Ухвала

від 22.08.2018 по справі 323/2275/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 323/2275/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/939/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 323/2275/18 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

представника ФГ «Крєпиш» - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному 17.07.2018 до ЄРДР за № 42018081350000172, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2018 та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на речовий доказ, а саме, на посіви кукурудзи площею 55,66 га, вирощеної на земельній ділянці кадастровий номер 2323987900:03:002:0164 на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (наразі Комишуваська об`єднана територіальна громада), шляхом заборони будь-яким чином фізичним та юридичним особам розпоряджатись та використовувати їх, та передати зазначені посіви власнику земельної ділянки в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Апелянт вважає, що правовою підставою арешту майна є необхідність збереження врожаю сільськогосподарських культур, як речового доказу, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а врожай сільськогосподарської культури, на який планується накласти арешт, є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України, оскільки є матеріальним об`єктом кримінально протиправних дій, може бути набутим кримінально протиправним шляхом, підтверджує факт незаконного самовільного зайняття, обробітку земельної ділянки на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області без правовстановлюючих документів, тому саме з метою їх збереження, виникла необхідність у накладенні на посіви сільськогосподарської культури арешту.

Свої вимоги прокурор мотивував наступним:

-у клопотанні процесуальний прокурор просив слідчого суддю накласти арешт не на земельну ділянку, а саме на зазначені у клопотанні посіви кукурудзи площею 55,66 га, отже, накладення арешту на посіви у жодному разі не потягне за собою позбавлення права власника на відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою;

-у клопотанні процесуальний прокурор визначив правовий статус майна зазначених посівів кукурудзи площею 55,66 га, як речового доказу, з передачею на відповідальне зберігання власнику земельної ділянки в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Також апелянт вважає незрозумілими висновки слідчого судді з приводу недоведення прокурором обставин спричинення значної шкоди законному власнику земельної ділянки за наслідками її самовільного використання, оскільки під час розгляду клопотання слідчий суддя не дослідив акт головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.07.2018 щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка та розрахунок шкоди, здійснений інспектором головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, спричиненої внаслідок самовільного використання земельної ділянки, а послався лише на те, що відповідних відомостей у витязі про внесення кримінального правопорушення до ЄРДР немає.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, представника ФГ «Крєпиш» - адвоката ОСОБА_7 із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з клопотанням про накладення арешту на посіви кукурудзи площею 55,66 га, вирощеної на земельній ділянці кадастровий номер 2323987900:03:002:0164 на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (наразі Комишуваська об`єднана територіальна громада), шляхом заборони будь-яким чином фізичним та юридичним особам розпоряджатись та використовувати їх, та передати зазначені посіви власнику земельної ділянки в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

У клопотанні прокурор зазначив, що визнаний як речовий доказ врожай кукурудзи на зазначеній земельній ділянці, може бути використаний як доказ факту самовільного використання виявленої земельної ділянки в ході огляду у межах кримінального провадження та є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України.

На підтвердження доводів клопотання прокурором наданий витяг з ЄРДР за №42018081350000172 від 17.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, та інші копії документів, якими, на думку прокурора, обґрунтовується клопотання.

Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що необхідності у накладенні арешту на земельні ділянки з позбавленням права на їх відчуження, розпорядження та користування у даному випадку немає, оскільки мета накладення такого арешту виходить за межі завдань цього кримінального провадження з огляду на запобігання негативним наслідкам арешту майна для інших осіб.

Також слідчий суддя послався на те, що прокурором не доведено необхідності застосування арешту на посіви кукурудзи в межах цього кримінального провадження, оскільки витяг із кримінального провадження містить тільки відомості стосовно факту використання земель на території Щасливської сільської ради без документів, натомість, жодних відомостей про те, що такими діями завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, що б могло свідчити про склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України, у витязі немає, відомостей про внесення змін чи доповнень до витягу з кримінального провадження, за яким здійснюється досудове розслідування, до суду не надано, з копії постанови про визнання речовим доказом вбачається, що прокурор лише просив визнати посіви кукурудзи площею 55,66 га, вирощеної на земельній ділянці кадастровий номер 2323987900:03:002:0164 на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (наразі Комишуваська об`єднана територіальна громада), речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018081350000172 від 17.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, при цьому, не навів достатніх мотивів, які б визначали правовий статус майна, на яке необхідно накласти арешт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи

При цьому, ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається у випадку, якщо метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів, і накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні дані, які дають підстави вважати, що посіви кукурудзи, про накладення арешт на які порушувалось питання у клопотанні, відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, жодній особі в рамках цього кримінального провадження не було повідомлено про підозру, цивільний позов заявлений не був, а санкцією ч. 1 ст. 197-1 КК України не передбачена конфіскація або спеціальна конфіскація.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що прокурором не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини, та свідчили б про доцільність накладення арешту на вищевказане майно.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності з потребами кримінального провадження, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки надані прокурором матеріали не доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному 17.07.2018 до ЄРДР за № 42018081350000172, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: