Рішення

від 27.08.2018 по справі 2140/1405/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1405/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2018 р. № 21391-17,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області форми "Ф" від 30.06.2018 р. № 21391-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонської області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 р. № 21391-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення стало те, що позивач є власником транспортного засобу 2012 року випуску.

Вказане податкове повідомлення - рішення вважає протиправним, оскільки норми податкового законодавства, що до транспортного податку, зокрема, пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 та п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України норми Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. підлягають застосуванню лише з 01.01.2016 р.

Ухвалою від 18.07.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 07.08.2018 року.

В судове засідання на вказану дату сторони з'явились, на підставі клопотання ГУ ДФС первісного відповідача замінено належним - Херсонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області. У зв'язку з необхідністю надання відзиву на позов, розгляд справи відкладено на 21.08.2018 року.

09.08.2018 року відповідачем подано відзив на позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства. Законом України від 24.12.2015 №909-УІІІ були внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року. Станом на дату прийнятих спірних рішень суб'єкта владних повноважень, ані приписи Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введений транспортний податок, ані Закон України від 24.12.2015 №909-УІІІ, ані приписи ст. 267 ПКУ не були скасовані, або визнані неконституційними, тому вони обов'язкові до виконання. Позивач підпадає під дію ст. 267 ПКУ та є платником транспортного податку, оскільки має об'єкт оподаткування - легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно).

Представник позивача в судове засідання, призначене на вказану дату не з'явився, 20.08.2018 року звернувся до суду з клопотання про розгляд справи без його участі.

Аналогічне за змістом клопотання подано представником відповідача 21.08.2018 року.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання сторонами заяв про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження є підставою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.

Так, ОСОБА_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії: САК №240889 є власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки TOYOTA Highlander, з об'ємом двигуна 3456 куб. см., 2012 року випуску.

На підставі, чого 30.06.2015 року, згідно з пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступником якої є відповідач) прийнято податкове повідомлення-рішення №21391-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З аналізу зазначеного пункту вбачається, що абзацом першим урегульовано питання щодо прийняття та оприлюднення рішення щодо встановлення у 2015 році транспортного податку, проте про застосування цього податку вже у 2015 році не йдеться.

Положення абзацу другого 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII стосуються порядку прийняття регуляторних актів та не звільняють місцеві ради від обов'язку оприлюднювати акт, що встановлює місцевий податок, у встановленому законодавством порядку.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Транспортний податок був встановлений Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення транспортного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з податкового повідомлення-рішення, ОСОБА_1, на момент визначення йому податкового зобов'язання є мешканцем смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області.

Рішенням органу місцевого самоврядування, в межах територіальних повноважень якого проживає позивач - Антонівської селищної ради від 30.01.2015 року №643 внесено зміни до п. 1 рішення Антоніської селищної ради від 07.07.2011 року №116 Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , затверджено на 2015 рік Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортного податку).

Тобто, в даному випадку, норми зазначеного рішення органу місцевого самоврядування застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням приписів Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію законів . При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення Щокін проти України пункти 50, 51; Сєрков проти України пункти 33, 34).

Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішення, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 12.06.2018р. у справі К/9901/28258/18 (№П/811/297/16), від 13.06.2018 року 826/15545/16, від 07.06.2018 року №821/675/16.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення податкового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000грн. за легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., встановлені статтею 267 Податкового кодексу України, з огляду на приписи підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України не можуть застосовуватись раніше 2016 року.

На підставі викладеного суд визнає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №21391-17 визнанню протиправним та скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивачі належними доказами підтвердили правомірність своїх вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області форми "Ф" від 30.06.2018 р. № 21391-17.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (Код ЄДРПОУ: 38697233, адреса: 73008, вул. І.Кулика, 143а, м. Херсон, Херсонська область) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.3.13