Постанова

від 15.08.2018 по справі 172/256/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2931/18 Справа № 172/256/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Філіппов Є. Є. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року по справі за позовом керівника Синельниківського місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження голови Васильківської РДА №704-р-07 від 28.12.2007 року, визнання недійсним державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із зазначеним позовом.

Позов мотивовано тим, що В обґрунтування вимог посилався на положення Конституції України про те, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституції.

Звернення керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність та повернення у власність держави землі, яка вибула з її власності незаконно шляхом вчинення кримінально караних дій.

Так, прокуратурою Васильківського району відносно ОСОБА_4 25.02.2011 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року у справі №405/1072/12 обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Встановлено, що внаслідок халатних дій ОСОБА_4, довіреної особи засновника і голови фермерського господарства Труд ОСОБА_5, які виразилися у незаконному включенні до ФГ "Труд" себе та своїх родичів, із законного користування, володіння та розпорядження вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га, чим порушено встановлений законом порядок відчуження земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В період відсутності ОСОБА_5 на території України, ОСОБА_4, помиляючись щодо об'єму своїх прав керуючого справами сільськогосподарського підприємства за дорученням, незаконно прийняв ряд дій по організації переоформлення землі з державної власності у приватну.

ОСОБА_4 реалізовуючи намір юридично оформити право власності на земельну ділянку фермерського господарства "Труд", розподіливши її на паї, запропонував ОСОБА_2 формально вступити в члени СФГ "Труд", без мети використання його праці для досягнення статутних цілей діяльності господарства.

Відповідач у справі ОСОБА_2 погодився на пропозицію ОСОБА_4 та написав відповідну заяву про вступ до СФГ "Труд".

Згідно ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників(учасників) юридичної особи підлягають державній реєстрації.

Однак, ОСОБА_4 31.10.2007 року протоколом загальних зборів №7 прийняв рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени СФГ "Труд" та 01.11.2007 року вніс зміни до Статуту, який в порушення вимог ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" не зареєстрував. 03.01.2009 року протоколом загальних зборів фермерського господарства "Труд" №7 ОСОБА_4 прийняв рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени СФГ "Труд" та 03.01.2009 року вніс зміни до Статуту та зареєстрував його у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.10.2009 року.

09.11.2007 року головою районної державної адміністрації Васильківського району видано розпорядження №552-р-07 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5967 кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ "Труд". 28 грудня 2007 року на підставі розпорядження голови Васильківської РДА №704 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 надано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ "Труд" Чаплинської селищної ради, що є державною власністю та знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_6

Таким чином в порушення вимог ч.ч.1,3 ст.3, ч.5 ст.7, чч. 1,2 ст.13 Закону України"Про фермерське господарство" та п."в" ч.3 ст. 116, 118, 121 Земельного Кодексу України ОСОБА_2, не будучи членом сім'ї та родичем голови СФГ "Труд" ОСОБА_5, незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 4,5967 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі Державного акту НОМЕР_2 від 11.12.2009 року.

Прокурор просить суд задовольнити позов, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Васильківської РДА Про передачу земельних ділянок в приватну власність від 704-р-07 від 28.12.2007 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки 4,5967 га (рілля) розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2. Зобов'язати ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держземагентства у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4.5967 га, розташовану на території Чаплинської селищної ради Васільківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Вирішити питання стосовно судових витрат.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем при зверненні до суду було порушено строк позовної давності.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор звернувся із позовом на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є позивачем у справі, у зв'язку з чим, початок перебігу строку позовної давності починається від дня коли Держгеокадастру стало відомо про порушення державних інтересів у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 25.02.2011 року прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1ст.367 КК України.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року провадження у справі закрито, а ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину за ч.1ст.367 КК України в зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. (а.с.33-34).

Розглядом зазначеної кримінальної справи встановлено, що на підставі рішення сесії Григорівської сільської ради народних депутатів ХХІ скликання від 09.06.1993 року №12 ОСОБА_5 у постійне користування надано земельну ділянку площею 47,3 га, розташовану на території Григорівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та видано Державний акт на право постійного користування землею ДН0000405).

Рішенням Васильківської районної ради народних депутатів №192/1-ХШ від 15.10.1993 року зареєстроване фермерське господарство "Труд" засновником та головою якого є ОСОБА_5

У зв'язку з особистими обставинами та необхідністю виїхати за межі України на невизначений термін ОСОБА_5 прийняв рішення про надання довіреності ОСОБА_4

На підставі наданих ОСОБА_4 документів, в тому числі Статуту та протоколу загальних зборів членів СФГ Труд , 09.11.2007 року головою Васильківської районної державної адміністрації видано розпорядження № 552-р-07 про надання членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_2, дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 умовних кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ Труд .

В подальшому, на підставі розпорядження голови Васильківської РДА № 704 від 28 грудня 2007 року членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_2, видано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд по Чаплинській селищній ради, що є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_6.

Таким чином, в результаті недбалих дій ОСОБА_4, як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_6, які виразились і незаконному включенні до членів СФГ Труд себе та родичів, серед яких і ОСОБА_2, із законного користування, володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну.

За результатами розгляду вказаної кримінальної справи Васильківським районним судом 05 вересня 2013 року винесено постанову, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння вказаного злочину у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України факт порушення вимог чинного законодавства під час отримання земельної ділянки рядом осіб, в тому числі відповідачем ОСОБА_2, встановлений рішенням суду за результатами розгляду кримінальної справи, а тому не підлягає доказуванню у даній цивільній справі.

Васильківська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст. 367 КК України перебувала в статусі потерпілої сторони, а отже, є слушною позиція представника відповідача ОСОБА_8 щодо неналежного статусу як відповідача Васильківської РДА у даній справі.

Представники відповідачів заявили в запереченнях на позов та в ході розгляду справи про застосування позовної давності .

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем при зверненні до суду було порушено строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації , пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 51).

Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Разом з тим положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи саме Васильківською районною державною адміністрацією винесено оспорюване рішення, а тому доводи про те, що про факт порушення стало відомо в будь-який інший пізніший час ніж 28.12.2007 року не можуть бути взяті до уваги та саме з цієї дати слід починати відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦПК України.

Апелянтом при зверненні до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції будь-яких письмових доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності подано не було, як і не було подано клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Ж.І. Максюта

М.Ю. Петешенкова