Рішення

від 08.08.2018 по справі 910/7247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 08.08.2018Справа №  910/7247/18 Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської  справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1; ідентифікаційний код 32547211)  в особі філії Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (78100, обл. Івано-Франківська, р-н Городенківський, м. Городенка, вул. Винниченка, 164 ідентифікаційний код 34970166) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2; ідентифікаційний код 37883328) про стягнення 65    113, 00 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" про стягнення 65 113 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором № ДГ-АВО007498 про постачання товару від 10.07.2015, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 65 113 грн. 00 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7247/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Суд зазначає, що згідно поштового повідомленням № 010304720990, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/7247/18, проте відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано. Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/7247/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –                                                        ВСТАНОВИВ: 10.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "Зернопродукт МХП" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" "Перспектив" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (постачальник) укладено договір про постачання товару № ДГ-АВО007498. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, згідно специфікації (специфікацій), яка (які) є невід'ємною частиною  договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки визначених у специфікаціях, згідно Інкотермс 2010 (Правила МТП з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) ( п. 3.1. договору). Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції  покупця, яка обов'язково повинна містити: найменування покупця та реквізити цього договору; найменування одержувача (вантажоодержувача), код за ЄДРПОУ та його поштова адреса; найменування товару, виду упаковки та кількості  товару; бажаний строк (графік) поставки; найменування , код станції призначення, код одержувача (вантажоодержувача) на залізниці (в разі поставки товару залізничним транспортом на умовах СРТ або FCA); іншу необхідну інформацію для заповнення транспортних документів. Пунктом 3.4. договору встановлено, що постачальник передає товар протягом 40 (сорока) днів від дати надання транспортної інструкції покупцем , за умовами якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 3.5. договору. Якщо постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції  до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання (п. 3.5. договору). Відповідно  до п. 3.10. датою поставки товару вважається: в випадку відвантаження залізничним транспортом – дата штемпельної відмітки на залізничні накладній при здачі товару перевізнику: в випадку передачі товару на складі заводу –виробника або іншому названому місці- дата видаткової накладної. Ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 договору). Загальна сума даного договору визначається як сума вартості товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного договору (п. 4.2. договору). Відповідно до п. 4.3. договору оплачує товар у безготівковій формі шляхом  перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків –фактур в наступному порядку: покупець зобов'язаний повністю оплатити товар до його поставки (попередня оплата) (п. 4.3.1. договору); у разі поставки товару на умовах FCA (франко-перевізник), відшкодувати (оплатити) витрати постачальника, пов'язані з доставкою товару залізничним транспортом до станцій призначення в порядку передбаченому цим договором (4.3.2. договору). Згідно зі специфікацією № СП-АВО007498/2 до договору про постачання товару № ДГ-АВО 00798 від 10.07.2015 вбачається, що постачальник за договором зобов'язався передати аміак водний технічний в кількості 960    т., загальною вартістю 3    576    000, 00 грн. (урахуванням ПДВ – в розмірі 596    000, 00 грн.). Відповідно до п. 5.2. договору за порушення постачальником умов договору щодо якості товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1 відсотка вартості неякісного товару. За необґрунтовану відмову покупця від  приймання товару, останній зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості товару, від якої він відмовився та компенсувати всі понесені постачальником збитки (п. 5.3. договору). Згідно з п. 5.4. договору за порушення строків поставки товару або недопоставки товару постачальник сплачу покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості  товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення. Даний договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідності до п. 4.3.1 договору 03.11.2015 здійснив попередню оплату за товар у розмірі 3    576    000, 00 грн. та 04.11.2015 у відповідності п. 3.8. договору направив на електронну адресу відповідача транспортну інструкцію № 01.1-07/770. Протягом 7 днів з дати отримання зазначеної транспортної інструкції від відповідача не надходило жодного повідомлення про відмову у прийнятті останньої, як це передбачено п. 3.5. договору, а тому, відповідач повинен був поставити товар до 15.12.2015. На виконання умов договору відповідачем відповідно до видаткових накладних: № РН-1107013 від 07.11.2016, № РН-11080020 від 08.11.2015, № РН-11030013 від 09.11.2015, № РН-1113010 від 13.11.2015, № РН-111009 від 16.11.2015 було поставлено товар позивачу в кількості 942, 52 тони на загальну вартість  3    510 887,00 грн. Позивач звертає увагу суду, що у зв'язку з поставкою товару в кількості 942, 52 тони, що є меншою ніж передбачено умовами договору № ДГ-АВО 00798 від 10.07.2015 та специфікацією № СП-АВО007498/2 на 17, 48 тони у відповідача у зв'язку з недопоставкою товару виникла заборгованість з попередньої оплати на суму 65    113, 00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача 29.02.2016 звертався засобами електронної пошти з листом № 171, направляв претензію № 01.01-07/122 від 18.12.2017 та звертався з листом № 1648 від 11.01.2018 із проханням повернути заборгованість в сумі попередньої оплати в розмірі 65    113, 00 грн. Позивач також зазначає, що ним 19.04.2018 на адресу відповідача було надіслано лист за вих. № 01.1-07/277 про відмову від товару, однак, відповідач на момент звернення до суду з позовом не повернув попередню  оплату в розмірі 65 113,00 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ДГ-АВО 00798 від 10.07.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, а саме, відповідно до п. 4.3.1. договору здійснив попередню оплату за товар, що підтверджується наявною в матеріал справи банківською випискою з рахунку позивача. Разом з тим, відповідач здійснював поставку товару частинами відповідно до наступних видаткових накладних: № РН-1107013 від 07.11.2015 здійснено поставку 293,670 тон товару на суму 1    093    920,75 грн. (з урахуванням ПДВ); № РН-11080020 від 08.11.2015 здійснено поставку 58,840 тон товару на суму 219    179, 00 грн. (з урахуванням ПДВ); № РН-11030013 від 09.11.2015 здійснено поставку 176,640 тон товару на суму 657    984,00 грн. (з урахуванням ПДВ); № РН-1113010 від 13.11.2015 здійснено поставку 295,910 тон товару на суму 102264,75 грн. (з урахуванням ПДВ); № РН-111009 від 16.11.2015 здійснено поставку 117,460 тон товару на суму 437    538,50 грн. (з урахуванням ПДВ). Суд вказує, що зазначені вище видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факти поставки відповідачем товару позивачу в кількості 942,52 тони на загальну суму 3    510    887, 00 грн. Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.3. договору, відповідач відповідно до п. 3.4. договору зобов'язаний був здійснити поставку товару  у повному обсязі протягом 40 днів  від дати надання транспортної інструкції, а саме, до 15.12.2015. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту звірки за період з 01.07.2016 по 30.09.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість за недопоставлений товар у кількості 17,48 тон на суму 65    113,00 грн. Суд вказує, що зазначений вище акт звірки також підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, що тим сам підтверджує факт існування заборгованості в розмірі 65    113,00 грн. у відповідача та відповідно визнання такої останнім. Так, статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача шляхом надсилання претензії № 01.1-07/1220 від 18.12.2017, електронним листом  № 171 від 29.02.2016 з  вимогою повернути кошти за недопоставлений товар, однак, кошти повернуті не були. Судом також встановлено, що згідно з наявного в матеріалах справи листа позивача  № 01.1-07/277 від 19.04.2018 позивач повідомив відповідача про відмову у прийнятті недопоставленого товару і звернувся  до відповідача з проханням повернути заборгованість в розмірі 65    113,00 грн. Даний лист було відправлено згідно з фіскальним чеком № 215600426655 – 20.04.2018 та отримано відповідачем 24.04.2018 згідно з поштовим повідомленням № 0160130743304. Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 693     Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання товару № ДГ-АВО007498 та положення ст. 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі попередньої оплати  65    113,00 грн. підлягає задоволенню. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись     статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –                                                                                                                                                                                                                                                     ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП"  задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2; ідентифікаційний код 37883328) на користь Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1; ідентифікаційний код 32547211)  в особі філії Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (78100, обл. Івано-Франківська, р-н Городенківський, м. Городенка, вул. Винниченка, 164 ідентифікаційний код 34970166) суму заборгованості з попередньої оплати в розмірі 65    113 (шістдесят п'ять тисяч сто тринадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 2.              Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 08.08.2018 Суддя                                                                                                              Баранов Д.О.