Постанова

від 21.08.2018 по справі 813/353/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4113/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (суддя - Лунь З.І., м.Львів, повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Євро-Комерс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Євро-Комерс 26.01.2018 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2017 №0019471414. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нікчемності, фіктивності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Рефул-Ресурс та Товариством з обмеженою відповідальністю Агромат-Інвест у зв'язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність та фіктивністю їх діяльності, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Наголошує, що реальність, правомірність і відповідність господарських операцій чинному законодавству підтверджується всіма необхідними та достатніми первинними документами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №813/353/18 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Вважає, що за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Наголошує, що оскаржуване ППР прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій із відповідними контрагентами, а також не спростовано інші порушення податкового законодавства, виявлені в ході проведення перевірки.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ Корпорація Євро-Комерс зареєстроване виконавчим комітетом Червоноградської міської ради 17.11.2016 за №14191020000001510, з 17.11.2016 перебуває на податковому обліку в контролюючих органах, станом на 11.10.2017 перебуває на обліку Червоноградській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Основними видами його діяльності є: оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, виробництво м'яса.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 26.09.2017 по 04.10.2017 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Корпорація Євро-Комерс з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Рефул-Ресурс за період січень 2017 року та ТОВ Агромат-Інвест за період квітень 2017 рок, за результатами якої складено акт від 11.10.2017 №1672/13-01-14-14/40966278 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачемп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого виявлено завищення суми податкового кредиту на суму 1370220,78 грн., в тому числі у січні 2017 року на суму 572914,88 грн. та у квітні 2017 року на суму 797305,90 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього за січень 2017 року в сумі 572914,88 грн. та за квітень 2017 року в сумі 1370220,78 грн.

02.11.2017 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0019471414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 572914,88 грн.

Позивач із вказаним ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 10.01.2018 №654/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на формування податкового кредиту підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами. Відповідні висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право, зокрема, на формування податкового кредиту.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинен бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Рефул-Ресурс .

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Рефул-Ресурс обґрунтована такими документами.

20.11.2017 між ТОВ Рефул-Ресурс (Постачальник) та ТОВ Корпорація Євро-Комерс (Покупець) укладено договір поставки №5/2 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у рахунку виставленому до оплати.

Даний договір не містить умов щодо предмета (його конкретизації, кількості, асортименту, якості), ціни договору, також не містить інформації щодо строків виконання поставки товару. Суд апеляційної зазначає, що будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Епізодичні первинні документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

На виконання даного Договору оформлено (виписано) видаткову накладну від 20.01.2017 №РН393/01 на суму 3437489,25 грн, у якій, зокрема, не вказано місце складання накладної, а також не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка отримувала товар. Не долучено позивачем рахунків Постачальника, виставлених до оплати, які повинні встановлювати ціну товару, у відповідності до п.1.2, 2.2 Договору. Окрім цього, відсутній акт приймання-передачі товару.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 17.02.2017 №92 (платник ТОВ Корпорація Євро-Комерс , отримувач ТОВ Рефул-Ресурс ) на суму 3437489,25 грн.

Також позивачем долучено - товарно-транспортні накладні від 22.01.2017 №393/01/01, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 27.01.2017 №393/01/02, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 28.01.2017 №393/01/03, автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 30.01.2017 №393/01/04, автомобіль НОМЕР_7, НОМЕР_8 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 03.02.2017 №393/01/05, автомобіль НОМЕР_9, причеп ВС 1726 ХР (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 04.02.2017 №393/01/06, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 04.02.2017 №393/01/07 автомобіль НОМЕР_10, НОМЕР_11 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 04.02.2017 №393/01/08 на автомобіль НОМЕР_12, НОМЕР_13 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 05.02.2017 №393/01/09, автомобіль НОМЕР_14 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 05.02.2017 №393/01/10, автомобіль НОМЕР_15, НОМЕР_16 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ); від 05.02.2017 №393/01/11 автомобіль НОМЕР_17, НОМЕР_18 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Аліор-Транс ); від 07.02.2017 №393/01/12, автомобіль НОМЕР_7, НОМЕР_8 (вантажовідправник - ТОВ Рефул-Ресурс , вантажоодержувач - ТОВ Корпорація Євро-Комерс , автомобільний перевізник - ТОВ Євро-Комерс ).

Щодо не зазначення в представлених документах пункту вантажно-розвантажувальні операції , то це є окремим недоліком первинних документів, який не може бути достатнім для висновку податкового органу про реальність господарських операцій ТОВ Корпорація Євро-Комерс з ТОВ Рефул-Ресурс .

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, який зазначив, що відповідно до товарно-транспортних накладних від 22.01.2017 та від 28.01.2017, актів прийому-передачі із зберігання від цих ж дат, товар отримував директор ТОВ Корпорація Євро-Комерс Дубан Р.Я., однак згідно з наданими позивачем табелями обліку використання робочого часу на підприємстві встановлено п'ятиденний робочий тиждень (з понеділка по п'ятницю), вихідні дні - субота, неділя. Водночас, фактів відпрацювання надурочних та у вихідні (святкові) днів документах не зафіксовано. Оскільки 22.01.2017 та 28.01.2017 - вихідні дні тижня, то ТМЦ не могли бути оприбутковані у вказаний період.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до представленого позивачем акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2017 №АТ00000013 не зафіксовано факту здійснення вантажного перевезення 05.02.2017 автомобілем НОМЕР_19, НОМЕР_18 по маршруту Київ - Львів; відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2017 №ЄК00005370 не зафіксовано факту здійснення вантажного перевезення 03.02.2017, 04.02.2017, 05.02.2017, 07.02.2017 по маршруту Київ - Львів перевізником ТОВ Євро-Комерс .

Позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ Корпорація Євро-Комерс та його контрагентом ТОВ Рефул-Ресурс долучено договір зберігання продукції від 20.01.2017 №3/1, укладений між ТОВ Корпорація Євро-Комерс (Замовник) та ТОВ ТзОВ МітЛайф (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується прийняти на зберігання м'ясну продукцію, а Замовник передати м'ясну продукцію, отриману від ТОВ Рефул Ресурс згідно договору поставки від 20.01.2017 №5/2, згідно Акту приймання-передачі та оплатити Виконавцю винагороду, згідно виставлених рахунків.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано жодних актів виконаних робіт за послуги збереження відповідно до вищезазначеного договору зберігання, відсутні в матеріалах справи також рахунки, відповідно до яких Замовник повинен був оплатити Виконавцю винагороду у відповідному розмірі. Крім того, підприємством не відображено в бухгалтерському обліку проведення взаєморозрахунків із ТОВ Міт-Лайф за послуги зберігання. Також, апеляційний суд бере до уваги твердження контролюючого органу, який вказав, що аналізом системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та даних архіву електронної звітності не встановлено відображення (включення до складу податкового кредиту) проведених взаєморозрахунків із ТОВ Міт-Лайф та реєстрацію останнім податкових накладних на користь ТОВ Корпорація Євро-Комерс за послуги зберігання. Більше того, як зазначено відповідачем у апеляційній скарзі, за лютий 2017 року в архіві електронної звітності не зареєстровано жодної накладної на оренду складських приміщень на контрагента ТОВ Міт-Лайф , що засвідчує нереальність наданих послуг зберігання значних об'ємів яловичих субпродуктів.

Не надано позивачем документів, які підтверджували б використання ТОВ Корпорація Євро-Комерс в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагента. Відсутній в матеріалах справи податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, які для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкових вигод. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податкову вигоду у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України). При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Доведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реального виконання спірних господарських операцій та укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених судом апеляційної інстанції не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин. Крім того, таких документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій позивача з ТОВ Рефул Ресурс .

Наведені у сукупності обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача окремих необхідних документів, які відповідно до ПК України та Закону №996-XIV за відсутності господарських операцій сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає правильними висновки контролюючого органу про безпідставність включення ТОВ Корпорація Євро-Комерс до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 572914,88 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на вказану суму.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Львівській області вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконало.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Євро-Комерс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.