Постанова

від 21.08.2018 по справі 916/503/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/503/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.В. Поліщук, Т.А. Величко

(склад судової колегії змінений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018),

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО»

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею О.А. Демешиним, 21.05.2018 о 15 год 56 хв, м. Одеса, повний текст складено 24.05.2018,

у справі №916/503/18

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО»

до відповідача: Публічне акціонерне товариство „ОДЕСАВТОТРАНС»

про стягнення 267367,72 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО» (далі-ТОВ „РІК АВТО» ) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС» (далі - ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» ) про стягнення з останнього на користь позивача суми основного боргу у розмірі 225646,87 грн, 26255,30 грн пені, 2782 грн 3% річних та 12683,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2016.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом ухвалою від 21.03.2018 відкрито провадження у справі №916/503/18, при цьому за клопотанням позивача дану справу визнано малозначною, а тому її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 у справі №916/503/18 (суддя О.А. Демешин) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» на користь ТОВ „РІК АВТО» 57810,33 боргу, 6726,58грн пені, 3249,52 грн інфляційних, 717,48 грн 3% річних та 1027,50 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „РІК АВТО» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 у справі №916/503/18 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було враховано квитково-касові відомості та податкові накладні, відповідно до яких у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2016 в сумі 167836,54 грн за період серпень-вересень 2017 року, що на думку апелянта вказує на неповноту дослідження та хибну правову оцінку доказів, наданих ТОВ „РІК АВТО» в обгрунтування своїх вимог.

До апеляційної скарги додано документи, що не були подані до суду першої інстанції, зокрема копії квитково-касових відомостей та копії подорожніх листів. Оскільки скаржник не просить їх долучити до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції відповідна правова оцінка ним не надається.

Відповідач власну правову позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклав.

У судовому засіданні 21.08.2018 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення; представник позивача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується розпискою від 31.07.2018 (том V а.с. 121), при цьому каналами електронного зв'язку надіслав клопотання про підтримання апеляційної скарги в повному обсязі та про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО» ( перевізник ) та Публічним акціонерним товариством „ОДЕСАВТОТРАНС» ( агент ) укладено агентський договір №АГ/0811/16-УК (далі - договір №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018), за умовами якого агент в порядку і на умовах, визначених цим договором, за агентську винагороду зобов'язується надавати перевізнику послуги з реалізації через свою дистриб'ютерську мережу послуг пасажирських перевезень автомобільним транспортом, які надаються перевізником, а перевізник зобов'язується прийняти послуги агента та сплачувати йому за це агентську винагороду (том І а.с.18-28).

Під реалізацією послуг пасажирських перевезень автомобільним транспортом розуміється реалізація агентом від імені та в інтересах перевізника пасажирських перевезень автомобільним транспортом будь-яким способом через свою дистиб'ютерську мережу, у т.ч. самостійно через субагентів, мережу Інтернет тощо, з наступним оформленням квитка шляхом сплати пасажиром вартості послуги перевезення, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, а також вчинення інших юридичних та фактичних дій, які передбачені умовами цього договору (пункт 1.2 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018).

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.3.3 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 агент зобов'язаний здійснювати оформлення й прийняття оплати за послуги пасажирських перевезень від імені перевізника із наступним оформленням квитка, а перевізник зобов'язаний виплачувати агенту агентську винагороду.

У пунктах 3.1, 3.2 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 сторонами узгоджено, що агент не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за звітним, надає перевізнику акт приймання-передачі наданих послуг; перевізник зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за звітним, розглянути та підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його агенту або надати обґрунтовані заперечення.

За діяльність, пов'язану з цим договором агент отримує агентську винагороду, що складається з агентського збору у розмірі 31% від загальної вартості реалізованих послуг перевезення на АС Автовокзал ОСОБА_1 , 25% від загальної вартості реалізованих послуг перевезення на АС Ізмаїл , 26,5 % від загальної вартості реалізованих послуг перевезення на АС Татарбунари , проданих агентом у звітний період на підставі цього договору; агентський збір входить у вартість послуг, заявлену перевізником, та не призводить до її збільшення (пункт 4.1 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018).

Пунктами 4.3, 4.4 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 передбачено, що кошти, отримані агентом при реалізації послуг перевізника, за виключенням агентської винагороди та сервісних зборів, є транзитними і являються власністю перевізника, знаходяться у агента на збереженні до моменту перерахування на рахунок перевізника; отримані від продажу квитків кошти, за винятком своєї винагороди та сервісних зборів, агент перераховує перевізнику не пізніше ніж в останній день місяця, наступного за звітним; остаточний розрахунок за звітний період агент повинен здійснити не пізніше ніж в останній день місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 4.7 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 один раз на три місяці перевізник формує акт звірки розрахунків; погодження і підписання даного акту здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту отримання, за умови що сторони не мають претензій і зауважень до даного акту.

Положеннями пункту 6.6 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 передбачено, що при порушенні строків перерахування коштів, установлених даним договором, агент сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день виконання зобов'язань від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року; закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 8.1 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018).

На виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з реалізації через дистриб'юторську мережу агента послуг пасажирських перевезень автомобільним транспортом, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг за період з листопада місяця 2016 року по липень місяць 2017 року.

Відповідно до зазначених актів загальна сума грошових коштів, належна перевізнику, складає 810 810,33 грн , зокрема, за актом №2276 від 30.11.2016 -49795,33грн, №2277 від 30.11.2016 -14877,03 грн, №2286 від 30.11.2016 -3354,82 грн, №2405 від 31.12.2016 - 91952,19 грн, №2406 від 31.12.2016- 15961,38 грн, №2407 від 31.12.2016 -4989,67 грн, №58 від 31.01.2017 - 56980,07 грн, №74 від 31.01.2017 - 8815,27 грн, №141 від 31.01.2017 - 930,88 грн, №193 від 28.02.2017 - 677 грн, №288 від 28.02.2017-49969,07 грн, №310 від 28.02.2017 - 4677,50 грн, №356 від 31.03.2017 - 846,25 грн, №432 від 31.03.2017 - 81906,05 грн, №455 від 31.03.2017- 11394, 48 грн, №524 від 30.04.2017 - 24679,21 грн, №609 від 30.04.2017- 67950,06 грн, №596 від 30.04.2017- 338,50 грн, №611 від 30.04.2017 - 3964,81 грн, №554 від 30.04.2017 - 3581,53 грн, №610 від 30.04.2017 -14016,49 грн, №713 від 31.05.2017 - 72759,63 грн, №755 від 31.05.2017 - 18668,95 грн, №775 від 31.05.2017 - 4061,96 грн, №866 від 30.06.2017 - 4401,99 грн, №899 від 30.06.2017 - 72181,18 грн, №900 від 30.06.2017 -20061,94 грн, №972 від 31.07.2017- 38751,46 грн, №1021 від 31.07.2017 - 19892,76 грн, №1102 від 31.07.2017 - 48372, 87 грн (том І а.с.29-34, 36-44, 46-51, 54-60, 62-64).

Вказані акти приймання-передачі наданих послуг підписані керівниками підприємств позивача та відповідача без зауважень та скріплені печатками ТОВ „РІК АВТО» та ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» .

Кошти, отримані агентом від продажу квитків, були перераховані перевізнику відповідачем частково на суму 753000 грн , що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (том ІV а.с.184-238, том Vа.с.1-56), у зв'язку з чим у ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» перед ТОВ „РІК АВТО" виникла заборгованість в сумі 57810,33 грн .

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» на користь ТОВ „РІК АВТО" суми основного боргу у розмірі 225646,87грн, 26255,30 грн пені, 2782 грн 3% річних та 12683,55 грн інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що в якості належних доказів, що підтверджують заборгованість відповідача за спірним договором, судом приймаються виключно підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг за період з листопада 2016р. по липень 2017р. включно, оскільки ці акти підтверджують проведення певної господарської операції і перерахування визначених у цих актах коштів відповідач мав здійснити до останнього числа місяця, наступного за звітним, тому судом першої інстанції визначено суму основної заборгованості у розмірі 57810,33 грн та проведено нарахування на неї пені, відсотків річних та інфляційних втрат, у задоволенні решти вимог Господарським судом Одеської області відмовлено за недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 в частині своєчасного перерахування ним перевізнику грошових коштів, отриманих від продажу квитків в період з листопада 2016 року по липень 2017 року, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» 57810,33 грн суми основної заборгованості.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що сума заборгованості за період з серпня місяця по вересень місяць 2017 року, яку не врахував суд першої інстанції, становить 167836,54 грн.

Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначених обставин. Ні позивачем, ні відповідачем не подано хоча б в односторонньому порядку складених актів приймання-передачі наданих у серпні та вересні 2017 року послуг, що відповідно до умов договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 є підставою для проведення розрахунків. Частина наявних у матеріалах справи копій квитково-касових відомостей не стосується спірного періоду, а решта взагалі не читабельна. До того ж жодна із наявних у матеріалах справи ксерокопій квитково-касових відомостей не завірена належним чином.

Враховується колегією суддів і той факт, що позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не порушував питання про проведення судової експертизи, з метою визначення заборгованості відповідача за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2016 в сумі 167836,54 грн, яка, за твердженням скаржника, отримана агентом при реалізації послуг перевізника.

За відсутності первинних документів, що підтверджують фактичність здійснення господарських операцій за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2016 у серпні-вересні 2017 року, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на податкові накладні, які хоча і є підставою для формування податкового кредиту, проте самі по собі не свідчать про реальність проведення господарських операцій. Обставини, пов'язані з веденням податкового обліку позивачем чи відповідачем, не входять до предмету доказування у даній справі.

Не обгрунтованими є також посилання скаржника на практику розгляду Господарським судом Одеської області аналогічної справи №916/404/17, оскільки доказова база у зазначеній скаржником та у цій справах є різними.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.4 договору №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 остаточний розрахунок за звітний період агент повинен здійснити не пізніше ніж в останній день місяця, наступного за звітним.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне виконання ним зобов'язань за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018 щодо перерахування коштів, отриманих агентом при реалізації послуг перевізника.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену вище норму права та обставини справи, Одеський апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС» на користь ТОВ „РІК АВТО» 717,48 грн 3% річних та 3249,52 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 57810,33 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №АГ/0811/16-УК від 08.11.2018.

Підставно відмовлено місцевим господарським судом в задоволенні решти позовних вимог, оскільки позивачем здійснено відповідні нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, наявність якої не підтверджена належними в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 21.05.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 у справі №916/503/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю „РІК АВТО» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, виключно у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя Т.А. Величко