Рішення

від 20.08.2018 по справі 242/1784/17

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1784/17

Провадження № 2/242/272/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 10.05.2017 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 15.02.2011 року перебуває у трудових відносинах з КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради. 03.06.2016 року він уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах рядового складу. У зв'язку з проходження військової служби свої службові обов'язки за постійним місцем роботи він не виконує, починаючі з 16.06.2016 року, та саме з цього часу відповідач припинив йому виплату середнього заробітку, чим порушив його права. 17.02.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому заробітної плати з моменту проходження військової служби і до закінчення дії контракту в Збройних силах України згідно чинного законодавства. Проте, відповідач надав йому відповідь № 16/02-06 від 21.02.2017 року про відмову у виплаті вищевказаних сум. У зв'язку з чим, просить суд стягнути з КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради на його користь середній заробіток з 16.06.2016 року до закінчення строку контракту та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12.05.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та відшкодування моральної шкоди залишено без руху.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

07.09.2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку із перебуванням судді Коліщук З.М. у відпустці по догляду за дитиною.

Ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Владимирської І.М. від 07.09.2017 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.12.2018 року, у зв'язку із набранням 15.12.2017 року чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 року, встановлено порядок продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби підтримав та просить суд їх задовольнити та зазначив, що відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості йому було виплачено 2997 грн. 01 коп. Від позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди відмовився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час проходження військової визнав у повному обсязі. Також зазначив, що в рахунок часткового погашення заборгованості позивачу було виплачено 2997 грн. 01 коп., у зв'язку з чим, просить врахувати даний факт при винесенні рішення по справі.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 15.02.2011 року прийнято до КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради на водія автомобіля (а.с. 16-19).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 3 статті 23 вказаного Закону (чинної на час укладення контракту) передбачено, що для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.

У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Частиною другою статті 39 вказаного Закону (чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57 частиною п'ятою статті 61 Закону України Про освіту .

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

03.06.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу. Термін дії контракту - 3 року (а.с. 9-12).

Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_3 від 18.05.1991 року, ОСОБА_1 03.06.2016 року прийнято до Збройних Сил України на військову службу за контрактом (а.с. 13-15).

Згідно довідки № 742 від 18.06.2016 року, виданої Військовою частиною польова пошта № В1603 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 з 16.06.2016 року перебуває на військовій службі у Військовій частині польова пошта № В1603 (а.с. 21).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.02.2017 року, останній звернувся до КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради з проханням виплатити йому заробітну плату та виплачувати її до закінчення служби за контрактом в Збройних Силах України (а.с. 22).

Відповідно до листа № 16/02-06 від 21.02.2016 року, КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради відмовило у виплаті середнього заробітку, оскільки на час підписання ОСОБА_1 03.06.2016 року не оголошений особливий стан, кризова ситуація, що загрожує національній безпеці, мобілізація, контракт носить комерційний характер (а.с. 23).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України Про оборону України , Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Законом України Про військовий обов'язок та військову службу , Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оборону України особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міноборони від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 Щодо дії особливого періоду , та у постанові Вищого адміністративного суду України у від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України , введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4 Закону України Про Раду Національної безпеки та оборони України кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Таким чином суд приходить до висновку, що на час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.

У зв'язку з чим, на позивача поширюються гарантії, визначені частиною четвертою статті 119 КЗпП України.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби починаючи з 16.06.2016 року по день винесення судового рішення, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час проходження військової служби починаючі з наступного дня за днем винесення судового рішення і по день закінчення контракту суд вважає їх необґрунтованими, оскільки суд не може вирішувати питання про правовідносини, які ще не виникли і порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача щодо відмови в цій частині виплат ще не відбулося. В зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення розміру сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд встановив наступне.

Згідно листа Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2016 році № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року кількість робочих днів позивача в 2016 році, із розрахунку від дня з якого він перебуває на службі - 16.06.2016 року, складала би 140 днів, а саме: червень - 11 днів, липень - 21 день, серпень - 22 дні, вересень - 22 дні, жовтень - 20 днів, листопад - 22 дні, грудень - 22 дні.

Згідно листа Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2017 році № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року, кількість робочих днів позивача в 2017 році складала би 249 днів, а саме: січень - 20 днів, лютий - 20 днів, березень - 22 дні, квітень - 19 днів, травень - 20 днів, червень - 20 днів, липень - 21 день, серпень - 22 дні, вересень - 21 день, жовтень - 21 день, листопад - 22 дні, грудень - 21 день.

Згідно листа N 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році відповідно до якого кількість робочих днів позивача в 2018 році, з розрахунку по 20.08.2018 року (день винесення судового рішення) складав би 158 днів, а саме: січень - 21 днів, лютий - 20 днів, березень - 21 день, квітень - 20 днів, травень - 20 днів, червень - 20 днів, липень - 22 дні, серпень - 14 днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів позивача за період з 16.06.2016 року по 20.08.2018 року склала би 547 днів.

Для здійснення розрахунку середнього заробітку слід керуватися положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 2 розділу ІІ вищевказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

В силу пункту 8 Порядку розділу ІV нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 07/06-11 від 14.02.2016 року, виданої КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з грудня 2015 року по травень 2016 року склала 1034 грн. 52 коп., середньоденна - 69 грн. 74 коп.

У зв'язку з чим, сума заробітку за час проходження військової служби складає 69 грн. 74 коп. (середньоденна заробітна плата) * 547 (кількість днів) = 38147 грн. 78 коп.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 07.08.2018 року в якості відшкодування середнього заробітку за час проходження військової служби отримав від КП Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради 2997 грн. 01 коп.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 35 150 грн. 77 коп. (38147 грн. 78 коп. - 2997 грн. 01 коп. = 35 150 грн. 77 коп.).

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, повязані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.. та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково (92,14 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 589 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу , ст. ст. 119, 233 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Комунального підприємства Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Грушевського, буд. № 2 д , код ЄДРПОУ 24326568) про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Грушевського, буд. № 2 д , код ЄДРПОУ 24326568) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час проходження військової служби починаючі з 16 червня 2016 року по 20 серпня 2018 року у сумі 35 150 (тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 77 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Авдіївське трамвайно-транспортне управління Авдіївської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Грушевського, буд. № 2 д , код ЄДРПОУ 24326568) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати з оплати судового збору у сумі 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська