Рішення

від 20.08.2018 по справі 904/2535/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2535/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборговансті в розмірі 8 750 грн. 00 коп. за умовами договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками від 17.11.2016 №139/135

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" заборгованість в розмірі 8 750 грн. 00 коп., відповідно до умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками від 17.11.2016 №139/135.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині поставки товару, оплаченого позивачем.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання 12.07.2018.

Відповідач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 18.06.2018 надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

12.07.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю КБ-Екопроект (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками № 139/135 (надалі - договір).

Згідно п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.

Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви (додаток 2), в якій визначена кількість паливних карток та сума до сплати (п. 2.2. договору).

Право власності на паливні картки від постачальника до замовника переходить з моменту підписання накладної і фактичного отримання паливних карток. Право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором та рахунком по ціні, яка була визначена на дату виставлення постачальником кожного рахунку замовнику (п. 2.3. договору).

Відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал (п. 2.4. договору).

За умовами п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний:

- в термін не більше 3-х робочих днів з моменту надходження коштів за паливні картки на поточний рахунок, надати замовнику паливні картки, за умови надання представником замовника довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) замовника, та видаткову накладну на товар (п. 4.1.1. договору).

- у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок постачальника забезпечити поповнення основної паливної картки замовника (п. 4.1.3 договору).

Замовник зобов'язаний оплачувати паливні картки та ПММ згідно з умовами цього договору (п. 4.2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору замовник оплачує постачальникові паливні картки, згідно відповідного рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку за цінами, що діють на момент надходження коштів.

Замовник оплачує постачальникові вартість ПММ, вказаного у відповідному рахунку, в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар, за цінами, що діють на момент надходження коштів. Ціна одного літру товару вказується у рахунку та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки(п. 5.2. договору).

Ціни в рахунках вказуються в національній валюті України (п. 5.4. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію ПММ здійснюються у безготівковій формі. Умови оплати - передплата в розмірі 100% за кожну партію ПММ та паливних карток згідно пред'явленому постачальником рахунку (п. 5.5. договору).

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 29.12.2016 № 0135/0001064 для оплати бензину марки А-95 у кількості 300 літрів на суму 5 197 грн. 92 коп. без ПДВ, бензину марки А-92 Energy у кількості 100 літрів на суму 1 690 грн 98 коп. без ПДВ на загальну суму разом з ПДВ - 8 750 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Позивач оплатив товар на загальну суму 8 750 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 5315 від 29.12.2016 з призначенням платежу: за бензин з-но рах. № 0135/0001064 від 29.12.2016р. у сумі 7291,67 грн., ПДВ - 20% (а.с. 20).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, довірчі документи (скетч-карти) на придбане пальне на загальну суму 8 750 грн. 00 коп. не передав.

Позивач направив відповідачу лист № 3 від 19.01.2017 (а.с. 22), в якому просив повернути перераховані грошові кошти у розмірі 8 750 грн. 00 коп.

17.05.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 16.05.2018 № 36, в якій вимагав повернути грошові кошти в сумі 8 750 грн. 00 коп., перераховані за ПММ в межах спірного договору (а.с. 23-25, 26)

Відповідач стверджує, що жодної відповіді на свої звернення він не отримав, грошові кошти відповідач не повернув, що і стало причиною звернення до суду.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем або поставки оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з поставки оплаченого позивачем товару, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 8 750 грн. 00 коп. вартості оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, пр.. Слобожанський, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" (49007, м. Суми, вул. Черкаська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37186106) 8 750 грн. 00 коп . (вісім тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) попередньої оплати, 1 762 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 21.08.2018