст рішення складено 15 березня 2018 року), у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Стрілка-Групп Черкаси про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.12.2016 року її прийнято на посаду продавця ТОВ Стрілка-Групп Черкаси . 02.05.2017 року нею була написана заява про звільнення за власним бажанням з 10.05.2017 року та направлена роботодавцю, яка останнім залишена без розгляду.

15.05.2017 року нею була написана друга заява про звільнення за власним бажанням з 30.05.2017 року та направлена роботодавцю.

16.05.2017 року позивач захворіла і знаходилась на лікарняному до 30.05.2017 року, про що було повідомлено роботодавця в телефонному режимі.

13.06.2017 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву щодо видачі трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні.

17.07.2017 року на адресу позивача надійшов поштовий конверт в якому знаходився наказ № 30 від 29.06.2017 року про її звільнення з 29.06.2017 року за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, її трудова книжка з формулюванням підстави звільнення, а також заява відповідача в якій зазначено, що з 31.05.2017 року по 15.06.2017 року зафіксований факт відсутності її на робочому місці та необхідності вказати причину відсутності.

Позивач вважає, що під час звільнення відповідачем порушений порядок притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст. 149 КЗпП України, зокрема не запропоновано надати письмові пояснення.

При цьому з нею не було проведено розрахунків при звільненні, а саме не була виплачена заробітна плата за травень 2017 року, компенсація за невикористану відпустку, в зв'язку з чим підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.05.2017 року.

Позивач просила змінити формулювання звільнення з ст. 40 на ст. 38 КЗпП України за власним бажанням із зазначенням дати звільнення 30.05.2017 року, стягнути заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано вважати звільненою ОСОБА_5 з посади продавця-аутсорсера 4 розряду у ТОВ Стрілка-Групп Черкаси з 30.05.2017 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Змінено дату звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_5 у її трудовій книжці, зобов'язано ТОВ Стрілка-Групп Черкаси внести такі записи.

У вимогах ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрілка-Групп Черкаси в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на неповне встановлення обставин справи, просить апеляційну скаргу задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції відмовляючи в позовній вимозі про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за не використану відпустку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку зробив висновок про те, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України позивачки за травень 2017 р. страхові внески сплачені були в сумі 1462,50 грн. при зарахованому стажу роботи в ТОВ Стрілка - Групп Черкаси в місяці 31 день. Таким чином оплата по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності має відбуватись відповідно ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування . Однак даний висновок суду суперечить матеріалам і обставинам справи. Так в даній відомості показана нарахована заробітна плата в розмірі 1462,50 грн., а сума страхових внесків які були сплачені.

Тобто в травні 2017 року апелянтом було відпрацьовано 7 днів з 02 травня по 08 травня. З 09 травня по 15 травня була вихідна, тому що працювала позмінно . З 16 травня по 30 травня 2017 року - знаходилась на лікарняному. Листок непрацездатності був направлений відповідачу поштою. Про те даний листок не працездатності не був прийнятий відповідачем та повернутий апелянту.

22.01.2018 року апелянт звернулась до суд з клопотанням про витребування доказів, а саме: витребувати у ТОВ Стрілка - Групп Черкаси докази щодо проведення розрахунку із нею під час її звільнення, докази щодо наявності або відсутності заборгованості перед апелянтом по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку на момент її звільнення, а також надати відомості щодо середньоденного заробітку апелянта. Судом 23.01.2018 року задоволено вказане клопотання та постановлено ухвалу про витребування у ТОВ Стрілка - Групп Черкаси вищевказаних доказів. Вказана ухвала суду відповідачем була проігнорована. В зв'язку з не виконанням вказаної ухвали, суд ухвалою від 13.02.2018 року стягнув з ТОВ Стрілка - Групп Черкаси в дохід державного бюджету штраф в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1762грн.

Встановлено, що апелянт на адресу відповідача надсилав поштою заяву з проханням видачі трудової книжки та проведення - розрахунків при звільненні. Дана заява була отримана відповідачем про що свідчить повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач на вказану заяву відповіді не надав та не розрахувався з апелянтом .

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме : ч.1, ч.2 ст. 47 ст. 116,117 КЗпП Україн, так і норм ст. 263 ЦПК України. Просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 березня 2018 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку та постановити нове рішення в цій частині про задоволення даної позовної вимоги.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до п. 8 Перехідних Положень ЦПК України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до п. 9 Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

У відповідності до вимог ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, а тому колегія суддів перевіряє законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення лише в цій частині.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суд не отримав доказів виявлення відсутності працівника на робочому місці у робочий час, так як не доведено суду чіткий регламентований режим робочого часу позивача: час початку робочого дня, обідньої перерви, закінчення робочого дня тощо, який міг би бути доведений внутрішніми актами Товариства. Тобто доказів документально закріпленого робочого часу відповідачем не надано.

При цьому наданий представником відповідача табель обліку робочого часу взагалі спростовує інформацію, яка зафіксована у наданих ним же Актах про відсутність позивача на роботі 08 та 09 травня 2017. Так за інформацією, яка міститься в табелі, вказані дні зазначені як вихідні позивача. Відміток про те, що позивач не був на робочому місці в ці дні відсутні.

Такти чином Акти про відсутність на роботі позивача 08 та 09 травня 2017 суд визнає недостовірними доказами, тобто за якими не можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК)

Водночас вимоги апелянта про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку не підлягають до задоволення, так як за індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України на ім'я апелянта за травень 2017 року страхові внески були сплачені в сумі 1462,50 грн. при зарахованому стажу роботи в ТОВ Стрілка-Групп Черкаси в місяці 31 день. Таким чином на думку суду першої інстанції оплата по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності має відбуватись відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування , а тому позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що 06.12.2016 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу.

02.05.2017 року нею була написана заява про звільнення за власним бажанням з 10.05.2017 року та направлена роботодавцю, яка останнім залишена без розгляду.

15.05.2017 року нею була написана друга заява про звільнення за власним бажанням з 30.05.2017 року та направлена роботодавцю.

16.05.2017 року позивач захворіла і знаходилась на лікарняному до 30.05.2017 року, про що було повідомлено роботодавця в телефонному режимі.

13.06.2017 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву щодо видачі трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні.

17.07.2017 року на адресу позивача надійшов поштовий конверт в якому знаходився наказ № 30 від 29.06.2017 року про її звільнення з 29.06.2017 року за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, її трудова книжка з формулюванням підстави звільнення, а також заява відповідача в якій зазначено, що з 31.05.2017 року по 15.06.2017 року зафіксований факт відсутності її на робочому місці та необхідності вказати причину відсутності.

ОСОБА_5 із січня 2018 року працевлаштована.

Відповідно до державних реєстрів 08.05.2018 року змінено назву відповідача із ТОВ Стрілка-Групп Черкаси на ТОВ Вест Інстар .

Судом першої інстанції визнано зміну підстав звільнення із 30.05.2017 року.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу наданих Пенсійним фондом України ОСОБА_5 за травень 2017 рік було нараховано 1 462,50 грн. заробітної плати.

Доказів про те, що вказана заробітна плата була виплачена відповідач не надав.

Тому заробітна плата у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням на відповідну статтю(пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Неправильне формулювання причин звільнення із роботи не перешкоджало позивачці працевлаштуватися, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу не підлягає до стягнення.

Що стосується стягнення компенсації за невикористану відпустку, то колегія суддів виходить із наступного.

Положення ст. 83 КЗпП України передбачає обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до абз. 4 п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо працівник з не залежних від нього причин ( не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість якого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом Про відпустки ( до 01 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Заробітна плата, яку отримувала ОСОБА_5 складала: за січень 2017 року - 3 250 грн., лютий 2017 року - 3 250 грн., березень 2017 року - 3 250 грн., квітень 2017 року - 3 250 грн., травень 2017 року - 1 462,50 грн.. а всього - 14 462, 50 грн.

За положеннями частини другої статті 21 Закону України Про відпустки порядок обчислення компенсації за невикористану відпустку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що обчислення компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяці роботи, що передується місяцю надання виплати компенсації за невикористані відпустки.

Позивачка відпрацювала 147 днів, за які нараховується відпустка. Одноденний заробіток для нарахування відпускних складає 98,38 грн. тривалість заробленої відпустки складає 12 днів. Сума відпустки за відпрацьований час складає 1 180 грн. 56 коп.

Судом також встановлено, що з позивачем при звільненні з роботи не було проведено повний розрахунок, а саме не сплачено компенсацію за невикористану відпустку, а також лікарняні, та заробітна плата за травень 2017 рік.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, не проведення з вини або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дня звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач не надав суду доказів про середню заробітну плату позивача за останні два місяці. Але із індивідуальної відомості про застраховану особу надану Пенсійним фондом України вбачається, що заробітна плата за березень 2017 року складала 3250 грн., за квітень 2017 року - 3250 грн. Відпрацьовані робочі дні за 2 місяці - 41 день (22+19). Середньоденний заробіток складає 158 грн. 54 коп. [ ( 3 250 + 3 250) : 41 (22+19)].

Із 30.05.2017 року по 21.08.2018 року (день постановлення рішення) робочі дні складають 304 робочих дні. Тому до стягнення підлягає 48 196 грн. 16 КОП. (158,54 х 304).

Всього підлягає до стягнення 50 839 грн. 22 коп. ( 1 462,50 + 1 180,56 + 48 196,16).

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір до спеціального рахунку державного бюджету України в сумі 1600 грн. В решті рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Стрілка-Групп Черкаси про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку - змінити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Інстар на користь ОСОБА_5 - 50 839 грн. 22 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Інстар судовий збір до спеціального рахунку державного бюджету України в сумі 1600 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2018 року

Судді Гончар Н. І.

Пономаренко В.В.

Ювшин В. І.