Рішення

від 20.08.2018 по справі 922/1642/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1642/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Гнатенко К.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Евентус-Білд", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Косіло Артема Костянтиновича, м. Харків про стягнення 44832,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство Евентус-Білд , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Косіла Артема Костянтиновича, про стягнення заборгованості у розмірі 44832,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов укладеного договору-заявки на перевезення вантажу №ES00065/2 від 11.04.2018 року. Крім того, позовна заява містить вимогу щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.06.2018 відкрито провадження у справі № 922/1642/18, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17 липня 2018 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 17.07.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/1642/18, у зв`язку з закінченням строку відрядження судді Тацій О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 17.07.2018 року для розгляду справи № 922/1642/18 визначено суддю Добрелю Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2018 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2018 року.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2018 року не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.2018 року не з`явився.

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала суду від 06.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони мали право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду від 06.08.2018р. та з попередніми ухвалами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового повідомлення відповідачем, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі та клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, що в сукупності також підтверджує обізнаність відповідача про розгляд відповідної справи.

Крім того в матеріалах справи наявні ухвали суду від 21.06.2018 року, від 17.07.2018 року, які були направлені на адресу позивача та повернуті з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та ухвала суду від 17.07.2018 року, яка була направлена на адресу відповідача та повернута з відміткою пошти "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язку щодо пересилання поштового повідомлення".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже повернення до суду копій ухвал, направлених на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважаються належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

11.04.2018 року між Приватним підприємством "Евентус-Білд" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Косіло Артемом Костянтиновичем (відповідач) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу № ES00065/2.

Укладення вищезазначеної договору-заявки здійснювалось сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну сканкопіями за електронними адресами сторін.

Відповідно до умов договору-заявки позивач прийняв на себе зобов`язання організовувати перевезення, а відповідач зобов`язався прийняти такі послуги з транспортно-експедиційного обслуговування та сплатити їх вартість.

Умови договору-заявки містять інформацію про адресу завантаження (Italy) та розвантаження вантажу (Poland), митницю прибуття, вагу брутто, нетто/кг/ (15 т.), додаткові умови перевезення, термін доставки (13.04.2018 року), вартість перевезення (1400 Євро) та термін доставки (по вивантаженні 1-2 дні).

Позивач належним чином виконав умови, укладеного між сторонами договору-заявки та здійснив на замовлення відповідача перевезення вантажу шляхом залучення перевізника Danuta Arkit Mini Market Drink Bar ARKIT Uslugi Transportowe, що підтверджується договором № KV-133 від 08.02.2018 року та товарно-транспортними накладними CMR № 1480 та № 1481 (арк. спр. 13, 14).

Як зазначає позивач, на виконання договору-заявки, позивачем 13.04.2018 було направлено відповідачу оригінали документів, а саме договір-заявку, рахунку № СФ-0000391 від 13.04.2018 року, акт № ОУ-0000391 здачі-приймання передачі, CMR.

На підтвердження направлення вищезазначених документів, позивачем було надано фіскальний чек та витяг з сайту "Украпошта" про їх отримання відповідачем (а.с. 26).

Крім того, відповідні документи були направлені на адресу відповідача повторно разом із грошовою вимогою 07.06.2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 30), проте не вручені відповідачу із зазначенням пошти "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки)".

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати, здійсненого позивачем перевезення не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 44823,00 грн. (еквівалент 1400 Євро станом на дату вивантаження - 13.04.2018 року).

Як вбачається з відзиву, наданого відповідачем, останній в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що по-перше, електронна адреса з якої було направлено сканкопію договору-заявки на перевезення не належить відповідачу, по-друге відповідачем не отримувались оригінали документів, по-третє надана позивачем копія листування у програмі "Viber" також на думку відповідача не є належним доказом укладення відповідного договору, по-четверте відповідач вказує на те, що чинним законодавством не передбачено укладення договорів перевезення у спрощений спосіб та відсутні докази реального виконання відповідного договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Пунктами 1-4 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Отже, з аналізу ст. 207 ЦК України, вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В даному випадку, договір-заявку було укладено саме за допомогою електронного засобу зв`язку.

Вищезазначені норми спростовують твердження відповідача щодо того, що чинним законодавством не передбачено можливості укладання договору на перевезення у спрощений спосіб в електронному вигляді.

Дослідивши копію наданого позивачем договору-заявки, судом встановлено, що вона містить печатки замовника (ФОП Косіло А.К.) та виконавця (ПП "Евентус-Білд"), їх підписи та дані про підписантів зазначеного договору.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідний договір не був підписаний з боку ФОП Косіло А.К.

Крім того, договір-заявка містить реквізити відповідача, зокрема абонентську скриньку для направлення документів (а/с 10620, м. Харків).

Відповідну абонентську скриньку відповідачем зазанчено у клопотаннях, поданих до суду.

Також відповідач не вказує про втрату печатки чи можливість підробки підпису ФОП Косіло А.К., клопотання про проведення судової експертизи відповідачем не заявлялося.

Щодо заперечень відповідача стосовно не подання позивачем оригіналу спірного договору-заявки, то суд зазначає, що відповідний договір укладено у спрощений спосіб в електронній формі, що виключає його існування в письмовому вигляді.

Стосовно не отримання відповідачем оригіналів документів, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, позивачем було вжито дії щодо направлення відповідачу оригіналів документів на його юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Щодо не надання позивачем оригіналів документів, доданих до позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Як вбачається, в матеріалах справи наявні копії документів засвідчених належним чином.

Виходячи з аналізу норми ст. 91 ГПК України, передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

В даному випадку, відповідачем не було обгрунтовано необхідність витребування судом оригіналів документів у позивача, крім того останнім не було подано до суду відповідного клопотання про витребування оригіналів документів.

Стосовно тверджень відповідача щодо невиконання спірного договору-заявки, то суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії міжнародних товарно-транспортних накладних, є належними доказами виконання договору, оскільки останні підтверджують перевезення вантажу та його доставку у місце призначення.

Таким чином, заперечення, викладені відповідачем у відзиві є лише його припущеннями, які не підтверджені належними та достатніми доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Як вже було зазначено вище, згідно з договором-заявкою № ES00065/2 від 11.04.2018 року сторони уклали договір перевезення вантажу, порядок виконання якого врегульовано гл. 64 ЦК України.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Під провізною платою слід розуміти винагороду за послуги по доставці вантажу до пункту призначення та його видачі уповноваженій на його одержання особі.

Вартість перевезення згідно договору-заявки становить 1400 Євро.

Відповідно до розрахунку позивача, вартість перевезення у гривневому еквіваленті становить 44823,00 грн. відповідно до офіційного курсу Євро на дату вивантаження - 13.04.2018 року.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором-заявкою № ES00065/2 від 11.04.2018 року у розмірі 44832,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даному випадку, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано до суду ордер на надання правової допомоги на ім`я ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 06/5/0014 від 08.05.2014 року, заявку № 12 на надання правової допомоги та платіжне доручення № 1499 від 04.06.2018 року про сплату 6000,00 грн. послуг адвоката згідно рахунку № 73/05/2018 від 31.05.2018 року та заявки № 12 (отримувач: адвокатське бюро ОСОБА_2).

Дослідивши подані позивачем докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається матеріали справи свідчать про те, що адвокатом ОСОБА_2 було лише підписано позову заяву та засвідчено копії документів, доданих до позову.

Також, всупереч вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того як вбачається з договору про надання правової допомоги № 06/5/0014 від 08.05.2014 року, заявки № 12 на надання правової допомоги та платіжного доручення № 1499 від 04.06.2018 року про сплату 6000,00 грн., останні не містять посилань на справу № 922/1642/18.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також відсутнє посилання на справу № 922/1642/18 у договорі про надання правової допомоги № 06/5/0014 від 08.05.2014 року, в заявці № 12 на надання правової допомоги та платіжному доручені № 1499 від 04.06.2018, що унеможливлює в свою чергу підтвердити надання послуг та понесення витрат саме по цій справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 909, 916 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Евентус-Білд" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 55, код ЄДРПОУ 36584000) до Фізичної особи-підприємця Косіло Артема Костянтиновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про стягнення 44832,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косіло Артема Костянтиновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Евентус-Білд" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 55, код ЄДРПОУ 36584000) 44832,00 грн. заборгованості та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6000,00 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.08.2018 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1642/18