Рішення

від 17.08.2018 по справі 907/360/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/360/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ", м. Мукачево (далі - позивач, товариство)

до відповідача - приватного підприємства "Беркут-ІЙК", с. Лазещина Рахівського району (далі - відповідач, підприємство)

про стягнення заборгованості у сумі 115908,00 грн., включаючи 70000,00 грн. - основного боргу, 21000,00 грн. - пені та 24908,00 грн. - інфляційних збитків

представники:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 4/16/46, в результаті чого виникла заборгованість, що є предметом позовних вимог в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив, хоча про судовий розгляд даної справи йому було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення суду від 30.05.18 (ухвала суду від 29.05.18)

Кореспонденція суду (ухвали суду від 4.06.18, 10.07.18), яка була надіслана за адресою відповідача вказаною в позовній заяві - 90633, с. Лазещина, 819 Рахівського району Закарпатської області - та яка за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його офіційним місцезнаходженням, повернута до суду без вручення адресату із зазначенням установою зв'язку причини - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення; кореспонденція суду - ухвала суду від 25.07.18 - надіслана за цією адресою відповідачеві не повернута підприємством зв'язку.

Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв'язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, оскільки вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Сторони - відповідач як покупець та позивач як постачальник - перебували в договірних відносинах на підставі договору поставки № 04/16/46 укладеного 27.04.16 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався здійснювати поставку нафтопродуктів (товар), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар (п. 1.1 договору).

Договором встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару за ціною зазначеною в рахунках, накладних здійснюється покупцем у безготівковому порядку 100% попередньою оплатою у термін 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку; розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється на підставі накладної на товар та/або актів прийомки-передачі товару і рахунків-фактур (п.п. 3.1, 3.3 договору)

Сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, покупця за порушення термінів оплати шляхом сплати постачальнику пені із розрахунку за кожен день прострочки 30% річних від простроченої неоплаченої суми (п. 6.3 договору).

Матеріалами справи встановлено, що позивач поставив відповідачеві на протязі з квітня по липень 2016р. товару на загальну суму 286389,10 грн., яка відповідачем оплачена у період з липня 2016 по червень 2017р. частково - на суму 216389,10 грн., у зв'язку з чим виникла його заборгованість перед позивачем на суму 70000,00 грн.

Наведена заборгованість підтверджена також долученим до матеріалів справи актом звіряння взаємних розрахунків сторін станом на 30.12.17, що складений та підписаний уповноваженими представниками сторін.

19.03.18 позивач надіслав відповідачеві вимогу про оплату у трьохденний строк з часу отримання вимоги суми заборгованості, нарахованої пені та інфляційних втрат за прострочення оплати вартості одержаного товару.

Відповідач, одержавши 30.03.18 зазначену вимогу позивача, залишив її без розгляду та задоволення.

Такі обставини передували пред'явленню позову, що є предметом даної справи, та послугували його підставою.

Обставини зазначеної поставки позивачем продукції відповідачу, нездійснення останнім оплати вартості поставленої продукції у повному обсязі та наявності у зв'язку з цим боргу відповідача перед позивачем на суму 70000,00 грн. підтверджені долученими до матеріалів справи документами, не спростовані відповідачем, тому вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню за приписами ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат та 3 % річних, то суд виходить з наступного.

Приписами ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони умовами договору не визначили строку оплати вартості поставленого товару, не визначений цей строк також у видаткових накладних та акті звіряння за спірними поставками.

Лише заявленою письмовою вимогою від 19.03.18 позивач встановив трьох денний з моменту одержання вимоги строк для оплати заборгованості на суму 70000,00 грн. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання у даних спірних відносинах за змістом наведених вище норм цивільного законодавства мало місце лише зі спливом трьохденного строку з дня одержання відповідачем вимоги про оплату - з 3.04.18, відтак саме з цієї дати правомірним є нарахування пені та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Крім того, суд вирішуючи питання стягнення пені керується приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , приписами ст. 3 якого встановлено обмеження розміру пені визначеного за згодою сторін подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених фактичних обставин справи та з огляду на приписи наведених норм цивільного законодавства позовні вимоги у даній справі в частині пені та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково - за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 3.04.18 по 17.05.15 - на суми відповідно - 2869,04 грн., 560,00 грн., в іншій частині цих вимог належить відмовити як нарахованих без належних підстав.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі належить сума 73429,04 грн.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись, ст. ст. 129, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства Беркут-ІЙК , с. Лазещина Рахівського району на користь товариства з обмеженою відповідальністю БСП ОІЛ , м. Мукачево суму 73429,04 грн., включаючи основний борг на суму 70000,00 грн., інфляційні нарахування на суму 560.00 грн., пеню - на суму 2869.04 грн. та у відшкодування судових витрат 1116,25 грн.

2. В іншій частині позову - відмовити, поклавши на позивача судові витрати в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.08.2018р.

Суддя Ушак І.Г.