Постанова

від 14.08.2018 по справі 820/3337/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №820/3337/16

касаційне провадження №К/9901/28866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П'янова Я.В.) у справі № 820/3337/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс звернулося до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 25.12.2015 №251220151 про визнання електронних документів, а також зобов'язати поновити дію такого договору.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25.08.2016 позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 без змін.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 скасувати.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи попередніми судовими інстанціями).

Зокрема, наголошує на тому, що факт неперебування позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням підтверджується довідкою оперативного управління податкової міліції від 15.03.2016. У податкових звітностях за березень, квітень 2016 року та у базі даних відповідача містяться розбіжності щодо податкової адреси Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір від 25.12.2015 №9261058206 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

Згідно з пунктом 3 розділу 6 договору від 31.03.2016 № 310320161 договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

В той же час, пунктом 4 розділу 6 зазначеного договору передбачено, що орган державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Центром сертифікації ключів позивачу сформовані та видані посилені сертифікати підписувача ЕЦП зі строком чинності з 07.10.2015 по 06.10.2016.

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс 05.04.2016 засобами телекомунікаційного зв'язку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.03.2016 №44.

Проте, з отриманої квитанції №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної вбачається, що вона не прийнята через виявлені помилки щодо порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: Можливо, розірвано договір .

Правовою підставою для одностороннього розірвання податковим органом договору та відключення позивача від бази даних слугували положення пункту 4 Розділу 6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а фактичною - встановлення співробітниками відділу адміністрування податку на додану вартість відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження: м. Харків, вулиця Ромена Ролана 12, офіс 214 А, що підтверджуються довідкою оперативного управління податкової міліції від 15.03.2016.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису передбачені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція № 233) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Додатком 1 до Інструкції № 233 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 4 розділу 6 якого орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У справі, що розглядається, судові інстанції встановили, що згідно з пунктом 4 розділу 6 договору орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Як з'ясовано судами, підставою для одностороннього розірвання договору від 25.12.2015 №251220151 послугував встановлений органом доходів і зборів факт неперебування Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням (м. Харків, вулиця Ромена Ролана 12, офіс 214 А).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено частиною другою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV, пунктом 10 якої встановлено відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розірвання договору від 25.12.2015 №251220151 Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містив відомостей про зміну Товариством з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс місцезнаходження або дані про його відсутність за вказаним місцезнаходженням. Більш того, статут відомостей про юридичну особу - відомості підтверджені .

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак довідка оперативного управління податкової міліції про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків не може слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервіс Плюс , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області існування в спірному випадку підстав для розірвання договору від 25.12.2015 №251220151 про визнання електронних документів та, як наслідок, безпідставність неприйняття поданої позивачем податкової накладної від 22.03.2016 №2016.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №820/3337/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк