Рішення

від 20.08.2018 по справі 903/341/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2018 р. Справа № 903/341/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши справу №903/341/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія", Волинська область, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк", Волинська область, Луцький район, с. Липини

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.08.2014р. та застосування наслідків його недійсності

За участю представників сторін:

від позивача: Микулик Василь Миколайович, довіреність № б/н від 27.07.2018р.

від відповідача: не прибув

від третіх осіб: не прибули

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" та просить:

1) визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 21.08.20104р., укладений між Публічним акціонерним товариством АТ "Дельта Банк" та ТзОВ "Волинська факторингова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Літвіновим А. В. та зареєстрований в реєстрі за №1069;

2) застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 21.08.2014р.: шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною-кредитором за кредитним договором №02.3/01/10-КЛТ від 30.06.2010р.

3)Зобов'язати ТОВ "Волинська факторингова компанія" повернути АТ "Дельта Банк" оригінали наступних документів:

-Кредитний договір №02.3/01/10-КЛТ від 30.06.2010р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін згідно акту прийому передачі від 21.08.2014р.

-Іпотечний договір №02.3/01/106/10-КЛТ, укладений з ТОВ "Доброслав-Луцьк", посвідчений приватним нотаріусом Луцького МНО Волинської області Ариванюк Н.А. 30.06.2010 та зареєстрований в реєстрі за №1374;

-Договір поруки №02.3/01/П07/10-ПЛТ від 30.06.2010, укладений з ОСОБА_4.

-Договір купівлі-продажу від 08.04.2005р., зареєстрованого в реєстрі за №1791, серія бланку ВСА №№519966, 519865.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472414 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463130.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (корпус ПУХ) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7471886 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463127.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (шкіропосолочний цех) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472630 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463131.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (будівля цеху напівфабрикатів) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

- а також документи, які підтверджують надання кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір відступлення права вимоги від 21.08.2014р. є недійсним та до правовідносин сторін слід застосувати наслідки його недійсності, виходячи з того, що договір не відповідає, та укладений у порушення вимог законодавства (оспорюваний договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3,7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); правочин вчинений з боку АТ "Дельта банк" без необхідного обсягу господарської компетенції (цивільної дієздатності) (договір був укладений в порушення вимог банківського законодавства та обмежень встановлених до банку внаслідок застосування до нього особливого режиму контролю шляхом призначення представника (куратора) Національного банку України (Постанова НБУ від 26.02.2014 № 102/БТ зі змінами, внесеними Постановою НБУ від 12.06.2014 № 348/БТ).

Господарським судом Волинської області 25.05.2018р. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.06.2018р. на 10:30 год.

06.06.2018р. ухвалою суду задоволено заяву-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" про залишення позовної заяви Приватного акціонерного товариство "Дельта Банк" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання (вручення) даної ухвали шляхом надання до суду:

- доказів відправки додатків до позовної заяви на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" (43023, м.Луцьк, вул. Карбишева,1 код ЄДРПОУ 38691844).

Позивач, через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання за вх.№01-55/6640/18 від 27.06.2018р. яким усунув недоліки позовної заяви та долучив до матеріалів оригінал фіскального чеку та опису до цінного листа повторного направлення ТзОВ "Волинська факторингова компанія" додатків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.07.2018р. продовжено розгляд справи №903/341/18 зі стадії підготовчого провадження та призначено у судовому засідання на 16.07.2018р.

Господарським судом Волинської області 16.07.2018р. винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по сутті на 24.07.2018р. на 10:00 год.

24.07.2018р. представник АТ "Дельта Банк" подав заяву вх. № 01-55/7779/18 від 24.07.2018р. про відвід судді Дем'як В. М. від участі у розгляді справи №903/341/18.

Ухвалою суду від 24.07.2018р. було зупинено провадження у справі №903/341/18 до вирішення питання про відвід судді Дем'як В. М.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018р. розгляд заяви розподілено судді Якушевій І.О.

Ухвалою суду від 24.07.2018р. заяву представника приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 24.07.2018р. про відвід судді Дем'як В, М. від участі у розгляді справи № 903/341/18 залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 31.07.2018р. поновлено провадження та розгляд справи продовжено зі стадії по суті та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2018р.

20.08.2018р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.08.2018р. до 16:30 год.

Представник позивач в судовому засідання подав заяву від 20.08.2018р. про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, а саме просить суд викласти п.3 в наступній редакції:

- застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 21.08.2014р. шляхом визнання АТ Дельта Банк стороною-кредитора згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р. укладеним між ПАТ Кредитпромбанк та АТ Дельта Банк , дана заява судом розглянута та підлягає до задоволення .

Через відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву за вх.№01-67/37/18 від 09.08.2018р. про застосування строку позовної давності.

Заяву мотивує тим, що оспорюваний банком договір відступлення права вимоги, був повністю виконаний в день його вчинення 21.08.2014р., отже і строк позовної давності слід обчислювати з 21.08.2014р., а тому ПАТ Дельта Банк звернувся до суду з позовом поза межами строку позовної давності.

Крім того, звертає увагу суду на те, що на момент подання даної заяви позов ПАТ Дельта Банк по суті не вирішений, рішення по справі не ухвалене, дана заява подана в межах строку на її подання, та має бути вирішена судом з огляду на п. 2.1 постанови №10 від 29.05.2013р. пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосовування позовної давності у вирішенні господарських спорів .

Дана заяву слід залишити без розгляду на підставі п.2 ст. 207 ГПК України, відповідно до змісту, якої суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як слідує із матеріалів справи, а саме ухвали суду від 16.07.2018р. та звукозапису судового засідання розгляд справи по суті розпочато 24.07.2018р., що відповідає змісту п.3, ст. 201 ГПК України.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів відповідно до ст. 194 ГПК України .

З оголошенням головуючим суддею у судовому засіданні слів про відкриття розгляду справи по суті згідно п.3 ст.201 ГПК України.

Як слідує із звукозапису судового засідання 24.07.2018р. на стадії підготовчого провадження суд з'ясовував у представників сторін про наявність у них будь-яких заяв чи клопотань, які слід розглянути у справі.

Між тим, представник відповідача чітко відповіла про відсутність таких заяв.

Крім того, подаючи заяву про застосування строку позовної давності на стадії судового розгляду справи по суті, представник відповідача не навела будь-яких причин поважності пропуску строку для подачі такої заяви.

Водночас, мотиви прийнятності такої заяви обґрунтувала п. 2.1 постанови №10 від 29.05.2013р. пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , яка стосується процесуальних норм, що втратили чинність із вступом в силу 15.12.2017р. нових положень ГПК України.

При цьому, не може залишатись поза увагою суду те, що суд надавав процесуальну можливість відповідачу ухвалою суду від 16.07.2018р. для подачі заяв та клопотань, які не були заявлені в підготовчому засіданні з поважних причин відповідно до ст.207 ГПК України.

Отже, розгляд справи по суті розпочато 24.07.2018р.,заява про застосування строку позовної давності подана 09.08.2018р. причини поважності пропуску строку не наведені, за таких обставин заяву про застосування строку позовної давності слід залишити без розгляду.

Разом з тим, подав клопотання про відкладення розгляду за вх.№01-55/8464/18 від 09.08.2018р. , оскільки у період з 13.08.2018р. по 26.08.2016р. перебуватиме в запланованій відпустці для оздоровлення та відпочинку, та не має можливості направити в судове засідання іншого представника .

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги те, що клопотання не підтверджене доказами та відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилене.

При цьому, представник відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві від 12.07.2018р., виходячи з наступного:

- п.1, ч.3, ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не може бути застосована до даних спірних правовідносин, оскільки, не було безоплатного відчуження майна чи відмови від майнових прав. Право вимоги ТзОВ Волинська факторингова компанія набула на підставі оплатного договору. Зобов'язання по оплаті передбаченої договором цесії суми в розмірі 750000,00грн. виконані належним чином.

- укладений з ТзОВ Волинська факторингова компанія договір цесії від 21.08.2014р. не покладав на банк зобов'язань, внаслідок яких останній став неплатоспроможним. Ні в протоколі комісії, ні в позовній заяві не наведено розрахунків чи фінансового аналізу, який би підтверджував даний факт. Крім того банк не довів, що саме в наслідок оспорюваного договору цесії позивач став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також звертає увагу суду на те, що оспорюваний договір був прибутковий для ПАТ Дельта Банк .

- аналізуючи п.7, ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб можна дійти висновку, що нікчемним є договір, який попередньо укладається між його сторонами і в подальшому може спричинити надання певних переваг. Оспорюваний договір цесії від 21.08.2014р. первинний правочин, який засвідчив оплатний перехід права вимоги від банку до відповідача, та будь-яких попередніх договорів між ПАТ Дельта-Банк і ТзОВ Волинська факторингова компанія не укладалось.

-укладений між ПАТ Дельта банк та ТзОВ Волинська факторингова компанія договір цесії не є договором про надання кредиту, в розумінні ст.1054 ЦК України, цей договір не може свідчити про проведення будь-яких операцій з кредитування. Також за оспорюваним договором не відбувалося зміни чи реалізації заставного майна, а відбувся оплатний перехід права вимоги за кредитним договором.

- укладення договору відступлення права вимоги входило в рамки дієздатності ПАТ Дельта Банк .

Враховуючи вище наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача в судове засідання не прибула, у письмових поясненнях від 22.06.2018р.підтримали заявлений позов.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не прибув, ухвала суду від 31.07.2018р. була направлена на юридичну адресу ТзОВ Доброслав Луцьк .

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 20.08.2018р., судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" (позичальник), та ПАТ Кредитпромбанк було укладено кредитний договір № 02.3/01/10-КЛТ відповідно до умов, якого банк надав кредитів (траншів) позичальнику на суму 1 500 000,00 грн. терміном погашення до 29.06.2012р., та зобов'язувався повернути банку кредит і сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку визначених кредитним договором.

Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечувалось іпотечним договором за №02.3/01/106/10-КЛТ, посвідченим 30.06.2010р. приватним нотаріусом "Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., зареєстровим №213, згідно з яким у іпотеку була передано за актом -прийому передачі :

-договір купівлі-продажу від 08.04.2005р., зареєстрованого в реєстрі за №1791, серія бланку ВСА №№519966, 519865.

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472414 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463130.

-технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (корпус ПУХ) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7471886 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463127.

-технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (шкіропосолочний цех) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472630 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463131.

-технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (будівля цеху напівфабрикатів) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1, що належить ТзОВ "Доброслав-Луцьк.

- Договором поруки № 02.3/01/П07/10-ПЛТ від 30.06.2010року, поручителем за яким виступав ОСОБА_4 .

Договором купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. зареєстровим № 2466, права вимоги ПАТ Кредитромбанк за кредитним договором № 02.3/01/10-КЛТ відступлено на користь АТ Дельта Банк .

21 серпня 2014 року між Приватним акціонерним товариством Дельта Банк (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська факторингова компанія (відповідачем) було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №02.3/01/10-КЛТ від 30.06.2010 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Доброслав-Луцьк , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за №1069 .

Відповідно до умов договору відступлення, позивач відступив відповідачу належні йому майнові права за кредитним договором №02.3/01/10-КЛТ від 30.06.2010 року, укладеним між банком та ТОВ Доброслав-Луцьк та всіма договорами забезпечення до кредитного договору:

- іпотечним договором №02.3/01/106/10-КЛТ, укладеним з ТОВ Доброслав-Луцьк , посвідченим приватним нотаріусом Луцького МНО Волинської області Ариванюк Н.А. 30.06.2010 та зареєстрованим в реєстрі за №1374, предметом іпотеки за яким виступає майно: корпус ПУХ/Ф-1/ площею 2260,1 кв.м., шкіропосолочний цех/С-1/ площею 786,6 кв.м., будівля цеху Н/Ф/У-1 площею714,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- договором поруки №02.3/01/П07/10-ПЛТ від 30.06.2010р., укладеним з ОСОБА_4.

Відповідно до п.1.1. договору відступлення загальна сума заборгованості ТзОВ Доброслав-Луцьк за кредитним договором становить 1 390 000,00 грн.

Відповідно до п.1.4. договору відступлення сторони визначили, що ціна відступлення права вимоги за кредитним договором становить 750 000,00 грн.

Згідно п.1.5. договору відступлення встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити ціну відступлення до 25.08.2014 року.

Ціна відступлення була сплачена банку новим кредитором - ТзОВ Волинська факторингова компанія 20.08.2014 року, тобто до укладення договору відступлення.

Пунктом 3.1. договору відступлення визначено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторі протягом п'яти новому кредитору протягом 5 робочих днів з моменту повної оплати останнім ціни відступленого права вимоги за основним договором у розмірі та у терміни визначені в п.п. 1.4-1.5, п.2.2, документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником, а саме : оригінал основного договору, оригінали договорів, що забезпечують виконання зобов'язання боржника за основним договором, які зазначені в п. 1.1. цього договору. Передача вищезазначених документів оформлюється актом прийому передачі, що підписується повноважними представниками сторін.

Актом прийому -передачі від 21.08.2014р., ПАТ Дельта банк передав ТзОВ Волинська факторингова компанія документи визначені в договорі про відступлення права вимоги, даний акт скріплений печатками юридичних осіб.

Таким чином, вказаним актом приймання-передачі прав вимоги продавець та покупець підтвердили, що покупець сплатив продавцю погоджену сторонами купівельну ціну, яка становить 750 000,00 грн.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.5.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст. 220, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такий висновок викладений Вищим господарським судом України і у п. 18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України №102/БТ від 26.02.2014р. застосовано до ПАТ "Дельта Банк" обмеження внаслідок застосування до нього особливого режиму контролю шляхом призначення представника (куратора).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015р. було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2016 року включно.

Отже, починаючи з 03.03.2015 року (запровадження тимчасової адміністрації), банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який е спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому ліквідації, у банку, пріоритетними є норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Разом з тим, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015р. продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" по 02.09.2015 року включно.

Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Як передбачено п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 3. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент укладення договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за №150 Про віднесення публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за №51 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , згідно з яким з 03 березня 2015 року, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ Дельта Банк . Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк призначено Кадирова Владислава Володимировича, протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015р тимчасову адміністрацію в АТ Дельта Банк запроваджено на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ Дельта Банк продовжено по 02.10.2015р. включно.

Поставною НБУ №664 від 02.10.2015р. відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ Дельта Банк .

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 02.10.2015р. розпочата процедура ліквідації АТ Дельта Банк з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017р. №619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ Дельта Банк на два роки до 04.10.2019р.

Протоколом №76 від 28.09.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями договір відступлення права вимоги від 21.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1069, укладеного між АТ Дельта Банк та ТОВ Волинська факторингова компанія віднесено до нікчемних, у розумінні пунктів 1, 2 та п. 5, ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Вище зазначеним протоколом комісія встановила наступні порушення, а саме:

- здійснивши відступлення права вимоги згідно договору відступлення в розмірі, який складав 1 390 000,00 грн за ціною 750 000,00 грн, яка більше ніж на 46% відрізняється від розміру (вартості) права вимоги, банк фактично відмовився від власних майнових вимог;

- за укладеним договором відступлення права вимоги, банк, до дня визнання його неплатоспроможним, взяв на себе зобов'язання, щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, що стало однією з причин його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено повідомлення про нікчемність правочинів від 23.12.2015 за № 3739 та № 3740 на адресу ТОВ Волинська факторингова компанія та ТОВ Доброслав-Луцьк , що свідчить про те, що останні були повідомленні, що договір про відступлення права вимоги від 21.08.2014р., укладеного між АТ Дельта Банк та ТОВ Волинська факторингова компанія віднесений до категорії нікчемних.

Частинами 5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття "звичайна ціна" визначена в пункті 14.1.71 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Судом встановлено, що умовами договору про відступлення прав вимоги від 21.08.2014 року сторони визначили, що загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором на день укладення договору 1 390 000,00 грн., а загальна купівельна ціна 750 000,00 грн.

Пунктом 3 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п.1,7 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином Банк уклавши спірний договір, здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною нижчою від звичайної .

При цьому, внаслідок укладення Банком правочину відступлення права вимоги за Кредитним договором за ціною, значно нижчою від вартості майнових прав, Банк втратив права кредитора на отримання грошових надходжень від Позичальника в погашення його кредитної заборгованості та/або можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок високоліквідного забезпечення (іпотеки).

За таких обставин, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин вчинений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому такий договір про відступлення права вимоги від 21.08.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська факторингова компанія , підлягає визнанню недійсним, на підставі п. 1,3,7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, в процесі судового розгляду було встановлено, що спірний договір був укладений у період, коли відносно позивача існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку та його клієнтів, передбачені постановою Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ Про надання кредиту для збереження ліквідності (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 12.06.2014р. № 348/БТ), Публічному акціонерному товариству Дельта Банк було надано кредит рефінансування та застосовано до банку обмеження у його діяльності визначені п. 12 Положенням про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 24.02.2014 № 91, а саме:

- встановлено заборону здійснювати надання кредитів юридичним особам без забезпечення;

- встановлено заборону проводити операції з кредитування на суму більше 500 тис, гривень без погодження з представником НБУ;

- встановлено заборону змінювати та реалізовувати заставне майно за кредитами за сумами, що перевищують 10 000 грн, без погодження з представником НБУ.

Згідно зі ст. 66 Закону України Про банки і банківську діяльність (надалі - Закон про банки) одним із повноважень Національного банку України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків. Крім того, статтею 47 Закону про банки, зокрема, визначено, що Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Стаття 67 Закону України Про банки і банківську діяльність , для цілей здійснення банківського нагляду передбачає право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку шляхом призначення куратора банку.

Оскільки, ПАТ Дельта Банк при укладенні оспорюваного договору відступлення права вимоги порушено вимоги законодавства щодо його діяльності, а саме - нормативно-правових актів Національного банку України, які є актами цивільного законодавства, зазначений договір є недійсним з моменту його укладення згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 , ЦК України.

Отже, порушення обмежень, які встановлені Національним банком України є наслідком повернення правовідносин сторін у попередній стан .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/14423/15.

Предметом спірного договору є майнові права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на загальну суму 750 000,00 грн. (відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги відповідачу передані права за кредитним договором та договором іпотеки). Тобто, вказана в договорі сума значно перевищує 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).

Тобто, укладення між сторонами оспорюваного договору, за яким позивач фактично реалізував заставлене майно на користь відповідача без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України, суперечить вимогам постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014р. та ст. ст. 3, 47, 66 Закону України " Про банки і банківську діяльність".

Враховуючи викладені вище положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, а також те, що договір про відступлення права вимоги від 21.08.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська факторингова компанія з порушенням вимог чинного законодавства України, суд визнає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Крім того, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відтак, суд застосовує до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 21.08.2014р. шляхом визнання AT "Дельта Банк" стороною - кредитором згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р. укладеним між ПАТ Кредопромбанк та АТ Дельта Банк .

Отже, вимога позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська факторингова компанія повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів переданих на виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 21.08.2014р. також підлягає задоволенню.

Крім того, доводи відповідача про те, що позов є безпідставним з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, спростовується матеріалами справи.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 74, 76 - 80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 21.08.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством АТ "Дельта Банк" та ТзОВ "Волинська факторингова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Літвіновим А. В. та зареєстрований в реєстрі за №1069;

3. Застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 21.08.2014р.: шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною-кредитором згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р. укладеним між ПАТ Кредитпромбанк та АТ Дельта Банк .

4.Зобов'язати ТзОВ "Волинська факторингова компанія" повернути АТ "Дельта Банк" оригінали наступних документів:

-Кредитний договір №02.3/01/10-КЛТ від 30.06.2010р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін згідно акту прийому передачі від 21.08.2014р.

-Іпотечний договір №02.3/01/106/10-КЛТ, укладений з ТОВ "Доброслав-Луцьк", посвідчений приватним нотаріусом Луцького МНО Волинської області Ариванюк Н.А. 30.06.2010 та зареєстрований в реєстрі за №1374;

-Договір поруки №02.3/01/П07/10-ПЛТ від 30.06.2010р., укладений з ОСОБА_4.

-Договір купівлі-продажу від 08.04.2005р., зареєстрованого в реєстрі за №1791, серія бланку ВСА №№519966, 519865.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472414 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463130.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (корпус ПУХ) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7471886 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463127.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (шкіропосолочний цех) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7472630 від 09.06.2005р., серія бланку СВХ №463131.

-Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (будівля цеху напівфабрикатів) від 24.03.2011р., АДРЕСА_1.

- а також документи, які підтверджують надання кредиту

5.Стягнути з ТзОВ "Волинська факторингова компанія" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 38691844) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020 ) судовий збір в розмірі 3542,00 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

27.08.2018р.

Суддя В. М. Дем`як