Рішення

від 27.08.2018 по справі 911/1263/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" серпня 2018 р.                                           м. Київ                            Справа № 911/1263/18   Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвер ТМ», Київська обл., м. Біла Церква до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро»,   Київська обл., м. Біла Церква про стягнення 33974,35 грн. без повідомлення (виклику) сторін суть спору: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвер ТМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро» про стягнення 33974,35 грн., з яких 26999,00 грн. основний борг, 6975,35 грн. пеня. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин від 04.01.2016 № 327 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором. Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2018 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 09.07.2018 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 2, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У встановлений судом строк відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав, про причини ненадання суд не повідомив. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив: Між сторонами у справі було укладено договір про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин від 04.01.2016 № 327 (далі - договір) відповідно до умов якого позивач – виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт з технічного обслуговування та ремонту дорожньо-транспортного засобу (далі - ДТЗ) відповідача – замовника, а відповідач зобов'язується приймати ДТЗ після обслуговування і ремонту та своєчасно проводити оплату за надані послуги, виконані роботи та встановлені запасні частини, згідно з умовами договору.   Відповідно до п. 1.2 договору виконавець зобов'язується проводити роботи на власному обладнанні, використовуючи, в випадку попередньої домовленості, власні запчастини та витратні матеріали. Згідно з п. 1.4 договору загальна сума договору складається із сум зазначених в актах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Фактом закінчення ремонту і передачі ДТЗ від виконавця замовнику є підписання сторонами наряд-замовлення і акту (п. 2.5 договору). Відповідно до п. 3.1 договору виконавець постачає замовнику товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), на умовах даного договору. Згідно з п. 3.2. договору поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах: 3.2.1) EXW – склад виконавця. Товар переходить у власність замовника з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника; 3.2.2) FCA Франко-Перевізник. Товар переходить у власність замовника з моменту передачі товару виконавцем перевізнику. Оплата послуг здійснюється виконавцем на рахунок замовника. Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що сума до сплати, яка вказана в рахунку і в акті, складається з вартості необхідних запасних частин, витратних матеріалів та вартості робіт. Замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно рахунку, в день закінчення робіт по ремонту ДТЗ, або в день факту отримання товару. Відповідно до п. 6.5 договору всі платежі, що надійшли від замовника на рахунок виконавця в якості сплати отриманого на підставі цього договору товару, незалежно від вказаного в їх призначення в платіжному доручення, приймаються в рахунок сплати боргів замовника, які хронологічно виникли раніше. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Граничний термін дії договору подовжується до кінця наступного року, від граничного терміну вказаного в договорі, в разу усного погодження сторін (п. 9.3 договору). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними від 06.06.2017 № 1027 на суму 2769,00 грн., від 07.06.2017 № 1036 на суму 8100,00 грн., від 09.06.2017 № 1051 на суму 2690,00 грн., від 09.06.2017 № 1054 на суму 264,00 грн., від 12.06.2017 № 1066 на суму 330,00 грн., від 19.06.2017 № 1122 на суму 1320,00 грн., від 21.06.2017 № 1142 на суму 9990,00 грн., від 26.06.2017 № 1162 на суму 1545,00 грн., від 04.07.2017 № 1237 на суму 1242,00 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Загальна сума поставленого товару за вказаними видатковими накладними складає 28250,00 грн. Видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. За твердженням позивача, відповідач товар, отриманий за вказаними видатковими накладними оплатив лише частково, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію про стягнення суми боргу. До претензії позивач додав копію договору № 327, вищезазначені видаткові накладні та акт звірки взаєморозрахунків. В підтвердження надіслання на адресу відповідача вказаної кореспонденції позивач подав до суду копію опису вкладення у цінний лист від 05.04.2018 № 0911200634660 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення поштового відправлення, проставленою повноважним представником відповідача 11.04.2018. Відповідач надав відповідь від 07.05.2018 № 7, в якій визнав факт заборгованості в розмірі 38839 грн. та зобов'язався здійснити повну сплату заборгованості до 31.05.2018. Завірена копія відповіді наявна в матеріалах справи. Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за твердженням позивача за відповідачем  рахується борг в розмірі 26999,00 грн. – різниця між сплаченими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 26999,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав. Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 26999,00 грн. заборгованості за поставлений товар. Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд за порушення строку оплати товару стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 12.06.2017 по 31.05.2018 складає 6975,35 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.   Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом по кожній видатковій накладній, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування пені та з огляду на зазначені вимоги з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню підлягає пеня за шість прострочених місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по кожній накладній в загальному розмірі 3494,17 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 3481,18 грн. суд відмовляє, з огляду  на їх безпідставність, позаяк ця сума пені нарахована на прострочений платіж поза шестимісячним строком, визначеним для нарахування пені вказаною нормою. З огляду на зазначене та враховуючи, що основний борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26999,00 грн. основного боргу та 3494,17 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність. Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.  232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 25, ідентифікаційний код 37083040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвер ТМ»  (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 33, ідентифікаційний код 37381651) 26999 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 3494 (три тисячі чотириста дев'яносто чотири) 17 коп. пені, 1581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.                     Дата складання та підписання повного тексту рішення 27.08.2018. Суддя                                                                                                            Ю.В. Подоляк