Постанова

від 21.08.2018 по справі 812/1411/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року справа №812/1411/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (повний текст складено 10 квітня 2018 року) по справі № 812/1411/16 (суддя І інстанції - Чиркін С.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головне управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2017 року публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог просило: - визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні заяви Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 4274159,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, на Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач -1, податковий орган), залучено до участі у справі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - офіс ВПП ДФС, відповідач-2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року залучено у якості співвідповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач-3).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року по справі № 812/1411/16 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у не вчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області провести камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з урахуванням наданих уточнюючих розрахунків до неї на суму 4274159,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем-2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного суду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що п. 24 розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується КМУ здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, витрати державного бюджету, у т.ч. в частині трансферів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснюється після повернення територій під контроль державної влади. Крім того, апелянт зазначає, що до Офісу великих платників податків надійшли листи Державної казначейської служби України від 28.10.2016 року, в яких зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ Луганськтепловоз через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганські області. Листами Служби безпеки України від 15.12.2015 року, від 25.02.2016 року від 01.08.2018 року, від 26.08.2016 року з грифом Для службового користування , Казначейству повідомлено, що виробничі потужності ПАТ Луганськтепловоз залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано провести перевірку цього підприємства і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами щодо вказаного підприємства. Крім того, СБУ повідомлено, що відшкодування сум ПДВ ПАТ Луганськтепловоз може призвести до витрачання коштів на фінансування терористичної діяльності. На переконання апелянта, Офісу великих платників податків не може суперечити вимогам листів ДКСУ та СБУ щодо зупинення бюджетного відшкодування відносно позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 05763797, місцезнаходження юридичної особи: 93406, Луганська область, місто Севєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52Б, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань (т. 1, а.с. 8-9, 11-14).

До вересня 2016 року ПАТ "Луганськтепловоз" перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську, як платник податків.

На виконання розпорядження Державної фіскальної служби України від 08.09.2016 № 47-р. платника СДПІ у м. Луганську ПАТ "Луганськтепловоз" з 16.09.2016 переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, про що позивача повідомлено вищевказаним контролюючим органом у листі від 14.09.2016 року № 373/10/28-09-01-36 В подальшому, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС на виконання постанови КМУ від 30.03.2016 року № 247 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" (т. 6, а.с. 107-111).

Починаючи з 01.12.2016 року і до 31.12.2017 року позивач перебував на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС (Харківське управління), а починаючи з 01.01.2018 року позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, на підставі того, що підприємство не було включено в Реєстр великих платників податків на 2018 рік, про що Офіс великих платників податків ДФС повідомив ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області листом № 156/7/28-10-50-03-08 від 04.01.2018 року (т. 8, а.с. 116).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Реєстру платників податку на додану вартість від 09.07.2015 за № 1528054500027 (т.1 а.с. 7).

Матеріали справи свідчать, що 04 квітня 2015 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів подано податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, в якій, зазначено, зокрема, що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1 317 714 грн. (т. 6, а.с. 185-188, 195-197).

У період з 27.05.2015 року по 29.05.2015 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Луганськтепловоз" з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797, яким встановлено, що на порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ "Луганськтепловоз" завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 74038,00 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1472637,00 грн; на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ "Луганськтепловоз" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13666,00 грн, завищено суми залишку від'ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового) періоду завищена у сумі 74038,00 грн (т. 1, а.с. 15-33).

Позивач не погодився із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до контролюючого органу заперечення листом від 10.2015 року за № 866-198, де зазначив, серед іншого, що у зв'язку з тим, що в ході перевірки виявлено порушення, пов'язані з відсутністю декларування податкових зобов'язань контрагентами ПАТ "Луганськтепловоз" і у підприємства була відсутня можливість перевірки даного факту, тому як податковий кредит за період, що перевірявся сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних у відповідності з вимогами законодавства, підприємством будуть подані уточнюючі розрахунки по зменшенню сум від'ємного значення між сумою податкового кредиту, сумою податкового зобов'язання і бюджетного відшкодування за перевіряємий період, а саме, за січень 2015 року на суму 74 038 грн (від'ємне значення); за лютий 2015 року на суму 74 038 (бюджетне відшкодування), 13 666 (від'ємне значення і бюджетне відшкодування). На підставі зазначеного, просив анулювати висновки, викладені в акті перевірки від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797 (т.1, а.с. 34-35).

В подальшому, позивачем до податкового органу подано наступні уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість:

- від 15.05.2015, яким збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 84068,00 грн, визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1401782,00 грн (т.1 а.с. 44-48, т. 6, а.с. 201-205);

- від 11.06.2015, яким зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 87704,00 грн (т.1 а.с. 49-53, т. 6, а.с. 213-217).

Розглянувши заперечення позивача, податковий орган листом від 16.06.2015 року за № 1659-10/28-08-19 змінив висновки акту перевірки

В подальшому, позивачем до податкового органу подано наступні уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість:

- від 13.08.2015 року, де визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 1401782,00 грн (т. 6, а.с. 237-241);

- - від 21.09.2015 року, де визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 1435024,00 грн (т. 6, а.с. 249-253);

- від 08.10.2015 року, де визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 1 062 291,00 грн (т. 6, а.с. 260-264);

- від 18.11.2015 року, де визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 1 065 848,00 грн (т. 6, а.с. 271-275);

- від 18.12.2015 року, де визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 1 066 058,00 грн (т. 6, а.с. 281-285).

Остаточна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за підрахунком позивача становить 4 274 159,00.

Ані на час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, контролюючим органом не надано відомостей щодо проведення перевірки щодо правильності нарахування позивачем суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Податковим кодексом України, Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. №26 "Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" тощо.

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції на час подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (чинній на час виникникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.11, 200.12. статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки .

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За положеннями пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Положення вищенаведених норм дають підстави для висновку про те, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як правильно зазначив суд першої інстанції на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39), аналіз положень якого свідчить про те, що у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Відтак, обов'язковою умовою для складання висновку податковим органом та надіслання його до казначейської служби з метою відшкодування податку на додану вартість є підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за спірною декларацією, податковим органом не складався.

Як вже зазначалось вище, за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом виявлено, що на порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ "Луганськтепловоз" завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 74038,00 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1472637,00 грн; на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ "Луганськтепловоз" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13666,00 грн, завищено суми залишку від'ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового) періоду завищена у сумі 74038,00 грн.

В подальшому, висновки акту перевірки змінено на підставі поданих позивачем уточнюючих розрахунків від 15.05.2015 року та від 11.06.2015 року, яким зменшено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню. Податковим органом підтверджено суму бюджетного відшкодування у сумі - 1 230 010, 00 грн, а позивачем, після подання усіх уточнюючих розрахунків визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 4 274 159,00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що податковим органом сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у повному обсязі не узгоджена, тобто, не перевірено достовірність нарахування позивачем відповідних сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 21.12.2016 року Верховною радою України прийнято Закон України № 1797-VII від "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні"(із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII), яким змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування

Так, згідно підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у чинній редакції), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 200.7.2 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п ґ) п. 200.12 ст. 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Пункт 200.15 ст. 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 52 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом N 1797) визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом N 1797) до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 189 "Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість" встановлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Зміст вказаних норм свідчить, що обов'язковими для внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру підлягають ті суми бюджетного відшкодування, які є узгодженими.

Як вже зазначалось вище, загальна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за розрахунками позивача складає 4 274 159,00 грн, однак контролюючим органом підтверджена відповідна сума бюджетного відшкодування лише у розмірі 1 230 010,00 грн.

Таким чином, оскільки сума, яка підлягає бюджетному відшкодування не узгоджена контролюючим органом у повному обсязі (не перевірено правильність нарахування відповідних сум бюджетного відшкодування внаслідок проведення перевірки), сума ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 4 274 159,00 грн не підлягає включенню до Тимчасового реєстру.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, утримуючись від надання підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом не проведення перевірки уточнюючих розрахунків, Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби припустились бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

За частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції податковим органом не наведено жодних причин, які б заважали останньому перевірити правильність нарахування позивачем суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами проведення перевірки.

Таким чином, оскільки остаточна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ "Луганськтепловоз" за лютий 2015 року не узгоджена сторонами по справи (не проведено перевірку правильності нарахованих позивачем відповідних сум бюджетного відшкодуванню), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд позбавлений можливості встановити, чи виконав позивач всі приписи законодавства щодо відповідного нарахованого бюджетного відшкодування, оскільки зазначене є виключною компетенцією контролюючого органу і суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання підтвердження достовірності відповідного відшкодування.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання податковий орган провести камеральну перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у сумі 4 274 159,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до п. 24 Бюджетного кодексу України витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 23 червня 2015 року позивач змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу) з м. Луганська на м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, що підтверджено інформацією, зазначеною в установчих документах позивача, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у якому зазначено серед інших і місто Луганськ - місцезнаходження позивача до 23 червня 2015 року.

При цьому, місто Сєвєродонецьк не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги довід апелянта про те що повернення сум бюджетного відшкодування позивачу може надаватись виключно після повернення територій під контроль державної влади, у зв'язку з тим, що виробничі потужності підприємства знаходяться на території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень (м. Луганськ), оскільки місцезнаходженням ПАТ "Луганськтепловоз" з червня 2015 року є м. Сєвєродонецьк Луганської області, тобто підконтрольна українській владі територія.

Щодо листа Державної казначейської Служби україни від 28.10.2016 року №1208/239/18027, де зазначено, що Службою Бепеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз" через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних територій Луганської області, а також щодо самих листів Служби безпеки України від 15.12.2015 року, від 25.02.2016 року від 01.08.2018 року, від 26.08.2016 року з грифом Для службового користування , де апелянта повідомлено, що відшкодування сум ПДВ ПАТ Луганськтепловоз може призвести до витрачання коштів на фінансування терористичної діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" № 2229-XII від 25.03.1992 у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Отже, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участі юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначений лист Державної казначейської Служби україни, де зазначено, що Службою Бепеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз" через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних територій Луганської області носить роз'яснювальний характер для казначейської служби щодо здійснення безпосереднього бюджетного відшкодування, відтак, і роз'яснювальний характер для Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо правомірності своїх дій.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції у даній справі, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області розглянута 19 червня 2018 року та набрала законної сили.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 серпня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року по справі № 812/1411/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова