КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16920/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач Шурко О.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек Авт." до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтек Авт." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0095691202 від 06 жовтня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 06 жовтня 2016 року складено акт про результати перевірки своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань за податку на додану вартість №1133/1-26-50-12-02-30216139, у якому встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19230,00 грн. протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, 1 день затримки сплати.
На підставі акту перевірки відповідачем 06 жовтня 2016 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 19230,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за січень 2016 року позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми несплаченого грошового зобов'язання в сумі 1923,00 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем не було допущено порушення вимог абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо сплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2016 року протягом строків, визначених чинним законодавством, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).
Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.3 , 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України ).
Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 статті 38 Податкового кодексу України ).
Згідно п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18, п. 49.20 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, останній календарний день для подачі позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року припадає на 20 лютого 2016 року, яке є вихідним, а тому останнім днем для подачі є перший робочий день, що настає за вихідним днем, - 22 лютого 2016 року.
А тому, відповідно до п. 57.1 ПК України, останній день для сплати податку на додану вартість за січень 2016 року припадає на 03 березня 2016 року (включно).
При цьому, позивачем надано суду платіжне доручення №1245 від 02 березня 2016 року на підтвердження сплати податку на прибуток за січень 2016 року на суму 19230,00 грн., а отже порушення вимог абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України відсутнє.
Доводи податкового органу про те, що оскільки податкову декларацію з податку на додану вартість позивачем подано 17.02.2018, то з цієї дати необхідно відраховувати 10-денний термін для самостійної сплатити суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначене спростовується вищенаведеними нормами ПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
Повний текст постанови виготовлено 21.08.2018.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2018 |
Оприлюднено | 24.08.2018 |
Номер документу | 76034808 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Шурко О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні