Рішення

від 07.08.2018 по справі 600/919/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/919/17

Справа № 2/600/268/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Сташків О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за нею права власності на житловий будинок (А), загальною площею 52,4 м.кв., сарай (Б) площею 44,0 м.кв., погріб (В) площею 10,5 м.кв., гараж (Г) площею 76,6 м.кв., сарай (Д) площею 18,8 м.кв., огорожу (№1) та ворота (№2), які знаходяться на вул. Косівка, 21 в с. Криве, Козівського району Тернопільської області.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її матері - ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - колишній колгоспний двір. Членами колгоспного двору були: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Мати - ОСОБА_2 померла 10.12.2001 року. При цьому, 01.10.2001 року ОСОБА_2 заповіла їй житловий будинок з господарськими будівлями на вул. Косівка, 21 у с. Криве, Козівського району Тернопільської області. Вказує, що на момент смерті матері вона з нею проживала і після смерті фактично вступила в управління спадковим майном. Зазначає, що звернулась із заявою до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та господарські будівлі, але їй було відмовлено у зв'язку із невідповідністю правовстановлюючих документів вимогам законодавства. Звертає увагу також на те, що інші члени колгоспного двору не заперечують проти визнання за нею права власності на цілий житловий будинок. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 12.10.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами ЦПК України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явився, однак представник позивача подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та справу слухати у їхній відсутності без застосування технічних засобів.

Представник Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області подав відзив на позов, згідно якого не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу слухати у його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Косівка, 21 у с. Криве, Козівського району, Тернопільської області належить колгоспному двору, який складається з п'яти членів, головою якого є ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 23.05.1991 року (а.с.12).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року від 10.05.2017 року членами зазначеного колгоспного двору були: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.11).

Згідно з довідкою Козівського РБТІ від 15.08.2017 року №67 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у с. Криве, на вул. Косівка, 21 у Козівському районі Тернопільської області належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (після одруження, 21.08.1997 року, змінила прізвище на Бодак (а.с.21), а в подальшому, 18.08.2010 року, прізвище Бодак змінила на Курка (а.с.20)) та ОСОБА_5. При цьому, кожній із зазначених осіб належить 1/5 (а.с.29).

Згідно із копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, серії І-ИД №222985 від 11.05.2017 року ОСОБА_2 померла 10.12.2001 року (а.с.4).

01.10.2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Криве на вул. Косівка, 21 ОСОБА_1 (а.с.7).

Крім того, встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 з нею проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.6).

При цьому, згідно довідки виконавчого комітету Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після смерті матері - ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно заяви ОСОБА_3, останній відмовляється від права на свою частку у майні колишнього колгоспного двору на користь своєї дружини - ОСОБА_1. При цьому, вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.14).

Аналогічні заяви надійшли і від ОСОБА_4 та від ОСОБА_5, які відмовились від своїх часток на користь матері - ОСОБА_1 (а.с.17-18). При цьому, також не заперечили проти задоволення заявлених позовних вимог останньої.

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Постановою державного нотаріуса Козівської державної нотаріальної контори від 06.09.2017 року №472/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.8).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.549 ЦК України 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Враховуючи, що ОСОБА_2 померла, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду належним чином завірені заяви, у яких не заперечили проти задоволення позову та відмовились від своїх часток у майні колгоспного двору на користь позивача, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на вул. Косівка, 21 у с. Криве, Козівського району Тернопільської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок (А), загальною площею 52,4 кв.м. та житловою площею 28,2 кв.м., сарай (Б) площею 44,0 кв.м., погріб (В) площею 10,5 кв.м., гараж (Г) площею 76,6 кв.м., сарай (Д) площею 18,8 кв.м., огорожу (№1) та ворота (№2), що знаходяться на вул. Косівка, 21 в с. Криве Козівського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія МС №266145.

Відповідач - Кривенська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: с. Криве, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 04392574.

Суддя О.Б.Гриновець