Рішення

від 07.08.2018 по справі 910/5384/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.08.2018Справа №  910/5384/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до                    Приватного підприємства «Світ будівництва і дизайну» про                    стягнення 14926,32 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння Представники: від позивача:          не з'явився від відповідача:           не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фортрент” звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства “Світ будівництва і дизайну” про стягнення 14926,32 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди обладнання № 0Л0017 від 24.07.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фортрент” та Приватним підприємством “Світ будівництва і дизайну” за період з вересня 2017 року по січень 2018 року. За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 14926,32 грн.; витребувати та вилучити у відповідача майно, а саме: U Настил стальний 3.07х0.32 м – 104 шт., Анкер – 40 шт., Бокова рама 2.00х0.73 м – 127 шт., Діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м – 47 шт., Домкрат//основна плата 0,6 м, сталь – 34 шт., настил 0,32 м ширина, 3,07 м дерево – 44 шт., настил фанера з люком 0,61 м з драбиною – 10 шт., Перила безпеки 3,07 м – 98 шт., Подвійний хомут//Сцепка звичайна 48/48 22А/F сталь – 58 шт. та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю “Фортрент”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортрент” залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі - 3524,00 грн. (1762,00 грн. та 1762,00 грн.) та порядку (оригінали платіжних документів); встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. 18.05.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження. Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.06.2018. У підготовче засідання 19.06.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 19.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 17.07.2018. У підготовче засідання 17.07.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився. У підготовчому засіданні 17.07.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.08.2018. Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.08.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 07.08.2018, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 24.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Світ будівництва і дизайну»» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди обладнання №ОЛ0017 (далі-Договір). Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця; найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною даного договору, та який сторони зобов'язуються підписувати  кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до  цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі. Згідно з п. 4.3. Договору за домовленістю сторін обладнання за цим договором може бути передано в оренду на невизначений строк. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату. Відповідно до п. 5.1. Договору, орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в протоколі до цього договору, або у вимозі орендодавця про повернення обладнання у визначений строк, в тому числі у випадку розірвання цього договору. Згідно з пунктом 5.2. Договору якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом 2 діб після отримання такої вимоги орендодавця про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Орендар повинен повернути обладнання негайно (протягом доби) після розірвання даного договору (п. 5.3. Договору). Як встановлено п. 13.1.4. Договору, цей договір підлягає достроковому розірванню у випадках, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та в строки, встановлені даним договором та відповідним протоколом до нього. Судом встановлено, що сторонами підписано на скріплено печатками протокол №150213-002К від 15.02.2013 погодження істотних умов договору оренди, відповідно до якого відповідачу підлягає передачі обладнання; встановлено, що у випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк, нарахування орендної плати відбувається за цінами, встановленими орендодавцем за добу, тиждень або місяць користування обладнанням, в залежності від строку фактичного користування; остаточний розрахунок по орендній платі здійснюється за весь час фактичного користування обладнанням; у випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк, орендодавець має право у будь-який час вимагати в орендаря сплати орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 1 банківського дня з моменту отримання орендарем відповідного рахунку. Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі №150213-007К від 15.02.2013 до Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято обладнання: U Настил стальний 3.07х0.32 м – 104 шт., Анкер – 40 шт., Бокова рама 2.00х0.73 м – 127 шт., Діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м – 47 шт., Домкрат//основна плата 0,6 м, сталь – 34 шт., настил 0,32 м ширина, 3,07 м дерево – 44 шт., настил фанера з люком 0,61 м з драбиною – 10 шт., Перила безпеки 3,07 м – 98 шт., Подвійний хомут//Сцепка звичайна 48/48 22А/F сталь – 58 шт. Судом встановлено, що позивачем було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди обладнання за Договором, а саме: №300917-161К від 30.09.2017 на суму 905,76 грн., №311017-108К від 31.10.2017 на суму 3554,09 грн., №301117-113К від 30.11.2017 на суму 3439,44 грн., №311217-149К від 31.12.2017 на суму 3554,09 грн., №310118-110К від 31.01.2018 на суму 3554,09 грн. Судом встановлено, що вказані акти підписані лише зі сторони позивача. При цьому, позивачем у позові зазначено, що вказані акти були надані відповідачу, однак не повернуті позивачу. При цьому, судом встановлено, що дані акти були надіслані позивачем відповідачеві 01.02.2018. Судом встановлено, що позивачем було складено повідомлення про заборгованість (в порядку п. 13.2. Договору) від 01.02.2018 №15, відповідно до якого позивач вказує, що станом на дату направлення цієї вимоги сума боргу складає 14926,32 грн. та не сплачена. При цьому, позивач вимагав сплатити суму боргу, а у разі несплати боргу в триденний строк з дня отримання цього повідомлення, повернути обладнання або компенсувати його вартість, виходячи з його відновної вартості. Судом встановлено, що вказане повідомлення було надіслане відповідачеві 01.02.2018. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди обладнання № 0Л0017 від 24.07.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фортрент” та Приватним підприємством “Світ будівництва і дизайну” за період з вересня 2017 року по січень 2018 року. За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 14926,32 грн.; витребувати та вилучити у відповідача майно, а саме: U Настил стальний 3.07х0.32 м – 104 шт., Анкер – 40 шт., Бокова рама 2.00х0.73 м – 127 шт., Діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м – 47 шт., Домкрат//основна плата 0,6 м, сталь – 34 шт., настил 0,32 м ширина, 3,07 м дерево – 44 шт., настил фанера з люком 0,61 м з драбиною – 10 шт., Перила безпеки 3,07 м – 98 шт., Подвійний хомут//Сцепка звичайна 48/48 22А/F сталь – 58 шт. та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю “Фортрент”. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця; найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною даного договору, та який сторони зобов'язуються підписувати  кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором. Виходячи з умов Договору, вбачається, об'єкт оренди переданий відповідачу на невизначений строк. Як встановлено судом, позивачем було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди обладнання за Договором, а саме: №300917-161К від 30.09.2017 на суму 905,76 грн., №311017-108К від 31.10.2017 на суму 3554,09 грн., №301117-113К від 30.11.2017 на суму 3439,44 грн., №311217-149К від 31.12.2017 на суму 3554,09 грн., №310118-110К від 31.01.2018 на суму 3554,09 грн. Вказані акти підписані лише зі сторони позивача. При цьому, позивачем у позові зазначено, що вказані акти були надані відповідачу, однак не повернуті позивачу. При цьому, судом встановлено, що дані акти були надіслані позивачем відповідачеві 01.02.2018. Так, факт передання вказаних актів відповідачеві (до моменту направлення засобами поштового зв'язку) не заперечувався відповідачем. Згідно з нормами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Як встановлено п. 13.1.4. Договору, цей договір підлягає достроковому розірванню у випадках, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та в строки, встановлені даним договором та відповідним протоколом до нього. Як встановлено судом, позивачем було складено повідомлення про заборгованість (в порядку п. 13.2. Договору) від 01.02.2018 №15, відповідно до якого позивач вказує, що станом на дату направлення цієї вимоги сума боргу складає 14926,32 грн. та не сплачена. При цьому, позивач вимагав сплатити суму боргу, а у разі несплати боргу в триденний строк з дня отримання цього повідомлення, повернути обладнання або компенсувати його вартість, виходячи з його відновної вартості. Судом встановлено, що вказане повідомлення було надіслане відповідачеві 01.02.2018. Суду не надано доказів сплати в повному обсязі орендної плати за спірний період як до надіслання відповідачеві актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та повідомлення про заборгованість (01.02.2018), так і після вказаної дати, відтак, виходячи зі змісту викладеного у повідомленні, зокрема, формулювань щодо повернення майна у разі несплати заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем здійснено волевиявлення по односторонній відмові від договору оренди у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати більш ніж за 3 місяці підряд, з огляду на що такий Договір вважається розірваним. При цьому, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Так, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати в повному обсязі орендної плати за Договором, а саме за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14926,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог про витребування, вилучення у відповідача майна, а саме: U Настил стальний 3.07х0.32 м – 104 шт., Анкер – 40 шт., Бокова рама 2.00х0.73 м – 127 шт., Діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м – 47 шт., Домкрат//основна плата 0,6 м, сталь – 34 шт., настил 0,32 м ширина, 3,07 м дерево – 44 шт., настил фанера з люком 0,61 м з драбиною – 10 шт., Перила безпеки 3,07 м – 98 шт., Подвійний хомут//Сцепка звичайна 48/48 22А/F сталь – 58 шт. та повернення його позивачу, суд зазначає наступне. За змістом ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. По суті, віндикаційний спосіб захисту зводиться до вимоги неволодіючого власника до володіючого невласника щодо повернення індивідуально визначеного майна.  При цьому, необхідним елементом застосування такого способу захисту є вставновлення обставин щодо відсутності правових підстав заволодіння та знаходження майна у особи, яка ним фактично володіє. Так, у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачеві майна, яке було передано відповідачеві за Договором на наслідками розірвання Договору та, відповідно, за припинення подальших (на майбутнє) зобов'язань сторін за цим договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України. Разом з тим, суд зазначає, що наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 Цивільного кодексу України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. Таким чином, одна з умов застосування віндикаційного позову – відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів. Наведені висновки викладені в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013, здійсненому Верховним Судом України. За таких обставин, до спірних у справі правовідносин відсутні підстави для застосування приписів ст. 387 Цивільного України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині витребування, вилучення та повернення позивачеві майна. Крім того, позивачем не обґрунтовано такого способу захисту, заявленого а межах вимог про витребування майна, як вилучення майна. В той же час, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача з позовом, спрямованим на захист порушеного права власності, за допомогою зобов'язально-правових способів захисту. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Приватного підприємства «Світ будівництва і дизайну» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52; ідентифікаційний код: 38183957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортрент” (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Богатирська, 2-А; ідентифікаційний код: 32664239) основний борг у розмірі 14926 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено: 20.08.2018   Суддя                                                                                                              Ю.В. Картавцева