Рішення

від 22.08.2018 по справі 826/6550/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2018 року № 826/6550/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), адміністративну справу

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консіст Груп" про стягнення штрафу, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (адреса: 08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 22, ідентифікаційний код: 40323081) (далі по тексту - позивач або Держпродспоживслужба) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст Груп" (адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код: 40908736) (надалі - відповідач або ТОВ Консіст Груп ), в якому просить суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Консіст Груп : штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень), згідно рішення від 23.01.2018 № 10, штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень), згідно рішення від 23.01.2018 № 11, штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3 400 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста гривень), згідно рішення від 23.01.2018 № 12, штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3 400 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста гривень), згідно рішення від 23.01.2018 № 13. Разом 10 200 грн. 00 коп. (десять тисяч двісті гривень).

В якості підстави позову позивачем зазначено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, у зв'язку з порушенням ТОВ Консіст Груп законодавства про рекламу, були прийняті рішення від 23.01.2018 №№: 10, 11, 12, 13 про накладення штрафу. Оскільки вказані рішення в добровільному порядку виконані не були, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; встановлено п'ятнадцятиденний строк відповідачу для подання відзиву на позовне заяву та докази , які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

18.05.2018, у межах встановленого судом строку, до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у справі № 826/6550/18, в якому останній вказав, що позивачем, всупереч вимог ст.ст. 73, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні - КАС України), не надано жодного доказу належності рекламних конструкцій ТОВ Консіст Груп та не підтверджено причетності відповідача до обставин, що наведені в його рішеннях та позовній заяві. Окремо відповідач зауважив на порушення позивачем вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

З урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

До Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області надійшов лист Комунального підприємства Васильківкомунікаціясервіс від 10.11.2017 за вх. № 5693 з тексту якого вбачається, що останнім було виявлено власників самовільно розміщених об'єктів зовнішньої реклами в місті Васильків та направлено приписи, зокрема, припис та фотоматеріали №№ 202, 202/1 від 30.10.2017 ТОВ Консіст Груп (ідентифікаційний код 40908736) за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 6.

Розглянувши лист КП Васильківкомунікаціясервіс , позивачем виявлено ознаки порушення відповідачем ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу (по тексту - Закон або ЗУ Про рекламу або Закон № 270/96-ВР), а саме: розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державним інспектором-начальником відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - Матвієнко А.Ф. складено протоколи від 20.11.2017 про наявні ознаки порушення законодавства про рекламу Товариством з обмеженою відповідальністю Консіст Груп при розповсюдженні реклами з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 ЗУ Про рекламу внаслідок розповсюдження реклами на фасаді будівлі та при вході в приміщення.

Керуючись ч. 2 ст. 26 ЗУ Про рекламу позивачем направлено відповідачу вимогу від 20.11.2017 № 10-01-21/7786, в якій зазначено про необхідність відповідачу з'явитися до 15.12.2017 року за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22 та надати документи, а саме: письмові пояснення, макети розміщеної зовнішньої реклами, виписку з єдиного державного реєстру, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами (договір з розповсюджувачем реклами, договір з виробником реклами, акти виконаних робіт, квитанції, платіжні доручення про сплату, тощо).

Також даною вимогою повідомлено, що відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 27 Закону та п. 2 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, за неподання або подання завідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, крім того, повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

15.12.2017 начальником відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - Матвієнко А.Ф. прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення ТОВ Консіст Груп законодавства про рекламу, а саме ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу , при розповсюдженні зовнішньої реклами на фасаді будівлі та при вході в приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 6.

Разом з тим, державним інспектором Матвієнко А.Ф. 15.12.2017 було складено протоколи про порушення ТОВ Консіст Груп законодавства про рекламу, а саме ч. 2 ст. 26 Закону України Про рекламу , у зв'язку з неподанням витребуваних вимогою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 20.11.2017 № 10-01-21/7786.

26.12.2017 на підставі протоколів про порушення законодавства про рекламу від 15.12.2017 та доданих матеріалів про ознаки порушення ТОВ Консіст Груп вимог ч. 2 ст. 26 Закону України Про рекламу , а саме: неподання на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами на фасаді будівлі та при вході в приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 6, вирішено розпочати розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу.

Оскільки відповідачем було проігноровано вимогу від 20.11.2017, 26.12.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області надіслано повторну вимогу № 10-01-21/8953, в якій зазначено, що станом на 15.12.2018 Головним управлінням жодної інформації від ТОВ Консіст Груп не отримано, та повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відбудеться 23.01.2017 о 14 год. 00 хв. у приміщенні Головного управління.

Вимогу від 20.11.2017 та повторну вимогу від 26.12.2017 направлено відповідачу поштовим зв'язком, однак, поштові відправлення були повернуті з відміткою поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

За таких обставин позивачем було розглянуто справи про порушення законодавства про рекламу та прийнято рішення від 23.01.2018: № 10, № 11, № 12, № 13, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Консіст Груп штрафи у розмірі 1 700,00 грн., 1 700,00 грн., 3 400,00 грн., та 3 400,00 грн. відповідно.

На день розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку штрафи не сплачено, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про рекламу , Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Законом України Про права споживачів , Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України Про рекламу .

Відповідно до статті 2 Закону України Про рекламу , сфера дії цього закону поширюється на врегулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

В свою чергу, згідно з Законом № 270/96-ВР, рекламою є інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій; в свою чергу, коло осіб, на яке спрямовується реклама, відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу , є споживачами реклами.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами (частина 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР).

При цьому, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 та від 16.12.2015 № 1092 реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів покладено на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи в областях.

Приписами ч. 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V) передбачено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 2 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на положення змісту якого, між іншим, посилається відповідач у своєму відзиві, передбачено, що встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У статті 6 вищезазначеного Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року № 1104, Держпродспоживслужба та її територіальні органи не підпадають під дію Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" лише в частині заходів із здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів, дотриманням законодавства про захист прав споживачів, державного нагляду у сферах карантину та захисту рослин.

Так, Законом України Про права споживачів від 12.05.1991 № 1023-XII у статті 1-1 зазначено, що сфера цього закону поширюється на врегулювання відносин між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Окрім того, відповідно до статті 2 згаданого Закону № 1023-XII, законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

З системного аналізу зазначених норм слідує висновок, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, основною функцією якого є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про права споживачів, що, в свою чергу, на підставі статті 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської від 03.11.2016 № 1728-VIII та Переліку від 18 грудня 2017 року № 1104, виключає поширення дії Закону № 1728-VIII на діяльність Держпродспоживслужби.

Принагідно слід зазначити, що положення статті 6 Закону №1728-VIII предмет свого застосування не ставить в залежність від виду нагляду, а визначає органи, які під час проведення заходів нагляду не підпадають під дію мораторію, одним з яких є позивач.

Враховуючи те, що при здійсненні своїх функцій позивач не був обмежений Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , доводи відповідача, що Держпродспоживслужба мала дотримуватись підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю), передбачених ст. 3 даного Закону, визнаються судом невмотивованими.

Натомість, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , у ч. 4 ст. 4, встановлено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю). У даному випадку саме розділ IV Закону України Про рекламу визначає особливості здійснення контролю за дотриманням та відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ Про рекламу , розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України Про рекламу , у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України Про рекламу , за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок), підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол про порушення законодавства про рекламу, складений уповноваженою особою Держпродспоживслужби або її територіального органу. Протокол складається працівниками структурного підрозділу Держпродспоживслужби та працівниками територіального органу. Протокол про порушення законодавства про рекламу складається в одному примірнику та залишається у матеріалах справи. Протокол підписується службовою особою яка склала протокол.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу, отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи копій документів неможливо встановити факт здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Консіст Груп за вказаною адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 6.

Більше того, у актах Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, зокрема, вимозі від 20.11.2017 № 10-01-21/7786, протоколах від 20.11.2017 та 15.12.2017, попередніх висновках і, як наслідок, у рішеннях №№: 10, 11, 12, 13, не наведено жодних доказів, що встановлювали б факт розповсюдження реклами саме Товариством з обмеженою відповідальністю Консіст Груп за допомогою рекламних засобів, а саме: рекламних конструкцій на фасаді будівлі та при вході в будівлю за адресою м. Васильків, вул. Грушевського, 6.

Судом відмічається, що недостатність доказів щодо суб'єкта вчинення правопорушення та неповне встановлення обставин у справі виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності, яка передбачена ст. 27 Закону України "Про рекламу".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 10, 11, 12 та № 13 від 23.01.2018 року про накладення на ТОВ Консіст Груп штрафу за порушення законодавства про рекламу, та, як наслідок, про наявність підстав для скасування рішень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд, на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За приписами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість, відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст Груп" про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко