Рішення

від 20.08.2018 по справі 907/422/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ                     20.08.2018                               м. Ужгород                              Справа  № 907/422/18       Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді  Ушак І.Г. за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом малого приватного підприємства фірма “Ерідон”, м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Фремакс”, с. Свобода Берегівський район Закарпатської області про стягнення заборгованості 132887,28  грн., включаючи 65486,72 грн. основного боргу, 14313,14 грн. - інфляційних втрат, 21917,14 грн. - 20 % річних  та 31170,28 грн. - пені представники : позивача – не з'явився відповідача   – не з'явився Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем  зобов'язань з оплати у повному обсязі та у встановлені строки вартості  поставленого   товару, в  результаті чого  виникла заборгованість, що є предметом позовних вимог в частині основного боргу. Сторони належним чином повідомлені про  дату, час та місце судового розгляду справи (докази чого містяться у матеріалах справи), участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили. Відповідач не надав суду письмового відзиву на позов.    За наведених обставин, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи,  суд  вправі згідно   ст. 178 ГПК України  вирішити спір за наявними матеріалами. Суд, вивчивши   матеріали справи,  встановив наступне. Сторони – відповідач  як покупець та  позивач  як постачальник  -  перебували в договірних відносинах на підставі  договору поставки № 544/16/27 укладеного 24.03.16 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо–технічного призначення, а покупець -  прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену умовами договору (п. 1.1 договору). Договором  встановлено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до  договору з врахуванням умов визначених цим договором. Так, оплата товару, придбаного на умовах попередньої оплати чи відстрочення оплати на строк до 30 календарних днів, здійснюється покупцем на підставі рахунків–фактур, сформованих постачальником виходячи із курсу іноземних валют , встановлених з врахуванням «Джерела курсу іноземних валют» на момент формування таких розрахунків–фактур. Термін дії рахунку–фактури – два банківських дні з моменту його оформлення,  якщо інший термін дії рахунку–фактури не зазначений у відповідному додатку до цього договору. В разі неоплати рахунку– фактури в зазначений строк, він втрачає силу. В цьому випадку покупець для проведення належної оплати має отримати у постачальника новий рахунок фактуру (п.3.2.1 договору ) Пунктом 3.7  договору передбачено, товар , що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно  накладених ( без укладення додатків) підлягає повній оплаті з врахуванням умов  п.п.3.2-3.5 цього договору, не пізніше строків  оплати визначених умовами додатку до цього договору, яким встановлено найпізніший строк  оплати аналогічного виду товару. Сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема,  за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.  (п. 7.1.1. договору) та домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором  відповідно до п.6  ст. 232 Господарського кодексу України  не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання , а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій , у відповідності до ст. 259 ЦКУ продовжується до 3 років. (п. 7.5 договору) Крім того,  п. 5  додатку  № 544/16/27-1 ЗЗР від 25.03.2016 р. до договору   передбачено, що  в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених п. 3.2-3.5 договору, покупець відповідно  до ст .625 ЦК України сплачує на користь  постачальника 20 %   річних , якщо  інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.   Матеріалами справи встановлено, що позивач у квітні-травні 2016р. поставив відповідачеві на виконання умов зазначених вище договору та додатку за видатковими накладними  №№ 26935, 41334 товар  на загальну суму 843200,22 грн., вартість якої належало сплатити не пізніше 17.10.16. Натомість, відповідачем вартість одержаного товару оплачена частковими платежами на протязі з квітня 2016р. по 23.01.2018р.  на суму 777713,50 грн., у зв'язку з чим виникла його заборгованість на суму 65482,72 грн., що є предметом стягнення у даній справі в частині основного боргу. Наведена заборгованість підтверджена долученими до матеріалів справи документами - договором, додатком до нього, видатковими накладними, довіреністю, платіжними дорученнями, розрахунком заборгованості, які є належними, допустимими та достатніми доказами;  не спростована відповідачем, тому  вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню   за приписами ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Позивач, пред'являючи даний позов в частині інфляційних втрат, річних у розмірі 20%, та пені, виходить з того, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання щонайменше на суму 65486,72 за період з 18.10.16 по 19.06.18. Приписами ст. 530 ЦК України  встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);   якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Згідно ст.  612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами  ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           За наведених фактичних обставин справи та  з огляду на приписи наведених норм цивільного, господарського законодавства, а також за умовами укладеного сторонами договору,  вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, річних у розмірі 20% та пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань,  підлягають задоволенню та стягненню  на користь позивача відповідно на суми  14313,14 грн., 21917,14 грн. та 31170,28 грн. Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума  132887,28 грн. Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. З огляду на викладене, керуючись,  13, 74, 75, 76, 77, 78, 86, 129, 236-238, 240, 241  Господарського процесуального кодексу України, СУД ВИРІШИВ: 1.  Позов задоволити  повністю. Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю “Фремакс» (90210, Закарпатська область, Берегівський район, с. Свобода, вул. Чапаєва 24, код ЄДРПОУ 39981476)  на користь малого приватного підприємства фірма “Ерідон» ( 08143, Київська область , Києво–Святошинський район, село Княжичі, вул. Леніна , буд 46, код ЄДРПОУ 19420704)  заборгованість на суму 132887,28 грн. (сто тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 28 коп.), включаючи основний борг , інфляційні втрати, 20 % річних та пеню, а також у відшкодування судових витрат - 1993,31 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три  грн. 31 коп.)  Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення   може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.   Повний текст рішення складено  23.08.2018р. Суддя                                                                                                  Ушак І.Г.