Постанова

від 14.08.2018 по справі 927/968/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2018 р. Справа№ 927/968/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Мельничук С.О.

за участю представників

від позивача: Прудь О.В. довіреність № Д-3842/2017 від 21.12.17

від відповідача: Підгородній К.Є. довіреність № 16 від 20.10.17

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

від третьої особи-3: не з'явились

від прокуратури: Шпірук М.В. довіреність № 04644 від 30.03.18

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Державного концерну "Укроборонпром"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р.

у справі № 927/968/17 (суддя - Скорик Н.О.)

за позовом Державного концерну "Укроборонпром"

до Приватне підприємство "Будімпекс-плюс"

третя особа на стороні позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: 1. Державне підприємство"171 Чернігівський ремонтний завод"

треті особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинська Фортеця"

за участю прокурора Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Центрального регіону України на стороні позивача

про витребування майна з чужого незаконного володіння 133116,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним концерном "Укроборонпром" подано позов про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Будімпекс - плюс" (код 36823184) майна: нежитлову будівлю складу - сховища літ.Ш-1 загальною площею554,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2017 № 89436226 право власності на склад - сховище Ш-1, що знаходиться за адресою: м. Чернігів,вул. О.Кошового,буд.1, на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.2012 зареєстровано за державою в особі ДК "Укроборонпром". За таких обставин, відповідно до ст.. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. у справі № 927/968/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державний концерн "Укроборонпром" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018р. апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 р. у справі № 927/968/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного концерну "Укроборонпром" на Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. у справі № 927/968/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

29.01.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

05.02.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Центрального регіону України надійшов відзив в якому останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким витребувати з чужого незаконного володіння Приватне підприємство "Будімпекс-плюс" не житлову будівлю складу сховища літ. Ш-1 загальною площею 554,7 кв. М, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул.. О. Кошового , буд. 1.

05.02.2018р. та 12.02.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли відзиви, в яких останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. у справі № 927/968/17- без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018р. у справі № 927/968/17 апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" прийнято до провадження у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. та призначено на 13.03.2018 року.

12.03.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.03.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про допуск представника до участі у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018р. у справі № 927/968/17 відкладенно розгляд справи на 20.03.2018 р.

19.03.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Розпорядженням № 09.1-08/742/18 від 20.03.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.03.2018 р. апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р. прийнято справу № 927/968/17 за апеляційною скаргою Державного концерну "Укроборонпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. до розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О. та призначено на 10.04.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/968/17 відкладенно розгляд справи на 15.05.18 р.

В судовому засідання 15.05.2018 р. оголошено перерву до 05.06.2018 р.

В судовому засідання 05.06.2018 р. оголошено перерву до 12.06.2018 р.

Розпорядженням № 09.1-08/1458/18 від 11.06.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.06.2018 р. апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 р. прийнято справу № 927/968/17 за апеляційною скаргою Державного концерну "Укроборонпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. до розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О. та призначено на 12.06.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р. відкладено розгляд справи № 927/968/17 на 10.07.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р. оголошено перерву у справи № 927/968/17 до 14.08.2018 р.

10.08.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третіх осіб-2,3 надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги повністю та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1211 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" утворено Державний концерн "Укроборонпром", до складу якого включено ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" (11.01.2012 підприємство передано зі сфери управління Міністерства оборони України на підставі акту приймання-передачі державного підприємства).

Відповідно до Закону України "Про особливості управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі" від 16.06.2011 до об'єктів управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі належить майно підприємств оборонно - промислового комплексу, які входять до складу ДК "Укроборонпром", який є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2017 № 89436226 право власності на склад - сховище Ш-1, що знаходиться за адресою:м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1, на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.2012 було зареєстровано за державою в особі ДК "Укроборонпром".

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 19.09.2017, права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №3-1515гс16 від 15.03.2017, №3-1533гс16 від 25.01.2017, №3-1058гс16 від 23.11.2016, №3-604гс16 від 05.10.2016.

25.07.2014 між Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод" (продавець) в особі керуючого санацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №18/07/2014-3, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю: склад - сховище Ш-1,загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 306007874101, метал, покриття - плити,з/б, надалі - майно. Майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7410100000:02:008:001 (п. 1.1. договору № 18/07/2014-3 від 25.07.2014). Майно, зазначене в п.1.1. цього договору, є власністю ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод", перебуває на балансі ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" і реалізується відповідно до законодавства України, що підтверджується Статутом та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.11.2012, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради № 297 від 19.11.2012, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради 02.12.2012 року, номер запису: 2494 в книзі:18 (п. 1.2. договору № 18/07/2014-3 від 25.07.2014).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л.А., зареєстровано в реєстрі за № 458. При цьому, нотаріусом встановлено дієздатність, правоздатність осіб, що підписали договір, а також дієздатність Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд", перевірено належність державному підприємству " 171 Чернігівський ремонтний завод" нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт нерухомості за договором від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3 належав державі в особі Державного концерну "Укроборонпром", про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.11.2012, видане на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 19.11.2012 за № 297 та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 37024919 сформований КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради 27.12.2012, отриманий позивачем "для відчуження" (а.с.15,180)

Виходячи з приписів статті 3 ЗУ "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі" від 16.06.2011 за № 3531-VI (в редакції чинній на момент укладення договору № 18/07/2014-3), до суб'єктів управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі належить Державний концерн "Укроборонпром". Частиною 2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що до складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. У відповідності до Переліку державних - підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром", що є додатком до його Статуту, затвердженого Постановою КМУ від 31.08.2011 за № 993, Державне підприємство " 171 Чернігівський ремонтний завод" увійшло до його складу як учасник.

Згідно пункту 3 Постанови КМУ від 31.08.2011 за № 993 "Деякі питання Державного концерну "Укроборонпром", статутний капітал Концерну формується за рахунок коштів державного бюджету, майна учасників Концерну та інших джерел не заборонених законодавством. Пунктом 29 Статуту ДК "Укроборонпром" передбачено, що концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку.

Підпунктом 19 пункту 12 Статуту ДК "Укроборонпром" передбачено, що Концерн відповідно до законодавства має право забезпечувати в установленому законом порядку ефективне управління об'єктами майнового комплексу учасників Концерну для реалізації прав держави як власника таких об'єктів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 7 ЗУ "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі", у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі Концерн надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну. Загальне керівництво діяльністю Концерну здійснює генеральний директор Концерну, який, зокрема, розпоряджається відповідно до законодавства та Статуту майном Концерну (п. 49, п.п. 6, 42 п.51 Статуту).

За приписами п.15 Статуту ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючі права господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктами 20 та 28 Статуту ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" визначено, що відчуження основних фондів, які є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюються за погодженням з Концерном у спосіб, що встановлений чинним законодавством України.

Згідно пунктів 31, 32 Статуту "171 Чернігівський ремонтний завод", керівник (директор) самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком віднесених чинним законодавством, Статутом Концерну чи цим Статутом до компетенції Концерну, діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; користується правом розпорядженням майном та коштами Підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що в межах процедури санації у справі №927/16/4б/13 про банкрутство ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" 18.07.2014 проведено повторний аукціон щодо спірного майна, котре належало державі в особі Державного концерну "Укроборонпром".

З метою відновлення платоспроможності боржника ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" 01 серпня 2013 року на зборах кредиторів було схвалено проект санації, про що зазначено у протоколі проведення зборів кредиторів у справі № 927/16/4б/13 про банкрутство ДП "171 Чернігівський ремонтний завод". План санації ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" було погоджено з позивачем ДК "Укроборонпром" як органом уповноваженим управляти державним майном стосовно підприємства - боржника, про що свідчить лист ДК "Укроборонпром" від 23.08.2013 за №UOP-3.021-6835 за підписом генерального директора, а також підпис генерального директора ДК "Укроборонпром" в самому плані санації в графі "погоджено".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2013 по справі № 927/16/4б/13 було затверджено план санації ДП "171 Чернігівський ремонтний завод", схвалений комітетом кредиторів згідно протоколу зборів кредиторів від 01.08.2013 за № б/н та погодженого з ДК "Укроборонпром" 23.08.2013.

18 липня 2014 року відбувся повторний аукціон з продажу майна ДП "171 Чернігівський ремонтний завод", проведений в межах процедури санації боржника, згідно якого на продаж було виставлено спірне нерухоме майно. Переможцем аукціону стала третя особа-1 на стороні відповідача ТОВ "Північінвестбуд", про що свідчить протокол проведення повторного аукціону від 18.07.2014 за № 3, додатком до якого є проект договору від 18.07.2014 за № 18/07/2014-3. Результати аукціону у судовому порядку оскаржені не були. За наслідками аукціону між ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" та ТОВ "Північінвестбуд" було укладено відплатний нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 458 договір купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне нерухоме майно було реалізовано ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" за погодженням з ДК "Укроборонпром", через повноважних представників, діючих в межах повноважень.

Таким чином, позивач та третя особа ДП " 71 Чернігівський ремонтний завод" висловили свою волю на відчуження спірного нерухомого майна з державної власності, що спростовує доводи позивача про вибуття спірного майна з володіння власника та особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

20.11.2015 Господарським судом Чернігівської області винесено рішення по справі № 927/799/15 за позовом військового прокурора в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" про визнання недійсним укладеного між Державним підприємством " 171 Чернігівський ремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" договору купівлі - продажу нерухомого майна № 18/07/2014-3 від 25.07.2014 нежитлової будівлі: складу - сховища літ. Ш-1,загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою:м. Чернігів, вул. Олега Кошового,буд.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 306007874101 та зобов'язання ТОВ "Північінвестбуд" повернути спірне майно за даним договором, а ДП " 171 Чернігівський ремонтний завод" повернути 113116,38 грн. вартості майна. Позов обгрунтовувася тим, що на момент укладання спірного договору та передачі за ним покупцеві об'єкта нерухомості, існувала заборона відчужувати будь - яке майно Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" згідно ухвали про банкрутство Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 по справі № 927/799/15 залишено в силі. Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 залишено в силі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2015, до того як було порушено провадження по вищезазначеній справі № 927/799/15 (04.06.2015), спірний об'єкт нерухомого майна вже було відчужено ТОВ "Північінвестбуд" на користь ТОВ "Ніжинська Фортеця" на підставі відплатного нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна жодних заборон чи обтяжень відносно спірного майна на момент його відчуження за договором купівлі - продажу складу від 22.05.2015, укладеного між ТОВ "Північінвестбуд" та ТОВ "Ніжинська Фортеця" не існувало.

19.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжинська Фортеця" та Приватним підприємством "Будімпекс - плюс" укладено договір купівлі - продажу складу сховища, відповідно до якого продавець продав та передав у власність нежитлову будівлю: склад-сховище літ.Ш-1 загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою :м. Чернігів, вул. Олега Кошового, буд.1.

Право власності ПП "Будімпекс - Плюс" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 97808091 від 19.09.2014, номер запису про право власності 22415315 від 19.09.2017 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 98905049 від 29.09.2017 (а.с.54,148). На момент укладення договору від 19.09.2017 купівлі - продажу спірного нерухомого майна, право власності на спірний об'єкт нерухомості було зареєстровано за продавцем - ТОВ "Ніжинська Фортеця", жодних заборон на його відчуження чи обтяження щодо нього в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно зареєстровано не було. Зазначена інформація була перевірена нотаріусом при посвідчені договору, а тому у відповідача були відсутні підстави ставити під сумнів право ТОВ "Ніжинська Фортеця" відчужувати спірний об'єкт, що характеризує його як добросовісного набувача.

Згідно ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-95цс13 викладено правову позицію, у якій зазначено, що згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. З врахуванням викладеного, недійсність договору купівлі - продажу спірного майна, на що, з врахуванням ст. 216 Цивільного кодексу України, посилається позивач,не є беззаперечною підставою для віндикаційного позову до чергового добросовісного набувача..

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

В силу положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 цього ж Кодексу передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України, майно не може бути витребуване в нього.

Приписами частини 1 статті 388 названого Кодексу, передбачена можливість витребування майна власником від добросовісного набувача за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відтак, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема як від добросовісного так і недобросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною1 статті 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 387 названого Кодексу, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 924/872/16 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.

Таким чином, для застосування норми частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України необхідно встановити факт, що спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом і перейшло у володіння особи, яка відчужила дане спірне майно за відплатним договором, не маючи права на його відчуження, добросовісному набувачу.

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Факт відплатності придбання майна сам по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України, суд має встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника такого майна (постанова Верховного Суду України від 12 лютого 2013 р. у справі N 3-3гс13).

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 викладено правову позицію, у якій зазначено, що відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

З аналізу приписів частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно відчужене за відплатним договором від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (майно було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). При цьому, витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна саме у власника майна або особи, якій він передав майно - відчужувача за першим договором, тобто саме позивача по даній справі. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Таким чином, не будь - яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій передано майно у володіння, є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов'язане з дефектом волі. Тобто, вирішальне значення для вирішення питання про витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з його власності. Волевиявленням в праві слід вважати передбачений законодавством зовнішній вияв волі дієздатних суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки. При цьому формою волевиявлення може бути не тільки активна поведінка суб'єкта, а й бездіяльність. Волевиявлення юридичної особи виявляється в діях чи бездіяльності її повноважних представників. Сам по собі факт визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3, не свідчить про вибуття спірного нерухомого майна поза волею позивача, всупереч доводам останнього.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно було відчужено 25.07.2014 ДП "171 Чернігівський ремонтний завод", у господарському віданні якого вказане майно знаходилось, за відплатним нотаріально - посвідченим договором купівлі - продажу № 1807/2014/3, укладеним з ТОВ "Північінвестбуд", за чинними, в тому числі на т.час, результатами аукціону, проведеного 18 липня 2014 року Українською універсальною біржою. Вказаний договір був укладений від імені ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" особою, повноваження якої перевірено нотаріусом, який посвідчував договір; рішення про відчуження спірного об'єкту нерухомості було прийнято в межах процедури санації ДП "171 Чернігівський ремонтний завод" шляхом затвердження ухвалою суду від 27.08.2013 плану санації, який був погоджений з позивачем, як органом уповноваженим управляти державним майном підприємства - боржника, про що свідчить лист ДК "Укроборонпром" від 23.08.2013 за №UOP-3.021-6835 та підпис генерального директора ДК "Укроборонпром" на самому плані санації в графі "погоджено". (а.с. 157,166). З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність прямого волевиявлення позивача, як власника майна та третьої особи на стороні позивача, у господарському віданні якого знаходилось майно, на відплатне відчуження спірного майна, що було фактично підтверджено діями їх повноважних осіб.

ТОВ "Ніжинська Фортеця" придбало спірне нерухоме майно у ТОВ "Північінвестбуд" 22.05.2015 на підставі посвідченого нотаріусом відплатного договору купівлі - продажу, тобто до того, як господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі № 927/799/15 - 04.06.2015, рішення по якій набуло законної сили 22.02.2016. З чого виходить, що на момент придбання об'єкта нерухомості, ТОВ "Ніжинська Фортеця" не знало і не могло знати про відсутність у ТОВ "Північінвестбуд" права на відчуження спірного майна. За таких обставин, ТОВ "Ніжинська Фортеця" є добросовісним набувачем спірного майна. Право власності на спірний об'єкт нерухомості перейшло до ТОВ "Ніжинська Фортеця" з моменту державної реєстрації права власності на нього, тобто з 22.05.2015.

На момент придбання відповідачем спірного об'єкту нерухомості у власність на підставі відплатного посвідченого нотаріусом договору купівлі - продажу від 19.09.2017, у ПП "Будімпекс - плюс" були відсутні підстави ставити під сумнів правомочність ТОВ "Ніжинська Фортеця" на його відчуження.

Таким чином, Приватне підприємство "БУДІМПЕКС - ПЛЮС" придбало спірне нерухоме майно у добросовісного набувача, а відтак вказане майно не може бути у нього витребуване відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Оскільки відповідних обставин, що свідчили б про недобросовісність набувача, колегією суддів не встановлено, таким чином висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, правових висновках Верховного Суду України щодо застосування норм права.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного концерну "Укроборонпром" задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. у справі № 927/968/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. При прийнятті за значеної постанови колегією суддів також враховано правову позицію Верховного Суду по справі № 927/876/17 з аналогічних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2017 р. у справі № 927/968/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/968/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець