Рішення

від 20.08.2018 по справі 922/1662/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1662/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Закопайло О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347) про стягнення 126464,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №233-16 від 26.12.17р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 103237,43 грн., неустойку у розмірі 2064,74 грн., пеню у розмірі 13969,05 грн. та штраф у розмірі 7226,62 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №326 дп від 10.04.2017р., що був укладений між позивачем та відповідачем. Судові витрати позивач просить також стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "18" липня 2018 р. о (об) 10:40.

У судовому засіданні 18.07.2018р. розгляд справи було відкладено на 06.08.2018р. о 10:15.

Представник позивача у судове засідання 06.08.2018р. не з'явився. Надав через канцелярію суду 03.08.2018р. заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх.№22542.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2018р. заяву (вх. №22542) Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про збільшення позовних вимог повернути заявнику без розгляду разом із доданими до неї документами всього на 8-ми аркушах, в тому числі платіжне доручення №4641 від 01.08.2018р. про сплату судового збору в розмірі 769,62 грн.

У судовому засіданні 06.08.2018р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2018р. о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про виклик у судове засідання від 06.08.2018р. повноважному представнику відповідача 10.08.2018р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 квітня 2017 року між Державним підприємством Завод імені ОСОБА_2 (покупець за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТІЛПРОМ (постачальник, далі по тексту - відповідач), які в подальшому іменуються сторони, укладено договір поставки №326 дп (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, далі по тексту - товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами договору.

В п. 2.4 договору зазначено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5. договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п. 1.2, договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

У п.2.5. договору зазначено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Специфікаціями від 21.12.2017 №21/12-1 та №21/12-2 сторони визначили найменування товару, кількість, вартість, умови та строк оплати, а також умови та строк поставки. Так, покупець здійснює 100% передплату на рахунок постачальника до постачання товару. Протягом 30 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару. Товар постачається постачальником на склад покупця - м. Харків, вул. Плеханівська, 126 (ДП Завод імені ОСОБА_2 ).

У п. 6.1 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання будь- якою із сторін своїх обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором, та діючим законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

21.12.2017р. ТОВ СТІЛПРОМ сформовано рахунок на оплату №442 за постачання ДП Завод імені ОСОБА_2 рельс Р-34 кількістю 1,4 тони і вартістю 64864,80 грн, в тому числі ПДВ - 10810,80 грн.

15.01.2018р. позивачем здійснено оплату 64864,80 грн. по вказаному рахунку, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП Завод імені ОСОБА_2 від 15.01.2018р.

21.12.2017р. ТОВ СТІЛПРОМ сформовано рахунок на оплату №443 за постачання ДП Завод імені ОСОБА_2 листів: З мм ст.65Г кількістю 0,212 тонн; 5 мм ст. 65Г кількістю 0,355 тонн; 8 мм ст. 65Г кількістю 0,566 тонн, загальною вартістю 38372,63 грн., в тому числі ПДВ - 6395,44 грн.

19.01.2018р. позивачем сплачено 38372,63 грн. по вказаному рахунку, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП Завод імені ОСОБА_2 від 19.01.2018р.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за специфікаціями від 21.12.2017р. №21/12-1 та №21/12-2 виконано в повному обсязі та сплачено 103237,43 грн. на рахунок відповідача (постачальника).

Згідно умов специфікацій відповідач мав поставити позивачу товар до 21.01.2018р., однак відповідач у порушення умов специфікацій від 21.12.2017р. №21/12-1 та №21/12-2, товар передбачений у зазначених специфікаціях позивачу не поставив.

20.02.2018р. позивачем на електронну поштову адресу відповідача направлено лист за вих. №860/33, в якому зазначив про прострочення термінів поставки та прохання в письмовому вигляді повідомити термін поставки товару. Відповідач на вказане звернення позивача не відреагував та відповіді не надав.

Позивачем направлено позивачу претензію за вих. № 1464/16 від 23.03.2018р. (аркуш справи №40-43) з проханням протягом 7-ми днів з дня отримання претензії, поставити товар, визначений в специфікаціях від 21.12.2017р. №21/12-1 та №21/12-2, або повернути суму попередньої оплати в розмірі 103237,43 грн.

Претензію позивача отримано представником відповідача 30.04.2018р., що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (аркуш справи №45 ).

Проте, відповідачем вимоги претензію позивача не задоволено, товар, визначений в специфікаціях від 21.12.2017р. №21/12-1 та №21/12-2 не поставлено, суму попередньої оплати в розмірі 103237,43 грн. не повернуто.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення постачальником умов договору покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в цілому або від певної партії товару, письмово повідомивши про це постачальника. В даному випадку договір в цілому або в частині певної партії товару є розірваним або зміненим відповідно з моменту направлення покупцем повідомлення постачальнику про відмову.

В пункті 8.2 договору зазначено, що у випадку дострокового припинення дії договору (розірвання договору, відмови покупцем від договору в цілому або в частині певної партії товару) постачальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня припинення дії договору повернути покупцю сплачені останнім в якості передоплати грошові кошти, товар за які не був поставлений постачальником на дату припинення дії договору або не відповідає умовам договору щодо асортименту, комплектності або якості.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, керуючись ст. ст. 611, 615, 651, 653 ЦК України та п. 8.1 договору, позивач в односторонньому порядку листом №2644/16 від 05.06.2018 відмовився від партій товару, зазначеного у специфікаціях №21/12-1 та №21/12-2 від 21.12.2017р.

Таким чином відповідач після направлення позивачем повідомлення №2644/16 від 05.06.2018 повинен був в строк до 15.06.2018 включно повернути позивачу сплачені останнім в якості передоплати грошові кошти. Однак, відповідач попередню оплату за товар, що сплачена позивачем по рахункам №442, №443 від 21.12.2017р., у розмірі 103 237,43 грн. не повернув, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно ч.1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі: 103237,43 грн. (сума попередньої оплати за договором) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь неустойку у розмірі 2064,74 грн., пеню у розмірі 13969,05 грн. та штраф у розмірі 7226,62 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.2.2 п. 6.2 договору, у разі порушення постачальником зобов'язань, передбачених п.п. 5.2, 8.2 цього договору постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1 % від вартості Товару (на момент придбання), при постачанні/експлуатації якого було допущено порушення, передбачене зазначеними вище пунктами, за кожен день порушення, окремо щодо кожного випадку порушення.

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вищевстановлено, згідно з п.6.2. Договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Отже, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач прострочив поставку товару понад 30 днів на суму 103237,43 грн., позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості недопоставленого товару, що становить - 7226,62 грн. та про стягнення неустойки у розмірі 2064,74 грн. є обґрунтованими.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 13936,05 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 1897,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 254, 258, 261, 267, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347, ІПН №396223426517, рахунок №26000011554575 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво платника ПДВ №200115228) суму попередньої оплати у розмірі 103237,43 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347, ІПН №396223426517, рахунок №26000011554575 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво платника ПДВ №200115228) неустойку у розмірі 2064,74 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347, ІПН №396223426517, рахунок №26000011554575 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво платника ПДВ №200115228) пеню у розмірі 13969,05 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347, ІПН №396223426517, рахунок №26000011554575 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво платника ПДВ №200115228) штраф у розмірі 7226,62 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347, ІПН №396223426517, рахунок №26000011554575 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво платника ПДВ №200115228) судовий збір у розмірі 1897,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілпром" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 21, код 39622347).

Повне рішення складено 23.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_3