Постанова

від 08.08.2018 по справі 408/6449/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Лозко Ю.П.

Справа № 408/6449/17-ц

Провадження № 22ц/782/407/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П. (суддя-доповідач),

суддів - Назарової М.В., Орлова І.В.

за участю секретаря судового засідання - Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргуОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року (суддя Соболєв Є.О.)

у справі про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

учасники справи :

позивач: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком

відповідач: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком звернувся до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 15 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041042300072 від 24.12.2010 року.

Згідно з умовами договору відповідач передав у платне користування позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,7860 га, строком на 7 років.

Факт передачі земельної ділянки орендодавцем у користування орендарю і виконання п. 19 договору оренди землі підтверджується актом прийому-передачі від 24 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 7 договору після закінчення строку дії договору орендар мав переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач посилається на те, що, як орендар, належним чином виконував умови укладеного договору оренди землі, а також його зобов'язання як орендаря, передбачені ч. 2 ст. 25 ЗК України, а саме: земельна ділянка використовувалась за її цільовим призначенням та з поліпшенням попереднього стану, своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата.

20 червня 2017 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком направило відповідачу ОСОБА_3 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди.

Не отримавши відповіді на це звернення, позивач вдруге 21 листопада 2017 року направив відповідачу лист про свій намір на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши проект додаткової угоди та зазначивши що, готовий провести перемови щодо дня та місця підписання додаткової угоди, а також можливе підвищення орендної плати.

Проте жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі із зазначенням будь-яких об'єктивних підстав для такої відмови з боку відповідача не надходило.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати поновленим на той же строк на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року, зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі за № 041042300072 від 24.12.2010 року (кадастровий номер - 4424886500:01:006:0137), загальною площею 5,7860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області згідно плану (схеми) землекористування, вказаному в Державному акті на землю, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком та ОСОБА_3 строком на 7 років шляхом укладення додаткової угоди.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди землі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 зазначив, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, суд визнав неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В частині 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями частини четвертої статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренди землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 5,7860 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 серпня 2007 року.

15 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,7860 га, строком на сім років. Договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041042300072 від 24.12.2010 року.

Пунктом 7 Договору оренди сторони встановили, що після закінчення строку оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

20 червня 2017 року та 21 листопада 2017 року керівник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком направляв орендодавцю ОСОБА_3 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України) .

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Зазвичай суб'єктивне цивільне право виникає коли у правовідносинах існує уповноважена і зобов'язальна сторона. Однією з особливостей суб'єктивного цивільного права є здатність уповноваженої особи вимагати певну міру поведінки від зобов'язальної сторони.

У врегульованій статтею 33 Закону України Про оренду землі назване законодавцем як переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не є суб'єктивним цивільним правом, оскільки йому не протистоїть кореспондуючий суб'єктивний обов'язок орендодавця укласти договір оренди. Як наслідок, орендар не має права вимагати від орендодавця укладення з ним договору оренди на тих самих умовах на новий термін.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що термін дії договору оренди, з вимогами про поновлення якого позивач 26 грудня 2017 року звернувся до суду, закінчився 24 грудня 2017 року. Договір оренди з новим орендарем відповідач ОСОБА_3 не укладав. Про обставини укладання такого договору у позові не зазначалося.

Отже, переважне право орендаря ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком на поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року не є таким, що порушене орендодавцем ОСОБА_3, а тому судовому захисту шляхом визнання договору поновленим на той же строк та на тих же умовах, зазначене право не підлягає.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що за відсутністю відповідного клопотання позивача суд першої інстанції мав проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком за правилами загального, а не спрощеного провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частинами 2, 3 статті 277 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

16 березня 2018 року ухвалою Біловодського районного суду Луганської області було відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди землі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. При цьому, позивач не заявляв клопотання про розгляд цієї справи у порядку спрощеного провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив помилку, не врахував положення статей 274, 277 ЦПК України та безпідставно, без письмового клопотання позивача призначив та розглянув справу в порядку спрощеного провадження. Оскільки позивач одночасно із поданням позовної заяви не звертався із письмовим клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, то дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що рішення Біловодського районного суду від 13 квітня 2018 року слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити з інших підстав.

Керуючись, ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 383,384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма Агроком до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту постанови - 13 серпня 2018 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: М.В. Назарова

ОСОБА_4