Рішення

від 20.08.2018 по справі 478/566/18

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/566/18 Провадження № 2/478/279/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2018 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П. позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №006026 від 23.04.2002 року ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 13,68 га, яку на підставі договору оренди землі від 28.03.2011 року, зареєстрованого 26.09.2011 року відділом Держкомзему у Казанківському районні за №482360004000119, передав в користування ОСОБА_4 строком на 49 років.

Після смерті брата ОСОБА_5, що мала місце 05.11.2016 року, ОСОБА_1, як спадкоємець за законом, 08.11.2017 року зареєструвала своє право власності на успадковану земельну ділянку.

На її письмову вимогу про виплату заборгованості з орендної плати за 2011-2017 роки, відповідачем відповіді не надано.

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди щодо сплати орендної плати, просила розірвати договір оренди землі укладений 28.03.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 строком на 49 років, стягнути з відповідача на її користь орендну плату за період 2011-2017 роки в сумі 50000 грн. та судові витрати.

13.06.2018 року позивач ОСОБА_1 надала суду письмову заяву про збільшення позовних вимог в якій посилаючись на те, що розмір земельної частки (паю) по Великоолександрівській сільській раді складає 7,87 умовних кадастрових гектарів, вартість якого складає станом на: 2011 рік - 82062,50 грн.; 2012 та 2013 роки - 144101,57 грн.; 2014 рік - 179982,86 грн.; 2015-2017 роки - 215979,43 грн., просила стягнути з відповідача на її користь орендну плату за період 2011-2017 роки в сумі 62492,85 грн.,розірвати договір оренди землі укладений 28.03.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 строком на 49 років та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні посилаючись на те, що на момент надання розписки не існувало спірного договору оренди землі та спірний договір оренди не передбачає внесення орендної плати наперед одним платежем, що вказує на систематичне невиконання відповідачем п.9 спірного договору, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 зазначив, що 28.03.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Казанківському районі 26.09.2011 року за №482360004000119. Відповідно до розписки наданої орендодавцем ОСОБА_5 24 жовтня 2010 року ОСОБА_4 сплачено останньому орендну плату в сумі 70000 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 умови договору виконуються належним чином, просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 28 березня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який в силу Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-МК №006026 від 23.04.2002 року, являвся власником земельної ділянки, площею 13,68 га, розташованої на території Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, була досягнута домовленість про передачу належної йому земельної ділянки в оренду строком на 49 років. Ця домовленість реалізована правочином (договором) з додержанням визначеної законом письмової форми, який зареєстровано 26 вересня 2011 року у відділі Держкомзему у Казанківському районі за №482360004000119, тому є укладеним з моменту його державної реєстрації (а.с.65-66).

За правилами статті 21 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції, чинній на моментвиникнення спірних правовідносин ) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть встановити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Відповідно до пунктів 9, 11, 14 вказаного договору сторони домовились, що відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати орендодавцю ОСОБА_5 орендну плату у розмірі 3% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 15 серпня - 11 листопада кожного року.

За змістом пункту 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз на рік у визначених цим пунктом випадках.

Судом встановлено, що розмір орендної плати не змінювався.

З розписки, наданої представником відповідача, вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 70 000 грн. в рахунок сплати орендної плати за передачу в оренду земельної ділянки по договору оренди (за 49 років). Претензій по збільшенню орендної плати мати не буде. Зазначена сума грошових коштів відповідає сумі орендної плати по договору оренди за строк 49 років (а.с. 58).

В умовах визначених в п. 38 договору оренди землі сторони домовились про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу одної із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 ЗУ Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 зазначеного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання чинного договору оренди.

Після смерті ОСОБА_5, що мало місце 05.11.2016 року, належну йому земельну ділянку успадкував спадкоємець ОСОБА_1, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08.11.2017 року набула право власності на земельну ділянку, площею 13,6823 га, з кадастровим номером 4823680800:06:000:0078 (а.с.5).

Успадкувавши земельну ділянку спадкоємець ОСОБА_1 успадкувала права та обов'язки орендодавця ОСОБА_5, визначені договором оренди земельної ділянки від 28.03.2011 року, які не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати.

Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12.

На заперечення доводів позивача щодо невиплати орендної плати та на підтвердження пояснень про виплату орендної плати при укладенні договору за весь строк оренди відповідачем надана розписка про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 70000 грн. Ця розписка виконана на окремому аркуші паперу, яку ОСОБА_5 в присутності своєї співмешканки ОСОБА_6 власноручно підписав (а.с.58).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтвердили факт передачі ОСОБА_5 в рахунок розрахунків за оренду вказаної земельної ділянки 70000 грн., натомість ОСОБА_5 надав розписку про отримання зазначеної суми.

При цьому, справжність підпису орендодавця у розписці про отримання грошей, позивачем не спростована.

Отже, в наданій розписці зазначено факт отримання ОСОБА_5 грошової суми у розмірі орендної плати за оренду земельної ділянки відповідно до вказаного договору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77 і 78 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

При цьому, згідно із ст. 80 ЦПК України , обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За такого, даючи оцінку наданим відповідачем на підтвердження виплати орендної плати письмовим доказам (розписки про отримання грошей), суд приходить висновку, що цей доказ є підтвердженням факту виплати орендної плати.

Посилання позивача на те, що гроші у розмірі 70000 грн. не є орендною платою, є безпідставними, оскільки не надано даних про те, що за життя орендодавець скаржився на невиплату орендної плати.

При цьому, позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що зазначені кошти сплачені за договором оренди та не доведено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існували інші зобов'язання, не пов'язані з орендою землі.

За таких обставин, суд приходе до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

При цьому, суд приймає до уваги, що умови договору оренди, укладеного на тривалий термін, не виключають можливості перегляду розміру орендної плати чи зміну інших умов договору за домовленістю сторін.

Щодо вимоги відповідача про відшкодування позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, то суд виходить з наступного.

Так, за правилами ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 3 цієї норми для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілення судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок, умови та обставини, які суд має враховувати при розподілі судових витрат регламентовані ст.141 ЦПК України.

Загальними правилами за цією нормою є покладення судових витрат на сторони в залежності від задоволення позову (частина 2), врахування таких обставин, як взаємозв'язок з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, ціни позову, значення справи для сторін (частина 3) , встановлення розміру витрат на підставі наданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо) (частина 8) та інші.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат ОСОБА_3 надав суду договір про надання правової допомоги від 25 квітня 2018 року та квитанцію №2 від 26.04.2018 року, в якій зазначено, що ОСОБА_4 сплатив адвокату ОСОБА_3 гонорар в сумі 4000 грн., вид послуг: ознайомлення з матеріалами справи, запити до організацій та закладів в зборі доказів, виготовлення відзиву до суду та захисту інтересів в суді всіх інстанцій (а.с.24-25).

Проте, надані суду документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, що перешкоджає суду визначити заявлений гонорар - 4000 грн., як співмірний обсягу професійної правничої допомоги.

Принцип обґрунтованості судових витрат запроваджено практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За вищевказаних обставин, суд приходить висновку щодо відмови ОСОБА_4 у розподілі судових витрат на правничу допомогу, що стосуються позову ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 покласти на її рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Відмовити ОСОБА_4 у розподілі судових витрат на правничу допомогу, що стосуються позову ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 23.08.2018 року.

Суддя