Рішення

від 16.08.2018 по справі 802/1528/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 16 серпня 2018 р.                                                                    Справа № 802/1528/18-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" про стягнення адміністративно - господарських санкцій. ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" про стягнення адміністративно - господарських санкцій. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. У зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 20020,00 та пеню в сумі 468,39 грн. Ухвалою суду від 29.05.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Відповідно до ст. 162 та ст. 163  КАС України учасників процесу було зобов'язано подати до суду у встановлений законодавством строк відзив на позовну заяву для відповідача та відповідь на відзив для позивача. У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву за вх. №25100, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову та зазначає наступне. Приватним акціонерним товариством "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" вживались усі залежні від нього заходи для  забезпечення  виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зокрема, протягом 2017 року відповідач щомісячно подавав до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансія - водія автобуса). Також наголосив на тому, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що вимоги даного адміністративного позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу від 04.07.2018 року про закриття підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2018 року. Учасники адміністративного процесу в судове засідання не з'явились. 16.08.2018 року на адресу суду надійшли клопотання від представника позивача за вх. № 35050 та представника відповідача за вх. № 35127 про розгляд справи по суті без участі останніх в порядку письмового провадження . Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, судом судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних в справі доказів. Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд встановив наступне. Приватне акціонерне товариство "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" подало до Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою   10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42. В даному звіті товариством зазначено, що в 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 1 особа, фонд оплати  праці штатних працівників - 400,36 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 40036,00 грн. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вважає, що оскільки в даному випадку відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, адміністративно-господарські санкції у сумі 20020,00 грн. не сплатив, Фонд звернувся до суду з вимогами про їх стягнення та про стягнення нарахованої пені у розмірі 468,39  грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Основи  соціальної  захищеності  осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами  можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній  сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (№875-XII від 21.03.1991). Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Частиною 3 статті 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991р. забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. За рахунок Фонду соціального захисту інвалідів Державна служба зайнятості може надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку,   підвищення     кваліфікації   і  перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013року). Відповідно до п.4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067-VІ), роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно  Наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження  форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" №316 від 31.05.2013 року, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Згідно матеріалів справи, відповідачем протягом 2017 року до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансії на посаду водія, із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю. Згідно листа Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості від 20.04.2018 року за вих. №04-20/461 фактів відмови роботодавця у працевлаштуванні не було, а безробітні особи, які мають інвалідність від запропонованої роботи відмовлялись. У відповідності до п.2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до п.3 частини1 статті 1 Закону №5067-VІ визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа. Суд зазначає, що після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочого місця і надання інформації до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, саме у державного органу з працевлаштування інвалідів виникає обов'язок забезпечити працевлаштування інвалідів на створені робочі місця, тобто вина у не працевлаштуванні інвалідів покладається не на підприємство, а на органи працевлаштування. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів. Частиною 10 статті 19 Закону передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. З аналізу наведених норм суд дійшов висновку про те, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно вживало необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство. Таким чином, посилання Фонду соціального захисту інвалідів в позові на вимоги ст.18, 19 Закону України №875 щодо обов'язку відповідача самостійно працевлаштовувати інвалідів, не може трактуватися як обов'язок відповідача самостійно розшукувати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець створив робоче місце, проінформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами, але інваліди на це місце не направлялися або не виявили бажання зайняти запропоновані вакансії, то штрафні санкції до такого підприємця застосовуватися не повинні. Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Згідно частини 1 статті  217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із виконанням відповідачем, передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується наказом від 01.01.2017 (а.с. 18), інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, шляхом подання звітів за формою №3-ПН "Про наявність вакансій", копії яких у кількості дванадцять долучена до матеріалів справи (а.с. 19-30), суд дійшов висновку про виконання підприємством вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій. Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд - ВИРІШИВ: В задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13308892), Приватне акціонерне товариство "Могилів - Подільське автотранспортне підприємство 10508" (проспект Незалежності, буд. 315, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 05460999) Рішення у повному обсязі складено: (27.08.2018)   Суддя                                                  Дмитришена Руслана Миколаївна