Рішення

від 15.08.2018 по справі 908/1274/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/81/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018 Справа № 908/1274/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а

до відповідача Виробничо - комерційної фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Світозар", 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82; адреса об'єкту надання послуг: 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82, підвал

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Стратій О.С., довіреність № 55/20-19 від 22.05.2017;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

04.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до відповідача Виробничо - комерційної фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Світозар", м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 600881 від 01.01.2007 у розмірі 27 133,49 грн., з яких, сума основної заборгованості у розмірі 24 950,98 грн., сума пені у розмірі 1720,77 грн., 3% річних у розмірі 152,53 грн., інфляційні витрати у розмірі 309,21 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018, справу № 908/1274/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 06.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1274/18, присвоєно справі номер провадження 15/81/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 31.07.2018 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 31.07.2018 розгляд справи відкладено до 15.08.2018 до 10 год. 00 хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2017 по квітень 2018 в сумі 24 950,98 грн. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню за ставкою 0,5% від суми заборгованості, що складає 1720,77 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 152,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 309,21 грн. Позов заявлено на підставі Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 15.08.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01 січня 2007 Концерн "Міські теплові мережі" (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Виробничо-комерційна фірма Товариство з обмеженою відповідальністю Світозар (споживач, відповідач у справі) уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №600881 (надалі - договір) з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або розрахунковим способом. Опалення розрахунковим способом. Гаряче водопостачання за приладами обліку.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 6.3. 6.4. договору встановлено, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.7. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Святого Миколая 79а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Споживач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. Тому Концерн Міські теплові мережі направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу споживача поштовою кореспонденцією (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу боржника додаються).

Споживач, згідно з п. 6.6.1. Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

В разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період (п. 6.6,2. Договору).

Об'єкт теплопостачання розташований в підвальному приміщенні 4-поверхового житлового будинку. Система опалення єдина з житловим будинком, що підтверджується Актом від 04.11.2015.

В зв'язку з тим, що об'єкт теплопостачання має спільну з житловим будинком № 82 по вул. Жуковського у м. Запоріжжі систему опалення, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 року, відповідно до якого Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у період з жовтня 2017 по квітень 2018 включно постачав відповідачу теплову енергію, виписував акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії (копії яких містяться в матеріалах справи) на загальну суму 24 950,98 грн. Підставою постачання гарячої води в актах позивачем зазначений договір № 600881. Згідно з поясненнями представника позивача акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період відповідач позивачу не повертав, будь-яких заперечень з приводу даних, зазначених в актах, не висловлював. Акти приймання - передачі теплової енергії підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не здійснив, чим порушив умови договору.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача була спрямована претензія № 408/04 від 23.05.2018 з вимогою терміново вирішити питання погашення заборгованості.

Претензія залишена відповідачем поза увагою, борг за надані послуги не погашений.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 600881 від 01.01.2007 у розмірі 24 950,98 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини врегульовані договором на відпуск теплової енергії № 600881 від 01.01.2007, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перераховувати суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідач не надано доказів оплати боргу.

За таких обставин суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 950,98 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день в сумі 1720,77 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.8. споживач несе відповідальність перед постачальником теплової енергії за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення по день фактичної оплати (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством).

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним як в частині розрахунку сум, так і в частині визначення періоду нарахування штрафних санкцій, а вимогу про стягнення пені в сумі 1720,77 грн. такою, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 152,53 грн. та 309,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 309,21 грн. інфляційних втрат та 152,53 грн. 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача .

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Виробничо - комерційної фірми Товариство з обмеженою відповідальністю Світозар (вул. Жуковського буд. 82, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код юридичної особи 22132587) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 22132587) суму основного боргу в розмірі 24 950,98 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 98 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 309,21 грн. (триста дев'ять гривень 21 коп.), суму 3% річних в розмірі 152,53 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 53 коп.), суму пені в розмірі 1720,77 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 77 коп.), судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 23 серпня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов