Рішення

від 05.07.2018 по справі 911/767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/767/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

до Дитячого спеціалізованого санаторію "Лісний" територіального медичного об'єднання "Санаторного лікування" у місті Києві

про стягнення 13 252,23грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф.Савчук

Представники сторін:

від позивача: Палькевич Н.С. (довіреність 183-1 від 18.01.2018);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Дитячого спеціалізованого санаторію "Лісний" територіального медичного об'єднання "Санаторного лікування" у місті Києві (далі - ДСП "Лісний" ТМО "Санаторного лікування" у місті Києві) та просить суд стягнути 13 252,23грн, а саме:

- 13 180,92грн - сума основного боргу за лютий 2018;

- 71,31грн - процент річних за період з 01.03.2018 по 05.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу (наявність якого підтверджується актом прийом-передачі природного газу 28.02.2018 на суму 116 516,72грн) в частині оплати за поставлений природний газ у день його постачання.

Відповідач у справі - ДСП "Лісний" ТМО "Санаторного лікування" документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2018 підготовче судове засідання відкладено та призначено на 11.06.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2018 підготовче провадження закрито та призначити справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" поставлено Дитячому спеціалізованому санаторію "Лісний" територіального медичного об'єднання "Санаторного лікування" у місті Києві природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі № КО300006091 від 23.02.2018(а.с.10).

Згідно з актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв у лютому 2018 року природний газ обсягом 10,69 тис. куб. м. на суму 116 516,72грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість спожитого природного газу в розмірі 103 335,80грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2018 року у розмірі 13 180,92грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити товар, переданий за відповідним акто приймання-передачі та застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за прострочення виконання зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів .

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Факт прийняття відповідного товару за актом у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаному акті, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у акті.

Доказів у спростування відповідного факту відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені акти приймання-передачі підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, чинне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого товар при купівлі-продажу оплачується після його прийняття, якщо сторонами не змінено це загальне правило шляхом визначення спеціальних умов договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов'язання з оплати, вимоги позивача в частині стягнення 13 180,92грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 71,31грн за період з 01.03.2018 по 05.04.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дитячого спеціалізованого санаторію "Лісний" територіального медичного об'єднання "Санаторного лікування" у місті Києві (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ломоносова, 51-А; ідентифікаційний код 19426828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04108, м. Київ, пр. Свободи, 2Г, літ. А; ідентифікаційний код 39592941) 13 180,92грн основна заборгованість; 71,31грн 3% річних, а також 1762,00грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.07.2018

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова