Рішення

від 13.08.2018 по справі 910/7348/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/7348/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 36633822)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, кв. 1; ідентифікаційний код: 32073593)

про стягнення 96 638 грн. 95 коп.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп" про стягнення 96 638 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 11/09/17/17 на надання послуг з охорони об'єктів власності від 11.09.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з оплати за надані позивачем послуги у розмірі 88 901 грн. 64 коп. (за січень - квітень 2018 року). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5 494 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 502 грн. 11 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 740 грн. 71 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7348/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно поштового повідомленням № 0103047209297, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/7348/18, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 9107348/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп" укладено договір № 11/09/17/14 про надання послуг з охорони об'єктів власності, за умовами якого, виконавець зобов'язується здійснювати охорону об'єктів власності замовника власними силами та засобами, а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.

Об'єктами власності замовника, що охороняються за договором, є відокремлені частини місцевості, приміщення, будівлі та інші споруди (або їх сукупність), перелічені у дислокації об'єктів, що охороняються за договором (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору та позначені на план-схемах об'єктів (додаток № 5) (п. 1.2. договору).

Відповідно до ч. 3.1. договору вартість договору послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості охорони об'єктів, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 2).

Додатком № 2 до договору передбачено, що вартість фізичної охорони об'єктів власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп", що охороняються силами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" становить 17 000,00 грн. за місяць. За охорону дитячого навчального закладу (ДНЗ № 382) в кількості 1 постів охорони 24 год. на добу

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата наданих відповідачем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об'єктів витрачений у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця до 25 числа місяця наступного за звітним за умови підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати.

Акт приймання виконаних робіт складається сторонами щомісяця, але не пізніше 5-го числа наступного місяця, акт приймання виконаних робіт надається виконавцем замовникові для підписання (п. 3.5. договору).

Відповідно до пп. 5.2.2. договору у випадку несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми платежу за кожний день його прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від оплати заборгованості.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами первинного акту приймання об'єктів під охорону та діє до 31 грудня 2017. Приймання під охорону та зняття з охорони окремих об'єктів здійснюється підписанням сторонам актів приймання об'єктів під охорону (зняття з охорони ) без переоформлення договору з відповідним перерахунком його вартості за формою додатку № 2 та внесення відповідних змін до дислокації шляхом підписання додаткових угод . Акти приймання об'єктів під охорону (зняття з охорони) є невід'ємними частинами договору (додаток № 3) (п. 6.1. договору).

10.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11/09/17/14, якою викладено додаток № 1 в іншій редакції та додаток № 2, а саме змінено об'єкти охорони та ціну наданих послуг.

Відповідно до п. б) зазначеної вище додаткової угоди вартість наданих послуг становить 29 000, 00 грн. за охорону Дитячого навчального закладу (ДНЗ № 382) за 2 пости охорони.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним сумлінно та якісно виконувалися визначені договором зобов'язання, про що свідчать акти приймання виконаних робіт, однак, відповідач протягом дії договору систематично порушував вимоги п. 3.4. договору та не здійснював вчасно, після підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Зокрема позивач вказує, що станом на 04.06.2018 відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг за січень, лютий, березень та квітень 2018.

У зв'язку з такими систематичними порушенням з боку відповідача умов договору, позивач на підставі пп. 6.4.3. договору припинив надавати відповідачу послуги за договором № 10/09/17/14 від 11.09.2017 з 03 квітня 2018 року, про що виконавцем (позивачем) складений акт, який наданий для погодження замовнику (відповідачу).

Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення підписаних копій відповідних документів та сплати заборгованості, однак відповідачем не надані підписані примірники документів (акти приймання виконаних робіт, акти зняття з-під охорони, акти звірки заборгованості) та відповідно не сплачено заборгованість.

Таким чином, станом на 04.06.2018 у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 88 901, 64 грн.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору пеню в розмірі 5 494, 49 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1 740, 71 грн. та 3 % річних в розмірі 502, 11 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір № 11/09/17/14 від 11.09.2017 про надання послуг з охорони об'єкти власності, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, пп. 4.2.2. договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем за надані послуги на умовах та у порядку, викладених у п. 3.1.-3.5. договору.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата наданих відповідачем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об'єктів витрачений у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця до 25 числа місяця наступного за звітним за умови підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати.

Позивач зазначає, що він сумлінно та належним чином надав послуги з охорони об'єкту відповідачу за період з січня по квітень 2018, що підтверджується наступними актами: № ОУ-0000004, № ОУ-000010, № ОУ-0000018, № ОУ-000021, однак, відповідач не здійснив оплату за отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач надав відповідачеві послуги за період з січня по квітень 2018 загальною вартістю 88 901, 64 грн., а саме, згідно акту № ОУ-0000004 (за січень 2018) на суму 29 000, 00 грн., згідно акту № ОУ-000010 (за лютий 2018) на суму 29 000, 00 грн., згідно акту № ОУ-0000018 (березень 2018) на суму 29 000,00 грн., згідно акту № ОУ-000021 на суму 1 901, 64 грн.

Суд вказує, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004, № ОУ-000010 підписані представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт того, що послуги за договором були надані позивачем та прийняті без зауважень відповідачем.

Разом з тим, суд вказує, що наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-000021 містять підпис лише виконавця (позивача).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач надсилав зазначені вище акти на адресу відповідача разом із рахунками фактурою № СФ-0000018 від 31.03.2018, № СФ-0000021 від 02.04.2018, актом звірки заборгованості від 02.04.2018 та актом зняття з-під охорони об'єкту від 03.04.2018 з метою підписання зазначених документів відповідачем та погашення останнім заборгованості.

Зокрема, судом встановлено, що підтвердженням того, що позивач дійсно надсилав на адресу відповідача (зазначену згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-000021, рахунки фактури № СФ-0000018 від 31.03.2018 та № СФ-0000021 від 02.04.2018, акт звірки заборгованості від 02.04.2018 та акт зняття з-під охорони об'єкту від 03.04.2018 є наявна в матеріалах справи копія опису вкладення в цінний лист з переліком зазначених документів та відповідно відбитком штемпеля поштового зв'язку від 03.04.2018 та фіскальний чек № 0314210998033 від 03.04.2018.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином виконував умови договору та надавав відповідачу акти на підписання в порядку передбаченому в п. 3.5. договору, однак, відповідач свідомо зловживав своїми правами, не підписуючи надані йому позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-00002.

Крім того, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази/заперечення/, тощо, щоб свідчили про неякісно надані позивачем послуги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо уникає від сплати заборгованості.

У зв'язку з чим, суд вважає належними, допустимими та достатніми докази, а саме, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-00002 при вирішенні спору, оскільки останні підтверджується факт існування заборгованості у відповідача за період з березня по квітень 2018.

Суд також вказує на те, що в матеріалах справи наявний лист № 15 від 23.05.2018 позивача, з вимогою до відповідача про надання підписаних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-000021, актом звірки заборгованості від 02.04.2018 та актом зняття з-під охорони об'єкту від 03.04.2018) та сплату заборгованості за договором, який був відправлений на адресу відповідача згідно наявної в матеріалах справи копії опису вкладення в цінний лист з відбитком штемпеля поштового зв'язку від 23.05.2018 та фіскального чеку № 0314211004937 від 23.05.2018, однак, кошти відповідачем сплачені так і не були.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання, в тому числі зауважень щодо наданих позивачем послуг, та не спростував заявлених позовних вимог, та зважаючи, що позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості з доданими до них актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018, № ОУ-000021, рахунками-фактури № СФ-0000018 від 31.03.2018 та № СФ-0000021 від 02.04.2018, актами звірки заборгованості від 02.04.2018 та беручи до уваги, що замовником частково здійснювалася оплата за договором, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, що обумовлені договором № 01/03/17/2 від 01.03.2017 на надання послуг з охорони об'єктів власності та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення суми заборгованості з договором в розмірі 88 901, 64 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору пені в розмірі 5 494, 49 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1 740, 71 грн. та 3 % річних в розмірі 502, 11 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата наданих відповідачем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об'єктів витрачений у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця до 25 числа місяця наступного за звітним за умови підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати.

Відповідно до пп. 5.2.2. у випадку несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачу виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення . Сплата пені не звільняє замовника від оплати заборгованості.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних суд вважає його обґрунтованим та таким, що не суперечить положенням договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 494,49 грн. та 3 % річних в розмірі 502, 11 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд вказує, що позивачем допущено помилку у визначенні суми стягнення, а тому за розрахунком суду обґрунтованою сумою стягнення інфляційних втрат є 783,00 грн., відповідно вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Груп" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, кв. 1; ідентифікаційний код: 32073593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 36633822) заборгованість в розмірі 88 901 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот одна) грн. 64 коп., пеню в розмірі 5 494 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 49 коп., 3 % річних в розмірі 502 (п'ятсот дві) грн. 11 коп., інфляційних втрат в розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 53 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.08.2018

Суддя Д.О. Баранов