Рішення

від 23.08.2018 по справі 910/8218/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2018Справа №910/8218/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп"

про стягнення 10 728,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" (надалі - ТОВ "Галсофт-Сервіс") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп" (надалі - ТОВ "Еффіус Груп") про стягнення 10 728,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої грошові зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого згідно Договору №ЭГ019032 від 04.11.2013 товару, у зв'язку з чим у ТОВ "Еффіус Груп" наявна заборгованість перед ТОВ "Галсофт-Сервіс" у розмірі 10 728,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2018 відкрито провадження у справі №910/8218/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

26.07.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "Еффіус Груп" надійшов відзив на позов з доказами його направлення ТОВ "Галсофт-Сервіс", за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на:

- ненадання позивачем довіреностей на осіб, які приймали товар, та відсутність в відповідних накладних посилання на Договір №ЭГ019032 від 04.11.2013, що, на думку відповідача, свідчить про здійснення поставки на не договірній основі, а відтак і про ненастання строку оплати товару;

- позивачем не надано доказів того, що товар є реалізованим і у відповідача настав обов'язок з оплати товару з огляду на п. 7.9 Договору.

03.08.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "Галсофт-Сервіс" надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення ТОВ "Еффіус Груп", в якій позивач вказує, що:

- надані суду накладні містять всю необхідну інформацію та реквізити, передбачені законодавством;

- між сторонами було укладено єдиний договір і це Договір №ЭГ019032 від 04.11.2013, а тому поставка товару здійснювалась саме на підставі вказаного договору;

- відповідачем не було повернуто позивачу поставлений товар протягом 35 днів, а відтак останній зобов'язаний його оплатити;

- сторонами підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.02.2016 по 29.02.2016, згідно якого відповідач визнав наявність у нього заборгованості з оплати такого товару.

ТОВ "Еффіус Груп" своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористалось.

Інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

04.11.2013 між ТОВ "Еффіус Груп" (покупець) та ТОВ "Галсофт-Сервіс" (постачальник) укладено Договір №ЭГ019032 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у Специфікації.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Прийняття-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 7.9 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів.

У пункті 7.13 Договору сторони погодили, що не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення цього Договору сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків.

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 10.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань позивачем у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 11 257,11 грн.

16.03.2016 сторонами було складено акт перевірки розрахунків, згідно якого залишок на 29.02.2016 за всіма рахунками по взаємовідносинам з постачальником становить 10 728,20 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого йому товару ТОВ "Галсофт-Сервіс" направлено ТОВ "Еффіус Груп" претензію вих. №29-11-1/17 від 29.11.2017 про сплату заборгованості у розмірі 10 728,20 грн., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7950100620514 була отримана відповідачем 14.12.2017.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що у відповідач наявна заборгованість з оплати поставленого йому згідно Договору товару у розмірі 10 728,20 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на підтвердження виконання ним свого зобов'язання з поставки товару відповідачу надано суду підписані представниками та скріплені печатками сторін накладні №1164 від 01.10.2015 на суму 1 432,80 грн., №1350 від 09.11.2015 на суму 4 300,86 грн., №46 від 15.01.2016 на суму 1 525,27 грн., №101 від 02.02.2016 на суму 907,34 грн. та №158 від 12.02.2016 на суму 3090,84 грн.

Варто зауважити, що відповідачем не спростовується у своєму відзиві факт отримання від позивача товару за вказаними накладними.

Більше того, відповідач у своєму відзиві вказує, що вказані накладні не містять посилання на реквізити Договору, а відтак поставка за ними здійснювалась на позадоговірній основі.

З таких доводів відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично підтверджується одержання від позивача товару у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року загальною вартістю 11 257,11 грн.

В той же час, викладені відповідачем у відзиві взаємовиключні заперечення проти позовних вимог (наприклад, посилання на п. 7.9 Договору та ненадання позивачем доказів реалізації товару; одночасне заперечення здійснення поставки за вказаними накладними на підставі Договору та твердження про здійснення поставки на позадоговірній основі), на думку суду, свідчать про їх виключну спрямованість на ухилення від виконання своїх зобов'язань з оплати товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено здійснення ним поставки відповідачу товару у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року загальною вартістю 11 257,11 грн.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовувались такі твердження, що відповідачем частково було оплачено поставлений товар, а саме в частині 528,91 грн.

Отже, у ТОВ "Еффіус Груп" наявний обов'язок зі сплати за поставлений у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року товар у розмірі 10 728,20 грн.

У пункті 7.9 Договору сторонами було погоджено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів реалізації товару, поставленого за вказаними накладними суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - "після реалізації товару", тобто обумовили настання у відповідача обов'язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України - договір з відкладальною обставиною). При цьому відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дослідивши умови договору поставки, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова).

В пункті 14.1.202 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Загальні умови виконання господарського зобов'язання з оплати товару встановлені статтею 692 Цивільного кодексу України.

Так, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов'язку оплатити вартість товару, має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/4846/17.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що поставлений згідно накладних №1164 від 01.10.2015 на суму 1 432,80 грн., №1350 від 09.11.2015 на суму 4 300,86 грн., №46 від 15.01.2016 на суму 1 525,27 грн., №101 від 02.02.2016 на суму 907,34 грн. та №158 від 12.02.2016 на суму 3090,84 грн. товар в частині, вартістю

10 728,20 грн., є таким, що нереалізований.

Натомість в матеріалах справи наявний акт перевірки розрахунків між сторонами, в якому вказано, що заборгованість ТОВ "Еффіус Груп" перед постачальником - ТОВ "Галсофт-Сервіс" станом на 16.03.2016 становить 10 728,20 грн.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нереалізації спірного товару, та враховуючи, що поставка спірного товару позивачем відповідачу мала місце за більш ніж 1,5 року до звернення ТОВ "Галсофт-Сервіс" до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з його оплати, в той час як матеріали справи не містять жодних доказів повернення товару (його частини) постачальнику, суд приходить до висновку, що станом на дату розгляду даного спору покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, у зв'язку з чим у ТОВ "Еффіус Груп" виникла заборгованість перед ТОВ "Галсофт-Сервіс" у розмірі 10 728,20 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10 728,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ "Галсофт-Сервіс" про стягнення з ТОВ "Еффіус Груп" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі

10 728,20 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп" (03084, м. Київ, Столичне Шосе, буд. 103; ідентифікаційний код 38038560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" (79037, Львівська обл., м. Львів, вул. Земельна, буд. 23; ідентифікаційний код 20830755) заборгованість у розмірі 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 23.08.2018.

Суддя Р.В.Бойко