Постанова

від 21.08.2018 по справі 826/516/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/516/17 СГоловуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2018 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю ОУШЕН МАРКЕТ про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- стягнути кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують платника ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ на суму податкового боргу у розмірі 377 482,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р від 02.06.2016 № 0036671201, від 08.06.2016 № 0040861201, яким ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ збільшено суму грошового зобов'язання 170, 00 грн. та 1 020, 00 грн.

Разом з тим, платником податків визначено самостійно суму грошового зобов'язання відповідно до поданої декларацій з квітня 2016 № 9055640028 від 14.04.2016 на суму 376 292,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення повернулися на адресу податкового органу з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві була прийнята податкова вимога форми Ф від 22.04.2016 № 1911-17, якою сума заборгованості ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ визначена на суму 376 292,00 грн.

Вказана податкова вимога повернулася на адресу податкового органу з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Згідно даних податкової інспекції, станом на дату звернення до суду з даним позовом, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 377 482, 00 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем порушено порядок стягнення заборгованості з ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ шляхом подання до суду даного позову саме ним, а не уповноваженим на це органом, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 377 482, 00 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України).

Водночас, у відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 41.3 статті 41 ПК України передбачено, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

За правилами ч. 2 статті 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Вжитий у цих процесуальних нормах термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливість процесуальної правосуб'єктності ДПІ як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.

Водночас, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині розмежування функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій.

Так, згідно пп. 19-1.1.22 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

В той же час, статтею 19-3 ПК України визначений вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій, які:

19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, колегія суддів зазначає, що податкові інспекції, з урахуванням викладених особливостей, позбавлені повноважень контролюючого органу як органу стягнення, уповноваженого на звернення до суду із вимогами про стягнення податкового боргу.

Частиною 2 статті 5 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 статті 48 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками. Вона передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин.

В даному випадку правосуб'єктність податкових інспекцій щодо звернення до адміністративного суду визначена положеннями ПК України. А оскільки, наведені процесуальні норми не наділяють позивача повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Більш того, колегія суддів зазначає, що законодавець не продовжив для податкових інспекцій дію повноваження на звернення до суду із вимогами щодо стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2017.

Колегія суддів також враховує лист Державної фіскальної служби України від 15.11.2017 № 19470/5/99-99-11-04-04-16 Про повноваження державних податкових інспекцій , з якого вбачається, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про стягнення коштів платника податків, які має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Здійснення зазначених та інших повноважень, передбачених статтею 19-1 ПК України, з 01.01.2017 належить Головним управлінням ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017 був офіційно опублікований, зокрема, в газеті Голос України (2016, 12, 31.12.2016 № 251), що свідчить про обізнаність позивача щодо змін, внесених таким Законом до ПК України, станом на дату звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 статті 52 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач, так само як і Головне управління ДФС в м. Києві не звертались до суду із відповідними заявами про заміну неналежного позивача по справі.

З урахуванням того, що заміна неналежної сторони є правом а не обов'язком суду, яка допускається лише за умови згоди такої сторони, відсутності відповідного клопотання та враховуючи явну обізнаність ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про позбавлення його права на звернення до суду із даним позовом, колегія суддів вважає умисним допущення позивачем порушення порядку стягнення заборгованості з ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ шляхом подання до суду першої інстанції даного позову саме ним, а не уповноваженим на це органом.

Тобто, в даному випадку відсутні підстави для заміни первинного позивача та вбачаються підстави для відмови в задоволенні позову.

Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про стягнення з ТОВ ОУШЕН МАРКЕТ податкового боргу заявлена поза межами повноважень позивача, як органу стягнення в розумінні п. 41.2 статті 41 ПК України, а тому відсутні підстави для задоволення даного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 23.08.2018.