Рішення

від 21.08.2018 по справі 924/414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2018 р. Справа № 924/414/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, м. Старокостянтинів

до 1. Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, смт. Ямпіль, Білогірський р-н., Хмельницька обл.

до 2. фізичної особи - підприємця Цірука Петра Валерійовича, с. Лепесівка, Хмельницька обл.

про визнання недійсним рішення сорокової сесії Ямпільської селищної ради VI скликання №9 від 25.05.2015р. та визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 15.07.2015р. укладений між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем Ціруком П.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Параскевич О.Г. за посвідченням

від відповідача 1 - Басок В.М. за довіреністю

від відповідача 2 - Вітюк В.Ж. згідно ордеру

Цірук П.В. особисто

встановив:

Прокурор у позові просить суд визнати недійсним рішення сорокової сесії Ямпільської селищної ради 6 скликання № 9 від 25.05.15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль, вул. Леніна (Центральна) Білогірського району Хмельницької області"; визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 15.07.15 укладений між Ямпільською селищною радою та ФОП Ціруком П.В.

Обгрунтовуючи позов, прокурор вказує таке. Рішенням сорокової сесії селищної ради VI скликання від 25.05.15 за № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, Ціруку Петру Валерійовичу площею 0,0215 га., яка розташована в смт Ямпіль вул. Леніна, Білогірського району.

15.07.15 між Ямпільською селищною радою (Власник) та фізичною -

особою підприємцем Ціруком Петром Валерійовичем (Сервітуарій) укладено

договір земельного сервітуту. Відповідно до п.1 договору власник надає сервітуарію право користування власною земельною ділянкою загальною площею 215 м.кв. по вул. Леніна в смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до п. 3 договору встановлені розмір та порядок плати за користування земельною ділянкою.

01.02.16 між Ямпільською селищною радою та ФОП Ціруком П.В.

укладено договір про зміну і доповнення договору земельного сервітуту від 15.07.2015. Відповідно до п.2 договору від 01.02.2016 власник надає сервітуарію право користування земельною ділянкою загального площею 215 кв.м. по вул. Центральній (Леніна) в смт Ямпіль, Білогірського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6820355600:01:005:0106. Плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 20,26 грн. за 1 кв.м. загальна сума платежу становить 4 356 грн. на рік, яка вноситься на рахунок Ямпільської селищної ради. Плата повинна здійснюватися сервітуарієм щоквартально рівними частинами.

Однак, укладений договір земельного сервітуту та рішення сесії Ямпільської селищної ради №9 від 25.05.15 суперечать вимогам земельного законодавства та підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до положень Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Згідно ст. 792 вказаного Кодексу за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до вимог Цивільного та Земельного кодексів зміст права сервітуту становить встановлене право користувача чужим майном щодо використання земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом; право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою; право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом; право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Положенням ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування та в оренду врегульовано статтями 123, 124, 125 Земельного кодексу України. Згідно вказаного Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, змістом спірного правочину є надання Ціруку П.В. у користування земельної ділянки на певний строк за визначену плату, що відповідає змісту договору оренди, викладеному в статті 13 Закону України "Про оренду землі" та статті 792 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, договір про встановлення земельного сервітуту між Ямпільською селищною радою та ФОП Цірук П.В. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 15.07.2015 є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є договором оренди земельної ділянки.

У відзиві на позов ФОП Цірук В.П. відмічає наступне. Вказаний відповідач за договором оренди № 43 від 01.07.11 орендує частину приміщення в будівлі, що розташована в смт. Ямпіль вул. Центральна, 34А. Спірна земельна ділянка (на яку встановлений сервітут за спірним договором) є суміжною до даного приміщення. В процесі здійснення підприємницької діяльності виникла необхідність використання даної земельної ділянки для обслуговування приміщення (під'їзд, розгрузка товару, склад). Оскільки дана земельна ділянка потрібна була лише для обслуговування суміжного з нею приміщення, прийнято рішення про доцільність встановлення сервітуту.

Рішенням 39 сесії Ямпільської селищної ради від 18.03.15 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: смт. Ямпіль, вул. Леніна. Далі, спірним рішенням затверджено технічну документацію з землеустрою меж земельної ділянки по вул. Леніна у смт. Ямпіль. Селищному голові встановлено укласти з відповідачем договір сервітуту.

Вказана земельна ділянка зареєстрована за Ямпільською селищною радою у встановленому порядку. Їй присвоєно номер кадастру.

На виконання спірного рішення між відповідачами укладено спірний договір, який також зареєстрований у відповідному порядку. Вказана у договорі земельна ділянка потрібна відповідачу (Ціруку П.В.) для обслуговування приміщення, яке він орендує, а саме для під'їзду, загрузки товару, облаштування складу і веломайданчику.

Згідно вимог ЦК сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, чи іншій, конкретно визначеній особі. Зміст спірного правочину - договору платного особистого сервітуту на земельну ділянку повністю відповідає вимогам закону щодо встановлення сервітуту. Перелік обставин, в яких полягає сервітут (прохід, проїзд тощо), даний у ст. 404 ЦК не є вичерпним, а тому сторони вправі укладати відповідні договори також і з інших підстав. До договору сервітуту не може застосовуватись порядок укладення договору оренди, не може застосовуватись норма щодо обов'язкового проведення земельних торгів.

Згідно спірного договору сторони визначили оплату сервітуту. Таким чином, відповідач вказує, що порушень інтересів держави чи інших осіб немає. Відповідний бюджет отримує плату. Сторони договору добросовісно виконують умови останнього. Заборгованості по оплаті немає.

Щодо вимог про визнання недійсним рішення Ямпільської селищної ради наведено, що останнє є актом індивідуальної дії, а тому вичерпало свою дію його прийняттям. Отже, вимоги в цій частині також необґрунтовані.

Прокурор у позові лише констатує факт укладення „удаваного правочину", однак не проводить розмежування між договором сервітуту та оренди. Незрозуміло, в чому проявляється удаваність.

Відповідач - Ямпільська селищна рада у відзиві вважає вимоги позивача не законними, не обґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-ргг/2009 у справі № 1-9/2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних актів належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб відносно землі.

Отже, спірне рішення згідно з яким затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у користування земельну ділянку на умовах сервітуту, є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, тобто ненормативного акту індивідуальної дії, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання.

Отже, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, згідно якого особа отримала у користування майно від держави, та подальше позбавлення її даного права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

З цього приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року по справі „Рисовський проти України" дійшов висновку, що „ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються".

Окрім того, прокурором необгрунтовані в позовній заяві інтереси держави, які порушені селищною радою, та які буде відновлено права селищної ради (територіальної громади) при задоволені позову. До того ж скасування рішення сесії селищної ради потягне за собою позбавлення права власності територіальної громади Ямпільської селищної ради на земельну ділянку площею 0,0215га, кадастровий номер 6820355600:01:005:0106, яке було зареєстровано реєстраційною службою Білогірського районного управління юстиції у встановленому законом порядку.

Щодо визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 15.07.2015 року укладеного між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем Ціруком Петром Валерійовичем селищна рада не погоджується з огляду на те, що Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями Ямпільської територіальної громади покладено на Ямпільську селищну раду.

Між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем Ціруком Петром Валерійовичем укладено договір оренди нерухомого майна, за яким Цірук П.В. орендує приміщення в будівлі, що знаходиться в смт. Ямпіль вул. Центральна, 34 (в минулому вул. Леніна) загальною площею 36, 35 кв.м. Спірна земельна ділянка є суміжною до даного приміщення. Тому з часом, при здійсненні підприємницької діяльності виникла необхідність використання суміжної земельної ділянки для обслуговування орендованого приміщення.

На звернення ФОП Цірук П.В. рішенням сесії селищної ради, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою смт. Ямпіль вул. Центральна (в минулому вул. Леніна).

Рішенням сесії селищної ради № 9 від 25.05.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою смт. Ямпіль вул. Центральна (в минулому вул .Леніна), передбачено провести реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та селищному голові укласти з ФОП Ціруком П.В. договір платного особистого строкового сервітуту на земельну ділянку розміром 0,0215га, яка розташована в смт. Ямпіль вул. Центральна.

На підставі даного рішення проведено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за Ямпільською селищною радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та укладено договір встановлення земельного сервітуту, який зареєстровано у встановленому законом порядку що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Виходячи з тексту позовної заяви, припущення прокурора грунтуються лише на тому, що встановлена плата за користування земельною ділянкою. Але згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Згідно п. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, або рішенням, суду. Тому таке твердження позивача є хибним.

Посилання позивача на ст. 792 ЦК України та ст. 13 Закону України „Про оренду землі" також безпідставні, оскільки земельна ділянка не передавалася у володіння, а лише у платне обмежене користування для обслуговування суміжного з нею приміщення.

Таким чином, зміст спірного правочину - договору платного строкового сервітуту відповідає вимогам закону, що регулює правовідносини по сервітутах.

Прокурор, у відповіді на відзив Цірука П.В. вказує, що згідно положень Земельного кодексу України користування земельними ділянками державної та комунальної власності набувається у формі постійного користування земельною ділянкою, земельного сервітуту, договорів емфітевзису та суперфіцію, а також договору оренди земельної ділянки.

ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом .

Особистий сервітут - це обмежене речове право, яке уповноважує конкретну особу на безпосереднє користування чужим майном і в такий спосіб задовольняє певні її потреби.

Однак, договором про встановлення земельного сервітуту від 15.07.2015 передбачено, що земельна ділянка надається ФОП Ціруку П.В. для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Разом із цим, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільовим призначенням земельної ділянки 0,0215 га з кадастровим номером 6820355600:01:005:0106 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

Тоді як, відповідно до діючого земельного законодавства, користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності можливо лише на праві оренди.

Чинна на час прийняття оскаржуваного рішення редакція Земельного кодексу України, не передбачала можливості встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд, отже, право користування земельною ділянкою, мало оформлятися, шляхом її передачі в оренду, в порядку передбаченому Законом України „Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи, що умови договору про встановлення земельного сервітуту від 15.07.2015 свідчать про відсутність у нього ознак користування чужим майном (сервітуту), тому можна зробити висновок про фактичне оформлення між сторонами відносин оренди земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву ФОП Цірук П.В. наголошує на законності спірного рішення ради, посилаючись на ту обставину, що дане рішення є актом індивідуальної дії, а тому вичерпало свою дію його прийняттям.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Зважаючи на викладене, у зв'язку з комплексним скасуванням як рішення, так і договору встановлення земельного сервітуту, положення про те, що вказане рішення є актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію внаслідок виконання не може бути застосовано у даному спорі.

У своєму рішенні „Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу „належного урядування", який не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь - яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій.

Відповідач - Цірук П.В. у відзиві зазначає що, в позовній заяві не проведено розмежування між договором оренди та договором сервітуту. Однак в позовній заяві зазначено, що враховуючи мету укладення спірного договору - провадження підприємницької діяльності, а також платний характер цього договору, є достатні підстави вважати, що між сторонами склалися

правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі".

У відповіді на відзив Ямпільської селради прокурор вказує наступне. Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Зважаючи на викладене, у зв'язку з комплексним скасуванням як рішення, так і договору встановлення земельного сервітуту, правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 06.07.2016 та п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 року у справі №1-9/2009 (на які посилався відповідач) застосуванню у даній справі не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що спірне рішення було прийнято Ямпільською селищною радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних правових підстав.

Посилання на практику Європейського суду з прав людини, положення якої зводяться до того, що суб'єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан з посиланням на допущення помилки при їх укладенні, є безпідставними та відмінними від обставин позовних вимог, оскільки Європейський суд приймав рішення, в яких відсутня вина суб'єкта приватного права у здійсненні помилки. Ямпільською селищною радою прийнято рішення від 25.05.2015 та встановлено земельний сервітут, тобто задоволено приватний інтерес фізичної особи підприємця -Цірука П.В., який всупереч законодавству України порушує права та інтереси територіальної громади. Отже, помилки припустилась і Ямпільська селищна рада, і фізична особа - підприємець Цірук П.В., а тому положення рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 по справі „Рисовський проти України", не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

З приводу необґрунтованості в позовній заяві інтересів держави прокурор вказує наступне.

Відповідно до Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді законних інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 постановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися повністю з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері земельних відносин посягають на встановлений законодавством порядок щодо охорони та використання земель як основного національного багатства.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, господарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.

У даному випадку вбачаються порушення інтересів держави, які полягають у наданні в користування Ямпільською селищною радою Ціруку П.В. земельної ділянки комунальної форми власності всупереч вимог закону, що свідчить про порушення інтересів держави та наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України „Про прокуратуру", для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.

Незаконне надання земельної ділянки на підставі земельного сервітуту ФОП Ціруку П.В. порушує встановлений державою порядок надання земельних ділянок, у зв'язку з чим, порушуються інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Крім того, надання незаконних переваг ФОП Ціруку П.В. на отримання земельної ділянки для будівництва об'єкту торгівлі, у спосіб не передбачений законодавством України, знижує рівень довіри суб'єктів господарювання та населення до органів державної влади, у зв'язку з чим, порушуються інтереси держави.

З приводу визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 15.07.2015 року укладений між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем Ціруком Петром Валерійовичем.

Відповідно до положень земельного законодавства користування земельними ділянками державної та комунальної власності набувається у формі постійного користування земельною ділянкою, земельного сервітуту, договорів емфітевзису та суперфіцію, а також договору оренди земельної ділянки.

Положенням ст. 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Однак, договором про встановлення земельного сервітуту від 15.07.2015 передбачено, що земельна ділянка надається ФОП Ціруку П.В. для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Передача в користування земельної ділянки комунальної власності для провадження комерційної (підприємницької) діяльності без оформлення оренди суперечить положенням Земельного кодексу України та ст. 401 ЦК України, та є неправомірною.

Крім того, ст. 99 Земельного кодексу України ( у редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення) визначено перелік видів прав земельних сервітутів, зокрема: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Як видно з вказаного переліку, чинна на час прийняття оскаржуваного рішення редакція Земельного кодексу України не передбачала можливості встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд, отже, право користування земельною ділянкою, мало оформлятися, шляхом її передачі в оренду, в порядку передбаченому Законом України „Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи, що умови договору про встановлення земельного сервітуту від 15.07.2015 свідчать про відсутність у нього ознак користування чужим майном (сервітуту), тому можна зробити висновок про фактичне оформлення між сторонами відносини оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено.

1 липня 2011 року між Ямпільською селищною радою (орендодавець) та ПП Цірук В.П. укладено договір оренди № 43 в силу якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Адреса будинку, у якому знаходиться приміщення яке орендується: смт. Ямпіль, вул. Леніна, 34.

Згідно рішення виконкому Ямпільської селищної ради № 14 від 26.02.15 погоджено місце розташування малої архітектурної форми Ціруку В.П. за адресою: смт. Ямпіль, вул. Леніна та надано дозвіл на виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди підприємницької діяльності

Згідно рішення 40 сесії 6 скликання Ямпільської селищної ради № 9 від 25.05.15 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль вул. Леніна Білогірського району Хмельницької області. Пункт 3 рішення визначає - Ямпільському селищному голові укласти з ФОП Ціруком П.В. договір платного особистого строкового сервітуту на земельну ділянку розміром 0, 0215 га строком на 25 р.

Згідно рішення виконкому Ямпільської селищної ради № 29 від 15.06.15 затверджено паспорт прив'язки тимчасової споруди торгівельного призначення Цірука П.В. за адресою: смт. Ямпіль, вул. Леніна Більгірського району Хмельницької області; надано дозвіл на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення по вул. Леніна в смт. Ямпіль Ціруку П.В.

Згідно витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.06.15 земельна ділянка у Хмельницькій області, Білогірський район, смт. Ямпіль, кадастровий номер 6820355600:01:005:0106, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 1, 0215 га, перебуває у комунальній власності Ямпільської селищної ради.

15 липня 2015 року між Ямпільською селищною радою (власник) та Ціруком Петром Валерійовичом (сервітуарій) укладено договір встановлення земельного сервітуту, яким власник надає сервітуарію право користуватися власною земельною ділянкою загальною площею 215 м. кв. по вул. Леніна в смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

За п. 3 договору плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 8, 84 грн. за 1 м. кв. на рік та становить 1 900 грн. Плата повинна здійснюватись сервітуарієм готівкою: щомісячно рівними платежами, з правом дострокового погашення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.10.15 земельна ділянка у Хмельницькій області, Білогірський район, смт. Ямпіль, кадастровий номер 6820355600:01:005:0106, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі перебуває на праві користування (сервітут) у Цірука П.В.; власник - Ямпільська селищна рада; підстава виникнення права - договір встановлення земельного сервітуту від 15.07.17.

1 лютого 2016 року між цими ж сторонами підписано договір про зміну і доповнення договору земельного сервітуту, за яким:

- п. 1 основного договору викладено в такій редакції: „Власник надає сервітуарію право користування земельною ділянкою загальною площею 215 кв. м. по вул. Центральній (Леніна) в смт. Ямпіль, Білогірського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6820355600:01:005:0106";

- п. 3 викладено у такій редакції: „Плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 20, 26 грн. за 1 кв. м., загальна сума плати становить 4 356 грн. на рік, яка вноситься на рахунок Ямпільської селищної ради р/р 33218815700010 УДК в Білогірському районі МФО 815013 код 04403309. Плата повинна здійснюватись сервітуарієм щокварталу рівними платежами, не пізніше останнього робочого дня кожного кварталу. Розмір плати за користування земельною ділянкою переглядається один раз на два роки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожен день прострочення".

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно листа Ямпільської селищної ради від 19.04.18 відмічено, що погоджено місце розташування МАФ Ціруку В.П. за адресою: смт. Ямпіль Білогірського району, Хмельницької області згідно рішення виконкому № 14.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відділу у Білогірському районі від 19.04.18 № 0-22-0.19-251/103-18 земельна ділянка, кадастровий номер 6820355600:01:005:0106, яка перебуває за адресою: Білогірський район, смт. Ямпіль, вул. Центральна має комунальну форму власності, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, функціональне використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 0, 0215 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.05.18 земельна ділянка у Хмельницькій області, Білогірський район, смт. Ямпіль, кадастровий номер 6820355600:01:005:0106, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 1, 0215 га, перебуває у комунальній власності Ямпільської селищної ради та на праві користування у Цірука В.П.

Заслухавши пояснення представників сторін, їх доводи і заперечення, дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Прокурор, обґрунтовуючи позов, вказує, що спірний договір є удаваним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно ст. 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст. 1 Закону „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 404 ЦК право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

В відповідності до ст. ст. 98, 99 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору):

- право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками); земельні сервітути можуть бути постійними і строковими; встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею; земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений;

- власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Згідно ст. 100 Земельного кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

З вищевказаних законодавчих визначень сервітутів та оренди землі випливає, що для ідентифікації правової природи відповідних правовідносин необхідні такі обставини:

для сервітуту:

- сервітут це право користування чужою земельною ділянкою;

- таке право може бути або платне, або безоплатне;

- сервітут може бути постійним і строковим;

- право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом;

- сервітут може бути встановлений як на основі договору, так і на основі заповіту, рішення суду, закону.

для оренди:

- оренда має відбуватись за договором;

- земельна ділянка передається у володіння та користування;

- земля передається за плату;

- земля передається для проведення підприємницької та інших видів діяльності (вказана умова за спеціальним законом);

- земля передається на визначений строк.

Як видно зі змісту п. 1 спірного договору власник надає сервітуарію право користуватися власною земельною ділянкою загальною площею 215 м. кв. по вул. Леніна в смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

За п. 3 договору плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 8, 84 грн. за 1 м. кв. на рік та становить 1 900 грн. Плата повинна здійснюватись сервітуарієм готівкою: щомісячно рівними платежами, з правом дострокового погашення.

Згідно змін, внесених в цей договір за договором від 1 лютого 2016 року сторони узгодили - власник надає сервітуарію право користування земельною ділянкою загальною площею 215 кв. м. по вул. Центральній (Леніна) в смт. Ямпіль, Білогірського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6820355600:01:005:0106"; Також внесено зміни щодо оплати, та відмітили - плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 20, 26 грн. за 1 кв. м., загальна сума плати становить 4 356 грн. на рік, яка вноситься на рахунок Ямпільської селищної ради.

За своїми ознаками вказані умови свідчать про наступне:

- правовідносини між відповідачами виникли на підставі договору (що є обов'язковою умовою для оренди і не обов'язковою для сервітуту);

- правовідносини виникли щодо передачі земельної ділянки в користування на 25 років (обмеження строком притаманне лише оренді);

- умови договору передбачають обов'язковість плати за землю, при цьому, встановлено розмір, строки і порядок нарахування, що є істотною умовою договору оренди (обов'язковість оплати передбачена лише для оренди);

- як вбачається із витягу з держреєстру речових прав, надана Ціруку П.В. земельна ділянка має призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (підприємницька діяльність). Передача землі для підприємницької діяльності, як визначено вище відносить правовідносини до орендних (визначення поняття оренди у Законі „Про оренду землі");

- у відзиві відповідач вказує, що маючи в оренді приміщення, яке межує з спірною земельною ділянкою, прийнято рішення про отримання сервітуту. Проте, в даному випадку відповідач не був обмежений у задоволені своїх потреб іншим способом, зокрема орендою. Згідно ж ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Наявність можливості отримання в користування землі іншим способом виключає у спірних правовідносинах ознаки сервітуту.

Більше того, у договорі про зміну основного договору від 1 лютого 2016 року сторони прямо вказали (4 і 5 речення п. 2 договору) :"Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожен день прострочки".

Наведені обставини свідчать про те, що уклавши фактично договір оренди землі, сторони назвали його договором про встановлення земельного сервітуту.

Згідно ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Враховуючи вказані законодавчі умови, а також встановлений судом факт вчинення відповідачами договору (спірного), зміст якого не відповідає фактичним правовідносинам, в які вступили відповідачі, суд погоджується з доводами позивача, що спірний договір є удаваним (фактично договором оренди). Таким чином, правовідносини за таким договором мають регулюватися правилами щодо правочину, який насправді вчинено (тобто оренди).

За ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (в данному випадку спірна земельна ділянка не підпадає під категорію ст. 134 Земельного кодексу).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За спірним договором сторонни фактично вступили у відносини оренди, однак, вони не дотрималися всіх необхідних умов передачі землі в оренду. Зокрема, орендар не отримав рішення компетентного органу щодо передачі землі в оренду (рішення має бути саме щодо надання в оренду), і сторонни не здійснили земельних торгів. Саме не проведення земельних торгів у відносинах оренди є порушенням процедури передачі землі в оренду, що в свою чергу свідчить про надання певної переваги Ціруку П.В. по відношенню з іншими потенційними користувачами. Дані обставини, по відношенню до землі комунальної власності, свідчить про порушення інтересів територіальної громади щодо отримання місцевим бюджетом коштів від користування землею на максимально вигідних умовах.

Положеннями статті 215 частини першої Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 203 цього Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, суд відмічає про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним оскільки відповідач 1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору. Так, Ямпільська селищна рада не мала підстав для укладення договору на встановлення земельного сервітуту, оскільки: в даному випадку для досягнення цілей користувача землі були альтернативні способи її отримання; як встановлено судом, земельну ділянку надано в користування за відсутності відповідного рішення уповноваженого на це органу; порушено процедуру надання земельної ділянки в оренду.

Таким чином, вказані обставини свідчать про обґрунтованість позову, в частині визнання недійсним спірного договору та неприйнятність наведених відповідачами заперечень.

Що стосується вимог про визнання недійсним рішення ради.

Заперечуючи проти цієї вимоги, відповідачі вказують, що спірне рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію в момент виконання, а тому не може бути визнаний недійсним. Проте, суд приймає до уваги те, що самостійний позов про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), однак, дане не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі таких актів. При цьому, суд відмічає, що факт визнання правочину недійсним, при діючому рішенні місцевої ради, щодо укладення такого правочину буде суперечити нормі ст. 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прийнявши спірне рішення про встановлення сервітуту при відсутності для того підстав, селищна рада вийшла за межі власних повноважень. При цьому, порушення допущені лише в пунктах 3, 4 і 5 рішення, які стосуються спірних правовідносин, а саме рішення про зобов'язання укласти з ФОП Ціруком П.В. спірного договору; рішення про встановлення плати за відміченим договором; рішення про дотримання обов'язків за договором. Пункти ж 1 та 2 стосуються реєстрації самої земельної ділянки та не суперечать нормам закону.

За ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи встановлений факт порушення законодавства при прийнятті спірного рішення, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, з урахуванням обставин недотримання умов закону при прийнятті пунктів 3, 4 і 5 рішення.

Судові витрати, в частині вимог, задоволених часткового покладаються на сторони в рівних частинах. В частині вимог, задоволених повністю на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 15 липня 2015 року, укладений між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем Ціруком Петром Валерійовичом.

Визнати недійсним пункт 3; пункт 4 та пункт 5 рішення сорокової сесії VI скликання Ямпільської селищної ради № 9 від 25 травня 2015 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль, вул. Леніна, Білогірського району Хмельницької області".

В решті позову відмовити.

Стягнути з Ямпільської селищної ради (30231, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Ямпіль, вул. Миру, 8, код 04403309) на користь прокуратури Хмельницької області (код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків 2800) 1 321, 50 грн. (одна тисяча триста двадцять одна грн. 50 коп.) судового збору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Цірука Петра Валерійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Хмельницької області (код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків 2800) 1 321, 50 грн. (одна тисяча триста двадцять одна грн. 50 коп.) судового збору.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - Старокостянтинівській місцевій прокуратурі (31100, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41)

3 - Прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3)

4 - Ямпільській селищній раді (30231, Хмельницька обл., Білогірський р-н., смт. Ямпіль, вул. Миру, 8)

5 - ФОП Ціруку Петру Валерійовичу ( АДРЕСА_2)

Всім рекомендованим з повідомленням