Рішення

від 21.08.2018 по справі 917/462/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 Справа № 917/462/18

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" АДРЕСА_1,36022

до відповідача Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" вул. Небесної Сотні, 69,Полтава, Полтавська область,36022

про стягнення 205 981,20 грн. збитків, завданих втратою зерна пшениці 3 класу в кількості 39,46 тонн

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 20.06.2018 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 24.07.2018 року

Обставини справи: 25.04.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" до відповідача Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 205 981,20 грн. збитків, завданих втратою зерна пшениці 3 класу в кількості 39,46 тон.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" залишено без руху та надано позивачу строк до 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

03.05.2018 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.05.2018 року було відкрито провадження у справі № 917/462/18 та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 24.05.2018 року.

В судовому засідання 24.05.2018 р. для надання можливості учасникам справи скористатись правами, наданими в межах підготовчого провадження, в т.ч. і щодо надання відзиву на позов та відповіді на відзив, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів згідно з ч. 3 ст.177 ГПК України та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.07.2018 р..

30.07.2018 р. відповідач надав суду відзив на позов № 240 від 27.07.2018 р. (вх. № 7061), згідно якого повідомив, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2018 р. суд закінчив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду справи по суті в судовому засіданні на 21.08.2018 року на 09 год. 00 хв.

В судовому засіданні 21.08.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача оголосив заперечення проти позову.

В судовому засіданні 21.08.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

22.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" (далі - Замовник, позивач) та Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (далі - Виконавець, відповідач), укладено Договір № 22-08 на переробку зерна на давальницьких умовах (далі - Договір, арк. с.24-26).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Замовник здійснює доставку своїм транспортом (автомобільним або залізничним)

пшеницю 1-4 класу Виконавцю для подальшої її промислової переробки на борошно 3-х сортове, висівки (далі - продукція) та зобов'язується вибрати готову продукцію згідно умов даного договору. Виконавець проводить приймання зерна, його очищення, сушіння, зберігання та переробку на борошно і висівки, їх збереження та відпуск Замовнику. (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);

- Замовник здійснює поставку пшениці автомобільним чи залізничним транспортом на елеватор Виконавця за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69, як давальницьку сировину (з поміткою давальницька на накладній). При поставці зерна на переробку Замовник надає копію договору на переробку зерна пшениці, а також карантинний сертифікат, якщо зерно з іншої області, ніж Полтавська. На кожну партію зерна пшениці Замовник надає протокол випробувань на показники безпеки (про вміст токсичних елементів, мікотоксинів, залишкової кількості пестицидів, радіологічних показників - згідно з вимогами методичних рекомендацій 4.4.4-108 - 2004 Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки , п.6.2 і п.6.4, п.б.5 ДСТУ 3768:2010 Пшениця технічні умови), а також протокол випробувань про вміст або відсутність генетично Модифікованих організмів (ГМО), згідно п. 1 розділу ХНІ Наказу МОЗУ № 971 від 09.11.2010 року Про затвердження Переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів . В разі ненадання протоколів випробувань, контроль за декадниками безпеки і вмістом або відсутністю ГМО в пшениці, здійснюється за рахунок коштів Виконавця, а Замовник проводить оплату за надані послуги відповідно до виставленого рахунку (п. 2.1 Договору);

- Виконавець при відпуску борошна і висівок Замовнику, при умові: безтарного збереження, проводить їх щомісячне списання за рахунок фактичної усушки згідно ф.36, що підтверджується Актом зачистки, який складається та видається на момент вибуття разової, партії або в кінці місяця. Після переробки зерна строк зберігання продукції становить 3 (три) місяці (п. 2.2.4 та п. 2.2.5 Договору);

- відвантаження зерна відбувається після подання заявки Виконавцю не пізніше ніж за 14 календарних днів до фактичного відвантаження (п. 4.4 Договору);

- даний договір діє з дня його підписання і до 31 грудня 2017 року. До закінчення терміну дії договору Замовник зобов'язується вибрати готову продукцію, що знаходиться на зберіганні, або укласти з Виконавцем новий договір на давальницьку переробку зерна пшениці. (п.4.8 Договору).

Відповідно до матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 252,38 тон пшениці (в т.ч. 188,72 тон пшениці 3-го класу, 63,66 тон пшениці 6-го класу). Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № 196519 від 23.08.2017р., № 196520 від 23.08.2017р., № 196626 від 23.08.2017р., № 196627 від 23.08.2017 р., № 196628 від 23.08.2017р., № 196629 від 23.08.2017р., № 196630 від 23.08.2017 р., № 196631 від 23.08.2017 р. та реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості середньому зразку № 528 від 23.08.2017 р., № 529 від 23.08.2017р., № 530 від 23.08.2017 р., № 531 від 23.08.2017 р., № 532 від 23.08.2017р..

Вищезазначений обсяг пшениці врожаю 2017 року позивач набув у власність на підставі договору поставки № 20/07/2 від 20.07.2017 р. укладеним з СТОВ Василівське та отримав згідно накладних № 28 від 21.07.2017р. та № 29 від 22.07.2017р.; договору поставки № 20/07/1 від 20.07.2017р. укладеним з ФГ Грига та отримав згідно накладних № 21/07 від 21.07.2017р. таї 22/07 від 22.07.2017р. (копії договорів та накладних наявні у матеріалах справи).

За даними позивача, останньому вдалося частково розпорядитися його власністю, а саме :

- 01.12.2017 року, пшениця 6 класу в кількості 63,66 тон була продана відповідачу згідно вимоги про відвантаження (лист № 2017/12-1 від 01.12.2017 p.), оформлено специфікацією б/н від 01.12.2017р. та видатковою накладною № 170 від 01.12.2011 згідно договору купівлі-продажу № 61 від 17.05.2017р. (копія наявні у матеріалах справи);

- згідно вимоги про відвантаження (лист № 2018/02-4 від 08.02.2018 р.) позивач просив відповідача відвантажити залишок продукції - пшеницю 3-го класу в кількості 189,00 тон.

В порушення умов Договору, відповідач виконав вимогу лише частково. Так, 08.02.2018 року відповідач відвантажив 42,720 тони пшениці 3 класу згідно товарно-транспортної накладної № 522722 від 08.02.2018р., 20.02.2018 року - 34,50 тон згідно товарно-транспортної накладної № 928370 від 20.02.2018р., 21.02.2018 року - 35,040 тон згідно товарно-транспортної накладної № 928372 від 21.02.2018р., 22.02.2018 року - 37,00 тон згідно товарно-транспортної накладної № 499555 від 22.02.2018р., що в сумі становить 149,26 тон. Станом на початок квітня 2018 року, залишок продукції на зберіганні склав 39,46 тон (копії вищевказаних первинних документів наявні у матеріалах справи).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору та враховуючи приписи п. 4.4 Договору, 02.04.2018 року позивач подав відповідачу повторну заяву (вих. № 12, а.с. 57) на відвантаження залишку пшениці в кількості 39,86 тон. Дана заява була отримана представником відповідача 05.04.2018 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення в вручення поштового відправлення (а.с. 58).

За даними позивача зазначена заява позивача відповідачем залишена без відповіді, пшениця відвантажена не була.

Як зазначає позивач, з офіційних джерел йому стало відомо, що Управлінням СБУ в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018170000000012 від 14.04.2018 року за фактом вчинення службовими особами відповідача привласнення чужого майна - пшениці та борошномельної продукції шляхом зловживання своїм службовим становищем, у особливо великих розмірах.

З огляду на викладене, позивач вважає, що належне останньому зерно пшениці 3 класу в кількості 39,46 тон втрачено відповідачем і саме з цієї причини не може бути видане (відвантажене). Дана обставина відповідачем визнається частково.

Оскільки, при передачі на зберігання, зерно пшениці не підлягало оцінці і не мало вартісного виразу, позивач оцінив розмір завданих відповідачем збитків за офіційними даними Полтавської ОСОБА_3.

Відповідно до Довідки Полтавської ОСОБА_3 № В-731 від 23.04.2018 р. середньозважена закупівельна ціна пшениці 3-го класу в Полтавській області в квітні 2018 р. складає 5 220,00 грн. за 1 тону (копія довідки наявна у матеріалах справи).

Враховуючи невиконання відповідачем вимоги та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 205 981,20 грн. збитків у вигляді вартості переданої на зберігання та втраченої пшениці 3 класу в кількості 39,46 тон, що виникли внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 22.08.2017 р. договору № 22-08 на переробку зерна на давальницьких умовах

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 Цивільного Кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладання Договору).

Враховуючи правову природу укладеного Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що останній є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору надання послуг та договору зберігання. Проте, враховуючи предмет спору у даній справі, суд приходить до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.

Згідно зі ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (ст. 937 Цивільного кодексу України). Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

При цьому згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків (ст. 949 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов Договору відповідач на вимогу позивача прийняту на зберігання пшеницю повернув не у повному обсязі. Дана обставина відповідачем визнається частково, а саме : відповідач у відзиві на позовну заяву визнає той факт, що залишок зерна пшениці 3-го класу, що належить позивачу становить 39,21 тон, оскільки при виконанні договору №22-08 про переробку зерна пшениці на давальницьких умовах від 22.08.2017 кількість пшениці зменшилась на 0,25 тонн, а саме у зв'язку із проведенням її очищення на 0,09 тонн (витяг з акта №47) та при переробці зерна на 0,16 тонн - відходи III категорії (акт №46), що передбачено договором №22-08 про переробку зерна пшениці на давальницьких умовах від 22.08.2017 р.. На підтвердження зменшення кількості пшениці, яка підлягала поверненню позивачу, відповідач надав суду копії витягу та додатку до акту № 47 та акту № 47 (а.с. 108-110).

Суд приймає як правомірні та обґрунтовані заперечення відповідача в цій частині. Тобто, на момент прийняття даного рішення матеріалами справи підтверджується наявність залишку зерна пшениці 3-го класу, що належить та не повернуто відповідачем позивачу у розмірі 39,21 тон.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (п. 1, 2 ст. 950 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем наданого на зберігання позивачем за умовами укладеного між сторонами Договору пшениці у кількості 39,21 тони. Отже, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання зобов'язання відповідача за вищезазначеним Договором щодо повернення на вимогу поклажедавця переданого на зберігання пшениці. Дані обставини відповідачем не спростовані .

Статтею 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно з ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законодавством або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ст.225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доводиться наявність складу правопорушення у діях відповідача, розмір збитків, який був перерахований судом з огляду на втрати пшениці при її переробці, визначений з дотриманням норм матеріального права, підтверджується допустимими доказами та перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, останнім не доведено відсутність його вини у втраті (нестачі) переданого на зберігання належного позивачу зерна пшениці, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 204 676,20 грн. (39,21 тон*5220,00 грн) підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідач щодо того, що останнім при виконанні договору №22-08 про переробку зерна пшениці на давальницьких умовах від 22.08.2017 р. було надано позивачу послуги на загальну суму 72 163,21 грн. і вказані надані послуги позивачем на даний час не оплачені, судом як правомірні не приймаються, оскільки останні як не стосуються предмету спору у даній справі так і не були заявлені відповідачем як зустрічні.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 204 676,20 грн. збитків є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 1 300 грн. останні задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1 Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (вул. Небесної Сотні, 69,Полтава, Полтавська область,36022 , ідентифікаційний код 00952166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" (АДРЕСА_1,36022 , ідентифікаційний код 39471102) 204 676,20 грн. збитків, 3071,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.08.2018 р.

Суддя Тимощенко О.М.