Рішення

від 15.08.2018 по справі 809/790/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. Справа № 809/790/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1" про стягнення заборгованості в сумі 1 032 581,00 гривень, -

за участю: представників позивача - Липчук В., Мельниченко Л., представник відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1032581,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний податковий борг, а саме: по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 44 082,96 гривень, податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в загальній в сумі 5 748,55 гривень, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 38 228,94 гривень та орендної плати з юридичних осіб в загальній сумі 944 520,55 гривень, який на час звернення до суду позивачем в добровільному порядку не сплачений. Внаслідок викладеного, просить зазначений борг з відповідача стягнути в дохід бюджету.

Позивач процесуальним правом надіслання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 11.05.2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В період з 11.05.18 року по 17.07.2018 року - строком 36 календарних днів, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено на 33 календарних дні.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча, відповідно до частини 4 статті 124, частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що, із врахуванням положень частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи можливий за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1" зареєстрована як суб'єкт господарювання, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.

При вирішенні позову суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В статті 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

На підставі вищевказаних норм Кодексу, відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2015-2017 років, таким чином, самостійно визначивши та узгодивши податкове зобов'язання з даного податку на суму 422897,92 грн.

Водночас, на момент розгляду справи, наявна заборгованість з даного податку склала 38228,94 грн.

Крім цього, відповідачем також подано до контролюючого органу податкові декларації з орендної плати з юридичних осіб за 2015-2018 роки, зокрема:

- звітну податкову декларацію з орендної плати від 06.02.2015 року на загальну річну суму податку - 212 695,37 гривень;

- звітну податкову декларацію з орендної плати від 22.02.2016 року на загальну річну суму податку - 304 154,38 гривень;

- звітну податкову декларацію з орендної плати від 20.02.2017 року на загальну річну суму податку - 322 403,64 гривень;

- звітну податкову декларацію з орендної плати від 13.02.2018 року на загальну річну суму податку - 322 403,64 гривень;

- уточнюючу податкову декларацію з орендної плати від 28.03.2018 року задекларовано до збільшення податкове зобов'язання за 2018 рік.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В статті 287.1 Податкового кодексу України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, в порушення вимог даної норми відповідач у встановлений строк суму податкового зобов'язання не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість: за звітною податковою декларацією по орендній платі від 06.02.2015 року на загальну річну суму податку 212 695,37 гривень (сума до сплати становить 106 347,71 гривня за період з місяця липня по грудень 2015 року включно), за звітною податковою декларацією по орендній платі від 22.02.2016 року на загальну річну суму 304 154,38 гривень (сума до сплати становить 304 154,38 гривень за 2016 рік), за звітною податковою декларацією з орендної плати від 20.02.2017 року на загальну річну суму 322 403,64 гривні (сума до сплати становить 322 403,64 гривні за 2017 рік), уточнюючою податковою декларацією з орендної плати від 28.03.2018 року задекларовано до збільшення податкове зобов'язання за 2018 рік (сума до сплати становить 26 866,97 гривень за місяць січень та 26 866,97 гривень за місяць лютий 2018 року).

Крім цього, контролюючим органом проведено камеральну перевірку, якою встановлено порушення правил сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 12.02.2018 року за № 2506/09-19-55-01/03578099.

На підставі наведеного Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0010805501 від 12.02.2018 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 69 546,7 гривень та зобов'язано сплатити штраф в розмірі 19 909,34 гривень відповідно.

Штрафна санкція з орендної плати в сумі 806,01 гривень визначена самостійно відповідачем в уточнюючому розрахунку від 28.03.2018 року.

У відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Окрім вказаних самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, по особовому рахунку відповідача обліковується пеня, нарахована по даному виду податку в сумі 89431,59 гривень.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Водночас, по особовому рахунку відповідача обліковується пеня нарахована за період з 31.03.2016 року по 30.03.2018 року за несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 5 748,55 гривень, окрім того, обліковується пеня в розмірі 44084,96 гривень, нарахована за несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, сплату якого розстроченого ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-6/12/0970.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за № 2032 від 11.12.2012 року.

Зазначена у вимозі сума податкового боргу відповідачем не погашена.

Відповідно до приписів пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Таким чином, загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона № 1" на час звернення податкового органу до суду складає 1 032 581,00 гривень.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Кодексу).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову політику, його територіальні органи.

На підставі викладеного, позов Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1" про стягнення заборгованості в сумі 1 032 581,00 гривень підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона № 1" (76018, вул. Ботанічна 6, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03578099) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 1 032 581,00 (один міліон тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 20 серпня 2018 р.