Постанова

від 18.01.2010 по справі 2а-47689/09/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Полтава

Справа № 2а-47689/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря  – Дрижирук М.І.,  

представника позивача - Белько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Агрофірма "Укрхлібдар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26 906,38 грн та пені  в сумі 1 686,63 грн, -

В С Т А Н О В И В:

 Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Укрхлібдар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26 906,38 грн та пені в сумі 1 686,63 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: в 2008 році відповідачем не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26906,38 грн та пені в сумі 1686,63 грн у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2. в судове засідання, призначене на 9 год 30 хв 18 січня 2010 року, не з'явився, надавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи з тієї підстави, що він представляє інтереси гр. ОСОБА_1. у цивільній справі, судове засідання по якій призначено на 14 год. 00 хв. 18 січня 2010 року. Разом з тим, доказів доручення гр. ОСОБА_3. представляти його інтереси гр. ОСОБА_2. та в підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні у цій справі з огляду на різний час розгляду цієї та цивільної справи суду не надав, у зв‘язку з чим суд визнав неявку представника відповідача неповажною.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону, що діяла впродовж 2008 року, передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця /частина 1/; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів /частина 2/.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій /частина 8 цієї статті/.

06 жовтня 2009 року Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі направлення на перевірку від 15.09.2009 № 03-125/134 проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Агрофірма «Укрхлібдар» з підстави неподання роботодавцем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 звітний рік, що відповідає вимогам Порядку проведення перевірок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 930.

За результатами перевірки складено акт № 331 від 06 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача за звітний рік становила 47 осіб. У відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 робочих місця. Разом з тим, згідно вказаного акту у відповідача в 2008 році не було створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів та працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не працювали. Тобто відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць.

Частиною 3 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею ж 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов’язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов’язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. А оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов’язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов’язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення ” формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення ” подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця –про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов’язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” та пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення ”.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії  інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення ” Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості № 9612 від 13.11.2009, копія якого залучена позивачем до матеріалів справи, відповідачем в 2008 році звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН), призначених для працевлаштування інвалідів, не подавались.

Відповідачем же доказів щодо створення робочих місць для інвалідів та повідомлення органів працевлаштування інвалідів про потребу в працевлаштуванні інвалідів на виконання нормативу, встановленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”, до суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування  інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2008 році працювало 47 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 632 300,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає:  632 300,00 : 47 = 13 453,19 грн.

За 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2009 (термін сплати, встановлений частиною 4 статті 20 вказаного Закону, –до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 453,19 х2 -0 = 26 906,38 грн.

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було нараховано пеню в сумі 1 686,63 грн (26 906,38 грн х 0,03%) х 209 дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись  статтями 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Агрофірма "Укрхлібдар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26 906,38 грн та пені в сумі 1 686,63 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Укрхлібдар (вул. Кагамлика, 66, м.Полтава, код 32461136) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, р/р 31218230700002 в УДК в Полтавській області, МФО 831019, код  34698804, одержувач: УДК м. Полтави) адміністративно-господарські санкції в розмірі  26 906,38 (двадцять шість тисяч дев’ятсот шість грн 38 коп) грн та пеню в сумі 1 686,63 (тисяча шістсот вісімдесят шість грн 63 коп) грн.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.  Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк