Рішення

від 21.08.2018 по справі 904/2707/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2707/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-31", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 845975,56 грн

у присутності представників:

від позивача: представник Кожемятов К.М., довіреність № 2189/01 від 16.05.2018;

від відповідача: представник Петрушкевич О.В., довіреність від 21.08.2018.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 18.06.2018 Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-31" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 711399,69 грн, пені у сумі 27554,16 грн, 7% штрафу у сумі 23325,66 грн, інфляційних втрат у сумі 66591,76 грн та 3% річних у сумі 17104,29 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 534, укладеного між сторонами 15.10.2013.

У позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.06.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням сторін.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.07.2018 до 02.08.2018.

21.08.2018 позивач подав акт звірки взаємних розрахунків та докази часткової сплати боргу відповідачем.

Відповідач 21.08.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не заперечив проти наявності заборгованості, але заперечив проти нарахування пені, оскільки розмір останньої не визначено договором та просив зменшити штраф на 90%, посилаючись на той факт, що ЖБК "Восток-31" не є прибутковою організацією та не має активних чи інших джерел доходу, ніж самофінансування за рахунок мешканців будинку, тож ним ненавмисно були порушені строки повної оплати теплоенергії. Окрім того, просить врахувати його добросовісну поведінку та часткове погашення боргу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль" (найменування останнього наразі змінено на Акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль", про що 14.05.2018 внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань), (далі - теплопостачальна організація-продавець, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-31" (далі - споживач-покупець, відповідач) було укладено договір №534 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Дислокацією об'єктів до договору визначено, що поставка теплової енергії теплопостачальною організацією-продавцем здійснюється на об'єкт споживача-покупця - житловий будинок за адресою: вул. Лісового, 14.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.

В додатку № 1 до договору (далі - додаток) передбачено, що теплопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.10.2013 по 30.09.2014 теплову енергію в гарячій воді з додержанням наступних умов: приєднане (максимальне) теплове навантаження Q = 0,7565 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Q = 0,3962 Гкал/годину, на гарячу воду Qг.вmax год. = 0,3603 Гкал/годину (п. 1.1); максимальні витрати теплоносія не більше G = 15,6121/9,0075 тон/годину (п. 1.2); теплові втрати на ділянці теплової мережі та в місцевій системі споживача згідно зі схемою з витоком Gв = 0,051958/0,005404 тон/годину (п. 1.3).

Згідно з п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Пунктом 5.2 договору визначено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 3 додатку дата зняття споживачем показань для надання звіту по приладам обліку - з 25 числа по 31 число поточного місяця; надання звіту постачальнику - не пізніше 31 числа поточного місяця.

За умовами п.п. 6.1 та 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору сторони домовились, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у період з 01.01.2016 до 29.05.2018 на загальну суму 1134531,11 грн, що підтверджується акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 23 від 31 січня 2016 року на суму 58722,32 грн, № 1146 від 29 лютого 2016 на суму 47611,45 грн, № 3360 від 31 березня 2016 року на суму 39394,25 грн, № 3475 від 27 квітня 2016 року на суму 11228,44 грн, № 5786 від листопада 2016 року на суму 82648,46 грн, № 6980 від 31 грудня 2016 року на суму 108936,91 грн, № 93 від 31 січня 2017 року на суму 126665,05 грн, № 2263 від 28 лютого 2017 року на суму 130379,12 грн, № 3494 від 31 березня 2017 року на суму 77249,94 грн, № 3925 від 30 листопада 2017 року на суму 63332,52 грн, № 5133 від 31 грудня 2017 року на загальну суму 79493,80 грн, № 1 від 31 січня 2018 року на суму 92416,80 грн, № 1194 від 28 лютого 2018 року на суму 94977,89 грн, № 2286 від 31 березня 2018 року на суму 104731, грн, № 3281 від 17 квітня 2018 року на суму 16742,38 грн.

В свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії лише частково на загальну суму 423058,26 грн, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 711399,69 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом, предметом якого є стягненням суми основного боргу, нарахованої на неї пені, 3% річних, інфляції та штрафу.

Відповідач позовні вимоги не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу останнім не оспорений та отримання якої підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив строки, обумовлені договором, щодо повної оплати поставленої теплової енергії за актами приймання-передачі робіт (надання послуг), тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього наявна заборгованість перед позивачем у загальній сумі 711399,69 грн.

Однак, з наявного у справі акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.08.2018, підписаного обома сторонами та скріплено їх печатками підприємств, вбачається, що за період з 29.05.2018 по 04.06.2018, тобто ще до подачі цієї позовної заяви, відповідач сплатив позивачу 10665,00 грн, що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями. А відтак на момент подання позову станом на 18.06.2018 мала місце заборгованість відповідача за порушення ним своїх фінансових зобов'язань перед позивачем щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 700734,69 грн. З огляду на що частина боргу у сумі 10665,00 грн спростовується матеріалами справи та підлягає відмові за необгрунтованістю.

Разом з тим, дослідження матеріалів справи показало, що у період з 19.06.2018 по 06.08.2018 відповідачем у добровільному порядку на рахунок позивача сплачено за теплову енергію 38122,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи та вищевказаним актом звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет позову у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскільки відповідач після відкриття провадження у даній справі частково погасив основний борг перед позивачем, провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 38122,67 грн слід закрити за відсутністю предмету спору, як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, сума заборгованості, яка наразі підлягає до стягнення з відповідача складає 662612,02 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача пеню за зобов'язаннями листопада - грудня 2017 року та січня - квітня 2018 року за загальний період з 21.12.2017 по 29.05.2018 у загальній сумі 27554,16 грн та 7% штрафу за аналогічний період у сумі 23325,66 грн, перевіривши які суд зазначає наступне.

Стаття 216 ЦК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також ч. 2 ст. 343 ГК України зазначено, що розмір пені за затримку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.7 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у три роки.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи норми вищевикладеного законодавства суд приходить до висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення з відповідача є неправомірними та безпідставними. Так, п. 7.2.7 договору містить положення щодо формування розміру пені, але з нього конкретно не вбачається її розмір, оскільки сторонами визначено, що постачальник має сплатити пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, проте таке викладення не є однозначним, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,1 ставки НБУ і 1,9 ставки НБУ. З огляду на що суд не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 27554,16 грн.

Стосовно ж заявленого позивачаем 7% штрафу, слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, враховуючи наведені у відзиві доводи відповідача відносно застосування невиправдано максимального штрафу у розмірі 7% та фактичних обставин справи, вважає за доцільне частково зменшити розмір штрафу на 25%, тож до стягнення підлягає штраф у сумі 17494,25 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 22.02.2016 по 29.05.2018 у сумі 17104,29 грн та інфляційні нарахування за період березня 2016 року по травень 2018 року у сумі 66591,76 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та заявлення в межах їх можливого нарахування, а тому останні підлягають до стягнення у визначених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 662612,02 грн, штрафу у сумі 17494,25 грн, інфляційних нарахувань у сумі 66591,76 грн та 3% річних у сумі 17104,29 грн; в частині стягнення основного боргу у сумі 38122,67 грн провадження у справі підлягає закриттю; в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 12276,32 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-31" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 14; ідентифікаційний код 21908318) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг у сумі 662612,02 грн, штраф у сумі 17494,25 грн, інфляційні нарахування у сумі 66591,76 грн, 3% річних у сумі 17104,29 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 12276,32 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 38122,67 грн.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.08.2018.

Суддя В.Д. Воронько