Рішення

від 21.08.2018 по справі 910/6354/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2018Справа № 910/6354/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Грін Агро Плюс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" простягнення 161 791,11 грн. Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І. Представники учасників справи: від позивача:Півторак Т.О. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" (надалі - "ТОВ "Сідрейл") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Агро Плюс" (надалі - "ТОВ "Грін Агро Плюс") про стягнення 161 791,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань із оплати наданих позивачем у період з 28.07.2017 по 03.08.2017 згідно договору №21/07/2017-ГАП транспортного експедирування від 21.07.2017 транспортно-експедиторських послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 133 705,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6354/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено до участі у розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (надалі - "ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та призначено судове засідання на 12.06.2018.

06.06.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення щодо предмета спору, у відповідності до яких вказано, що між відповідачем та третьою особою був укладений договір поставки №К1707-5546 від 20.07.2017 щодо купівлі-продажу пшениці групи "Б" 5-го класу та/або 6-го класу урожаю 2016 року, відповідно до якого відбулась поставка на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - ТОВ "Бруклін-Київ" (порт, м. Одеса), Інкотермс 2010, а третьою особою було виконано в повній мірі взяті на себе зобов'язання перед відповідачем щодо оплати постановленої пшениці.

Будь яких інших заяв, клопотань або відзиву/заперечень від відповідача чи третьої особи до суду не надходило.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неотриманням відповідачем судових повісток та повідомленнями представника позивача щодо проведення мирних переговорів і заявлення у зв'язку з цим клопотань про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 26.07.2018 представником позивача було повідомлено про те, що затвердження мирової угоди між сторонами не відбулося, а тому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, однак, судом без виходу до нарадчої кімнати було ухвалено відкласти розгляд справи на 21.08.2018, у зв'язку із неотриманням відповідачем попередньої ухвали суду.

21.08.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про часткову відмову від позову, за змістом якої повідомляє про відмову позивача від позову в частині заявлених до відповідача вимог про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині просить закрити.

В судове засідання 21.08.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги з урахуванням заяви про часткову відмову від позову підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та третя особа своїх повноважних представників в судове засідання 21.08.2018 не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомленні належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2018, як і послідуючі ухвали суду, направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвал, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1.

Однак, всі поштові відправлення на визначену адресу відповідача були повернуті суду без вручення з відміткою про причини повернення: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача; за зазначеною адресою не проживає; інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу.

Щодо третьої особи, то суд зазначає про підтвердження наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи, а її пояснення по суті спору були викладені в направлених на адресу суду поясненнях.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень представників відповідача та третьої особи про причини їхньої неявки в судове засідання 21.08.2018, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ТОВ "Грін Агро Плюс" та ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна".

В судовому засіданні 21.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2017 між ТОВ "Грін Агро Плюс" (клієнт) та ТОВ "Сідрейл" (експедитор) було укладено договір №21/07/2017-ГАП транспортного експедирування (надалі - "Договір"), у відповідності до п. 1.1 якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, перевезенням зернових та олійних культур, а також продуктів їх переробки (вантаж) залізничним транспортом, що можуть включати в себе: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організацію перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі на залізничні станції, в порти, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; ведення обліку надходження та відправлення вантажів із залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; переадресування вагонів з вантажами клієнта; організацію охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організацію експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; здійснення розрахунків з залізницями, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організацію роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; представництво інтересів клієнта на пунктах відвантаження (елеваторах, хлібоприймальних підприємствах (ХПП), комбікормових заводах (ККЗ) тощо; надання інших допоміжних та супутніх послуг.

Згідно із п. 1.2 Договору назва вантажу, його кількість (об'єм), станції відправлення/призначення, додаткові послуги, строки, ціна послуг, визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Положеннями п.п. 2.1, 2.2 Договору встановлено, що кожне відправлення вантажу оформлюється окремою додатковою угодою сторін. Не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до навантаження клієнт надсилає експедитору заявку, в якій зазначає: найменування вантажу; заплановану кількість (об'єм, вага) вантажу; пункт завантаження (залізнична станція, елеватор, порт, термінал, тощо); терміни початку навантаження; найменування пункту призначення вантажу (залізнична станція, елеватор, порт, термінал, тощо); перелік та/або сканкопії документів, які додаються (довіреність, доручення, ветеринарне свідоцтво, карантинний сертифікат, посвідчення про якість зерна тощо); інструкцію щодо заповнення залізничних накладних; замовлення додаткових послуг відповідно до п. 1.1 цього договору; інші відомості, побажання тощо, за потреби.

У відповідності до п.п. 2.4-2.7 Договору експедитор опрацьовує заявку протягом двох робочих днів з дати її одержання, під час опрацювання заявки експедитор може уточнювати у клієнта (в тому числі в телефонному режимі) необхідні деталі, висловлювати побажання тощо. За наслідками опрацювання заявки експедитор готує додаткову угоду, підписує її зі свого боку, надсилає клієнту та виставляє рахунок на оплату. В разі згоди клієнт підписує додаткову угоду та надсилає її експедитору, оплачує рахунок. Якщо інше не визначено в додатковій угоді, клієнт сплачує експедитору 90% ціни послуг за додатковою угодою протягом двох робочих днів з дати підписання зазначеної додаткової угоди, на підставі рахунку.

Пунктом 2.8 Договору встановлено, що експедитор розпочинає надання послуг після одержання грошових коштів відповідно до п. 2.7 цього договору, у виняткових випадках і за нагальної потреби, експедитор може розпочати надання послуг до одержання оплати, проте в будь-якому випадку після підписання додаткової угоди клієнтом.

За змістом п.п. 2.9-2.12 Договору подальші оплати, а саме: остаточний розрахунок за надані послуги та компенсація понесених відповідно до умов цього договору витрат здійснюється за кожний залізничний вагон із партією вантажу, доставлений до пункту призначення. При доставлені чергової партії вантажу (залізничного вагону з вантажем) в пункт призначення, експедитор виставляє клієнту рахунок; у випадку прибуття в один день в пункт призначення двох і більше залізничних вагонів з вантажем, експедитор виставляє клієнту один рахунок, який включає в себе суму доставленого вантажу. Факт доставки партії вантажу, його кількість, дата прибуття в пункт призначення підтверджуються залізничними накладними; експедитор надсилає клієнту за вимогою останнього сканкопії залізничних накладних. Клієнт оплачує виставлений відповідно до п. 2.10 цього договору рахунок протягом п'яти банківських днів.

Відповідно до п.п. 2.15, 2.16 Договору після завершення надання послуг відповідно до умов додаткової угоди експедитор надає клієнту два екземпляри підписаного зі свого боку акту наданих послуг. Сторони передбачають, що фактичний обсяг послуг може відрізнятися від первісно запланованого в додатковій угоді; для цілей цього договору сторони в першу чергу керуються фактичною кількістю вантажу, доставленого в пункт(и) призначення, що підтверджується залізничними накладними.

Положеннями п.п. 2.18, 2.20 Договору встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дати одержання актів, клієнт їх підписує, один екземпляр повертає експедитору. В разі, якщо клієнт не підпише акт і разом з тим не надасть експедитору вмотивовану письмову відмову від його підписання відповідно до п.п. 2.17-2.18 цього договору, акт вважається підписаним, а послуги надані належним чином і в повному обсязі.

Згідно із п. 2.23 Договору клієнт оплачує послуги експедитора шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок експедитора.

Як вбачається із п. 6.1 Договору сторонами було погоджено, що для прискорення взаємодії сторін вся кореспонденція (листи, повідомлення тощо) на виконання цього договору надсилається по електронній пошті з одночасним надісланням оригіналів поштою (кур'єром) на адреси, зазначені в цьому договорі та/або в додаткових угодах, окрім випадків, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 6.6 Договору повідомлення про дострокове розірвання цього договору, вмотивована письмова відмова від підписання акту наданих послуг, відмова від сплати виставленого експедитором рахунку передаються шляхом вручення уповноваженим представникам сторін під розпис або шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення.

На підставі Договору відповідачем було надано позивачу заявку на відвантаження №2, відповідно до якої просив виконати перевезення пшениці об'ємом 1000 тонн+-10%, елеватор відвантаження - ДПЗКУ Старокостянтинівський елеватор, станція відвантаження - Старокостянтинів І, Півд-Захід залізниця, з наступними інструкціями щодо заповнення залізничної накладної, зокрема: графа №7 - експедитор в порту ДП "Юран", квота "Луі Дрейфус", експортер ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна"; графа №10 - станція і залізниця призначення: Одеса-Порт - експорт, , Одеська залізниця 400409; графа №50 - для вивозу водним транспортом.

На виконання умов Договору та заявки на відвантаження №2 позивачем було підготовлено, підписано та направлено відповідачу додаткову угоду №1 до Договору від 25.07.2017, рахунок на оплату №804 від 25.07.2017 та здійснено організацію і перевезення залізничним транспортом визначеного заявкою вантажу - пшениці, загальною вагою 486,2 тонн, за наслідками чого складено, підписано та направлено на адресу відповідача акт виконаних робіт №1 від 07.08.2017, відповідно до якого визначено вартість наданих послуг у розмірі 133 705,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковою угодою №1 до Договору від 25.07.2017, рахунок на оплату №804 від 25.07.2017, залізничним накладними №34119636, №34208041, №34184333, відомостями вагонів та актом виконаних робіт №1 від 07.08.2017.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 133 705,00 грн.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (підготовленими позивачем та направленими на адресу відповідача додатковою угодою №1 до Договору від 25.07.2017, рахунком на оплату №804 від 25.07.2017, актом виконаних робіт №1 від 07.08.2017, залізничним накладними №34119636, №34208041, №34184333 та відомостями вагонів до них) належним чином підтверджується організація та здійснення позивачем на підставі Договору, згідно заявки відповідача на відвантаження №2 перевезення залізничним транспортом визначеного заявкою вантажу - пшениці, загальною вагою 486,2 тонн.

Більш того, надання даних послуг фактично підтверджується поясненнями та наданими доказами третьої особи - одержувачем відповідного вантажу, якою на підставі договору поставки №К1707-5546 від 20.07.2017 було придбано спірну пшеницю у відповідача на умовах її доставки в порт м. Одеси, за наслідками чого здійснено оплату на користь останнього відповідних коштів.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Позивач вказує, що за наслідками отримання заявки відповідача на відвантаження №2 ним було складено та направлено відповідачу відповідну додаткову угоду №1 до Договору від 25.07.2017 та рахунок на оплату №804 від 25.07.2017, а за наслідками надання спірних послуг - акт виконаних робіт №1 від 07.08.2017, відповідно до яких було визначено, що вартість спірних послуг становить 133 705,00 грн.

В той же час, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем взятих не себе зобов'язань за Договором щодо підписання відповідних документів та повернення їх примірників на адресу позивача, що, також за відсутності доказів пред'явлення відповідачем будь-яких претензій відносно обсягу наданих позивачем послуг та підтвердження матеріалами справи виконання позивачем перевезення спірного вантажу в силу приписів п.п. 2.20, 6.6 Договору свідчить про фактичне схвалення відповідачем обсягів та вартості наданих послуг за Договором.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи наведеної норми та положень п.п. 2.7, 2.9, 2.12 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором послуг на суму 133 705,00 грн. на момент вирішення спору настав (в будь-якому випадку мав бути виконаний на протязі п'яти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт №1 від 07.08.2017).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 133 705,00 грн. на підставі Договору та заявки на відвантаження №2 за надані послуги по організації та перевезенню вантажів.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем на було реалізовано надані йому чинним процесуальним законодавством права та не спростовано визначених судом обставин належного виконання позивачем взятих на себе обов'язків за Договором щодо надання з виконання заявки на відвантаження №2, у зв'язку з чим виникла заборгованість по їх оплаті у розмірі 133 705,00 грн., доказів її погашення не надано.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Сідрейл" про стягнення з ТОВ "Грін Агро Плюс" заборгованості у розмірі 133 705,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн., суд відзначає наступне.

Так, 21.08.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про часткову відмову від позову, за змістом якої повідомлено про відмову позивача від позову в частині заявлених до відповідача вимог про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині просив закрити.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 2 та 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Судом досліджено заяву позивача від 20.08.2018 (вх. №01-37/52240/18) про часткову відмову від позову у справі №910/6354/18 та встановлено, що від імені позивача вказана заява підписана Півторак Тарасом Олеговичем - представником за довіреністю б/н від 16.02.2018, якою в свою чергу передбачено повноваження вказаної особи на вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову від імені ТОВ "Сідрейл".

Згідно приписів ч. 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом у судовому засіданні 21.08.2018 роз'яснено представнику позивача наслідки вчинення такої процесуальної дії, як відмова від позову, та останній підтвердив, що наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі у визначеній частині ТОВ "Сідрейл" відомі та зрозумілі.

При цьому, суд не вбачає підстав для висновку, що відмова від позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, вчинена представником ТОВ "Сідрейл", суперечить інтересам позивача, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Таким чином, оскільки відмова позивача від позову у визначеній частині не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від позову підписана повноваженим представником ТОВ "Сідрейл", а відтак підлягає прийняттю судом.

У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову в частині заявлених до відповідача вимог про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн. і така відмова прийнята господарським судом, то провадження у справі в наведеній частині підлягає закриттю на підставі ч. 3 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Сідрейл", стягнення з ТОВ "Грін Агро Плюс" на користь ТОВ "Сідрейл" основного боргу у розмірі 133 705,00 грн. та закриття провадження у справі в вимог ТОВ "Сідрейл" до ТОВ "Грін Агро Плюс" про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн.

У відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а в частині вимоги, провадження за яким закрито внаслідок відмови позивача від позову - на останнього, оскільки така відмова мала місце після початку першого судового засідання у даній справі, що в силу приписів ст. 7 Закону "Про судовий збір", ст.ст. 130, 252 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює повернення позивачу 50% сплаченого ним за звернення з відповідними вимогами до суду судового збору чи покладення обов'язку по відшкодуванню його суми на відповідача.

На підставі та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Агро Плюс" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1; ідентифікаційний код: 39960173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 5Е; ідентифікаційний код: 38450144) основний борг у розмірі 133 705 (сто тридцять три тисячі сімсот п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 005 (дві тисячі п'ять) грн. 58 коп. Видати наказ.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" від позову в частині вимог про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн.

4. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Агро Плюс" про стягнення пені у розмірі 12 835,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 942,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 307,78 грн. закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 23.08.2018.

Суддя Р.В. Бойко