Постанова

від 23.08.2018 по справі 922/1914/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2018 р. Справа № 922/1914/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Мальченко О.О.

розглянувши матеріали заяви третьої особи - ОСОБА_1 (вх. № 1454 Х/1-7) про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року, ухваленої за наслідками перегляду рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року, повний текст якого складено 09.10.2017 року у приміщенні вказаного суду колегією суддів у складі: головуючий суддя І.О. Чистякова, суддя О.І. Ольшанченко, суддя М.В. Калантай, у справі

за позовом Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології , м. Харків

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Комунальний заклад охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр , м. Харків,

2) ОСОБА_1, м. Харків,

3) Харківська обласна рада, м. Харків,

4) Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №288 , м. Харків

про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про виселення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" із займаних ним приміщень, а саме: №№12, 20 у громадський будинок "Хірургічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-2", частина приміщення №33 у громадський будинок "Радіологічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-1", №№6, 7, 8, 9, 10, 11 у громадський будинок "нежитлова будівля" АДРЕСА_1 літ. "М-5", приміщення №№4, 5, 6 підвалу та №№1-28 першого поверху громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2".

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2017 по справі №922/1914/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чистякові І.О., судді Ольшанченко В.І., Колонтай М.В.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" (61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 14073014) звільнити займані ним приміщення, а саме: №№12 площею 4,9 кв.м., 20 площею 13,6 кв.м. у громадський будинок "Хірургічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-2", частину приміщення №33 загальною площею 30,8 кв.м. у громадський будинок "Радіологічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-1", №№6 площею 18,7 кв.м., 7 площею 12,4 кв.м., 8 площею 34,0 кв.м., 9 площею 4,5 кв.м., 10 площею 19,1 кв.м., 11 площею 5,4 кв.м. у громадський будинок "нежитлова будівля" АДРЕСА_1 літ. "М-5", приміщення №№4 площею 9,7 кв.м., 5 площею 6,6 кв.м., 6 площею 31,30 кв.м. підвалу та №№1-28 загальною площею 212,7 кв.м. першого поверху громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2", нумерація яких прийнята згідно з технічним паспортом на громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2", виготовленим станом на 20 липня 2006 року.

Стягнуто з ТОВ "Аптека №288" на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №288 на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд вищезазначеної постанови за нововиявленими обставинами, в якій просить згадану постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року залишити без змін.

У поданій заяві третя особа вказує, що в обґрунтування свого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Харківський апеляційний господарський суд посилався на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у справі №922/2312/17 визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди спірних нежитлових приміщень між орендодавцем - Комунальним закладом охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр та орендарем - Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №288 .

У якості підстав для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами третя особа зазначає, що 13.06.2018 року Верховним Судом скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України є підставою для перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у справі № 922/1914/17 за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник третьої третьої особи підтримав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях проти доводів заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами , просив залишити її без задоволення.

Представник Харківської обласної ради в судовому засіданні заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримав, просив її задовольнити.

Представники інших учасників в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ее рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Відповідно до положень статті 325 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін

Обговоривши доводи заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п.1 ч.2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

У поданій заяві третя особа вказує, що в обґрунтування свого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Харківський апеляційний господарський суд посилався на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у справі №922/2312/17 визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди спірних нежитлових приміщень між орендодавцем - Комунальним закладом охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр та орендарем - Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №288 .

У якості підстав для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами третя особа зазначає, що 13.06.2018 року Верховним Судом скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України є підставою для перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у справі № 922/1914/17 за нововиявленими обставинами.

Вищезазначені обставини, вказані третьою особою в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтверджуються і матеріалами справи.

Так, в обґрунтування постанови від 13.12.2017 року Харківський апеляційний господарський суд, зокрема, посилався на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у справі № 922/2312/17 визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлових приміщень між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №288", тому, обставини правомірності зайняття відповідачем частини спірних нежитлових приміщень не підлягають доказуванню у даній справі. За викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що станом на день розгляду апеляційної скарги у справі 922/1914/17 позивач правомірно займає вищевказані нежитлові приміщення на підставі укладеного між ним та Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" договору оренди нежитлових приміщень.

13.06.2018 року Верховним Судом скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у справі № 922/2312/17, а рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2312/17, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" про визнання укладеним договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 151,38 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, 4 - залишено в силі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, з рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (Рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Така позиція Європейського Суду викладена у рішеннях Суду у справах: "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; "Желтяков проти України" від 09.06.2011.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Враховуючи вищевказані обставини скасування Верховним Судом постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у справі № 922/2312/17, яка стала підставою для ухвалення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у даній справі №922/1914/17, а також вищенаведені положення пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви третьої особи - ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у даній справі №922/1914/17 в частині скасування такої постанови, яка підлягає перегляду.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду.

Положеннями частини 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно пункту 9 до Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що у червні 2017 року позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про виселення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" із займаних ним приміщень, а саме: №№12, 20 у громадський будинок "Хірургічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-2", частина приміщення №33 у громадський будинок "Радіологічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-1", №№6, 7, 8, 9, 10, 11 у громадський будинок "нежитлова будівля" АДРЕСА_1 літ. "М-5", приміщення №№4, 5, 6 підвалу та №№1-28 першого поверху громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2".

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2017 по справі №922/1914/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чистякові І.О., судді Ольшанченко В.І., Колонтай М.В.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" (61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 14073014) звільнити займані ним приміщення, а саме: №№12 площею 4,9 кв.м., 20 площею 13,6 кв.м. у громадський будинок "Хірургічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-2", частину приміщення №33 загальною площею 30,8 кв.м. у громадський будинок "Радіологічний корпус" АДРЕСА_1 літ. "Б-1", №№6 площею 18,7 кв.м., 7 площею 12,4 кв.м., 8 площею 34,0 кв.м., 9 площею 4,5 кв.м., 10 площею 19,1 кв.м., 11 площею 5,4 кв.м. у громадський будинок "нежитлова будівля" АДРЕСА_1 літ. "М-5", приміщення №№4 площею 9,7 кв.м., 5 площею 6,6 кв.м., 6 площею 31,30 кв.м. підвалу та №№1-28 загальною площею 212,7 кв.м. першого поверху громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2", нумерація яких прийнята згідно з технічним паспортом на громадський будинок "Господарсько-адміністративний корпус" АДРЕСА_1 літ. "П-2", виготовленим станом на 20 липня 2006 року.

Стягнуто з ТОВ "Аптека №288" на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 у справі №922/1914/17 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 21.07.2017 за Харківською обласною радою не зареєстровано право власності на спірні приміщення, а відтак договір про закріплення майна на праві оперативного управління № 198 від 20.12.2016 суперечить вимогам законодавства України та має бути визнаний судом недійсним. Крім того, нежитлові приміщення 1-го поверху №20, 21, 21а, 22-:27, 27а в літ. "П-2" за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві власності ОСОБА_1, а тому з урахуванням того, що Харківська обласна рада не є власником спірних приміщень позов не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог про виселення відповідача із спірних приміщень, позивач - Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології посилається на те, що власником спірних приміщень є Харківська обласна рада та відповідно до Розпорядження голови Харківської обласної ради №341 від 20.12.2016 року ним - власником - Харківською обласною радою було закріплено за Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" на праві оперативного управління спірні нежитлові приміщення, які відповідач займає без будь-яких правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2016 року Харківською обласною радою прийнято Розпорядження №341 "Про вилучення майна із оперативного управління Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський обласний клінічний онкологічний центр" та закріплення його за Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології"" (арк. 12, т.1).

20.12.2016 року між Харківською обласною радою та Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" укладено договір про закріплення майна на праві оперативного управління, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, за Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" №198, за умовами якого, Харківською обласною радою закріплено за Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" на праві оперативного управління майно, зокрема і спірні нежитлові приміщення (далі за текстом - Договір № 198 від 20.12.2016).

Серед іншого, відповідно до абз. 15 пункту 2.3 Договору № 198 від 20.12.2016 на позивача у справі було покладено про щодо здійснення заходів щодо забезпечення проведення державної реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в оперативному управлінні, та земельні ділянки, що знаходяться в користуванні позивача.

Проте, матеріали справи не містять відомостей про здійснення державної реєстрації права оперативного управління позивача за Проте, матеріали справи не містять відомостей про здійснення державної реєстрації права оперативного управління позивача за Договором № 198 від 20.12.2016.

Договору № 198 від 20.12.2016.З приводу таких обставин, колегія суддів зазначає наступне.

До речових прав на чуже майно за ст. 395 ЦК віднесено: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); інші речові права, встановлені законом, наприклад: право господарського відання, оперативного управління; довірче управління майном, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами тощо.

Право господарського відання та право оперативного управління - це речові права осіб, які не є власниками, що захищаються відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. При цьому право господарського відання належить комерційним підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності (ст. 136 ГК), а право оперативного управління - некомерційним юридичним особам (ст. 137 ГК).

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно з положеннями частини 1 та пункту 1 частини 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, а державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вимогами абз. 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право оперативного управління підлягає державній реєстрації.

Відповідно до положень частини 2 статті 144 Господарського кодексу України, право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом, аналогічні за своїм змістом положення містяться і в частині 4 статті 334 Цивільного кодексу України, відповідно до яких - права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази про здійснення державної реєстрації права оперативного управління Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології за договором Як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази про здійснення державної реєстрації права оперативного управління Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології за договором № 198 від 20.12.2016.

№ 198 від 20.12.2016.Наявність згаданого вище розпорядження Харківської обласної ради №341 від 20.12.2016 року не свідчить про набуття позивачем майна, в тому числі і спірних нежитлових приміщень, на праві оперативного управління, оскільки пункт 7 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління, прийнятого власником нерухомого майна лише як підставу для проведення державної реєстрації відповідного права, так само не свідчить про таке набуття і укладення Договору № 198 від 20.12.2016 року за відсутності відповідної державної реєстрації.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач - Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології не набув права власності на вказане в розпорядженні Харківської обласної ради №341 від 20.12.2016 року та Договорі № 198 від 20.12.2016 майно - в тому числі і на спірні нежитлові приміщення.

Колегія суддів зазначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс не містить поняття "неналежний позивач" і не передбачає права господарського суду вирішувати питання щодо обґрунтованості позовних вимог інакше як у засіданні господарського суду. Що ж до права на звернення до господарського суду з позовом, то таке право, зокрема, має підприємство, організація, права чи охоронювані законом інтереси яких порушені.

Так, відповідно до положень частини 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів зазначає, що у ситуаціях коли позов пред'явлено неналежним позивачем, тобто тією особою, яка не має права вимоги, то суд не може на цій підставі відмовити позивачеві у відкритті провадження у справі чи закрити провадження, оскільки такі підстави у цих нормах не передбачено. Суд також із власної ініціативи не може замінювати неналежного позивача, оскільки порушуватиметься, встановлений пунктом 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, принцип диспозитивності господарського судочинства. В таких випадках суд має розглянути вимогу неналежного позивача по суті та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки неналежний позивач не має права вимоги.

Матеріали справи дають колегії суддів підстави стверджувати, що не здійснивши державну реєстрацію права оперативного управління, позивач згаданого права не набув, і, за умов відсутності в матеріалах справи будь-яких інших доказів існування прав позивача на спірні приміщення, Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології є особою якій не належить право вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права чи інтереси цієї особи не порушено.

За викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології у даній справі.

Вказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

З огляду на викладене, заява третьої особи - ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року в частині ухвалення нового рішення, яким апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року залишити без змін - задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення відповідності технічної документації фактичному стану будівлі де розташовані спірні приміщення та встановлення функціонального призначення частини спірних приміщень, оскільки питання які відповідач просить поставити на вирішення судовому експерту не мають значення для правильного вирішення даного спору.

Щодо інших доводів апеляційної скарги та пояснень учасників справи по суті справи, поданих в тому числі, і на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, щодо власника спірних приміщень, обставин, які передували прийняттю розпорядження Харківської обласної ради №341 від 20.12.2016 року та Договору № 198 від 20.12.2016, відсутності у відповідача підстав для перебування у спірних приміщеннях, колегія суддів зазначає, що вони, з урахуванням вищевказаних обставин відсутності у позивача права вимоги, не мають вирішального значення для прийняття рішення у справі, оскільки були подані за умов упевненості учасників справи у належності позивача у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання на згадану практику Європейський суд з прав людини знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду, зокрема - постанові від 01.08.2018 року № 761/222245/15-ц.

Керуючись статтями 325, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву третьої особи - ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року на нововиявленими обставинами задовольнити частково, в частині скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року. В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №288" задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.08.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.