Постанова

від 23.08.2018 по справі 760/27484/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №760/27484/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Букіна О.М.

23 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Прокопчук Н.О.,

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року за поданням Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ГК УКРГАЗ - ОСОБА_2, заінтересована особа Приватне акціонерне товариство Видобувна компанія Укрнафтобуріння ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ ГК УКРГАЗ - ОСОБА_2до виконання ним своїх зобов'язань за рішеннями суду.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2018 тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, до виконання ним зобов'язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2017 про стягнення з ТОВ ГК УКРГАЗ на користь ПАТ Видобувна компанія Укрнафтобуріння боргу на загальну суму 3 284 990,24 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні подання. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що ТОВ ГК УКРГАЗ не повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи, не направлялося ухвали про відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим товариство не мало можливості надати свої заперечення на подання та реалізувати принцип змагальності сторін. Зазначила, що ТОВ ГК УКРГАЗ протягом всього 2017 року фактично було позбавлено можливості користуватись належним йому майном через накладені на нього обтяження у вигляді іпотеки, виконавчого провадження та існуючі судові спори. Вказала, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_2 не був директором ТОВ ГК УКРГАЗ та не вчиняв жодних дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань останнього.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5927/2018 Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ Видобувна компанія Укрнафтобуріння просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначив, що в діях боржника та ОСОБА_2 наявні мотиви уникнення будь-якої, в тому числі, кримінальної відповідальності за своїми протиправними діями.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, наведених в ній та просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Представник ПрАТ Видобувна компанія Укрнафтобуріння заперечував проти апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. заперечував проти апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ ГК УКРГАЗ в судове засідання свого представника не направило, повідомлялося належним чином про розгляд справи, заяви про причини неявки суду не надало.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їхніх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник тривалий час злісно ухиляється від виконання рішення суду і приватний виконавець обґрунтовано звернувся з поданням про обмеження його у праві виїзду за межі України, оскільки інші заходи впливу приватного виконавця, що передбачені Законом України Про виконавче провадження , виявилися безрезультатними.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. здійснюється примусове виконання наказу № 910/24033/16, виданого 26.04.2017 Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ ГК УКРГАЗ на користь ПАТ Видобувна компанія Укрнафтобуріння боргу на загальну суму 3 284 990,24 грн. (а. с. 6).

17.10.2017, керуючись ст.ст. 3, 4, 26 Законом України Про виконавче провадження приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам (а. с. 9-12).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.11.2017 керівником юридичної особи - ТОВ ГК УКРГАЗ є ОСОБА_2 (а. с. 47-52). Постановою приватного виконавця від 17.10.2017 про відкриття виконавчого провадження, зобов'язано керівника ТОВ ГК УКРГАЗ - ОСОБА_2 подати декларацію про доходи та майно, однак, зазначена вимога проігнорована останнім. Встановлено, що в наданий строк на самостійне виконання боржником рішення суду не виконано. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження вручена боржнику 20.10.2017 (а. с. 9).

Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи про реєстрацію за боржником нежитлових приміщень загальною площею 1169.3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22). ТОВ ГК УКРГАЗ є одним із засновників юридичної особи - ТОВ НЕАПОЛІС ЛТД , ідентифікаційний код 40197013, місцезнаходження: вул. Райдужна, буд. 4, м. Київ, 02225, розмір внеску до статутного фонду - 499500000,00 грн. (а. с. 53-54).

Приватним виконавцем постановами від 17.10.2017, 18.10.2017, 08.11.2017, 27.11.2017 накладено арешти на майно та кошти боржника, що знаходяться на рахунках відкритих боржником в банківських установах України (а. с. 14, 17-19, 39).

Згідно довідки, наданої Державною фіскальною службою України від 09.11.2017 №1030840430, вбачається, що боржник, відкриває нові рахунки (а. с. 40-42).

Приватним виконавцем зазначено, що ним вживаються всі передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання рішення, однак, у зв'язку зі свідомим невиконанням боржником своїх обов'язків, які він має змогу виконати, та зобов'язань, покладених на нього рішенням, останнє досі залишається невиконаним. Зазначене має негативні наслідки, як для стягувача, так і держави в цілому, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави.

Враховуючи наведене, приватний виконавець звернувся із відповідним поданням до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Закон України Про порядок виїзду з України громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

За правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань - до виконання цих зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно не з'являтися на вимогу виконавця; не надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

На вимогу суду апеляційної інстанції, для повного та всебічного дослідження обставин справи, приватним виконавцем Крайчинським С.С. надано належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №54931831.

Згідно з відповіді АТ Райффайзен Банк Аваль повідомлено виконавця, що у юридичної особи ТОВ ГК УКРГАЗ відкрито поточний рахунок №26008587158, залишок коштів на якому станом на 10.11.2017 складає 3 000 000,00 грн., рахунок арештований (стор. 120 матеріалів виконавчого провадження (ВП).

22.11.2017 приватний виконавець КрайчинськийС.С. звернувся із поданням до Національної поліції України, в якому зазначено, що АТ Райффайзен Банк Аваль постанову про арешт коштів прийнято до виконання. Згідно до інформації Банку від 10.11.2017 здійснено блокування коштів боржника на суму 3 000 000,00 грн. (стор. 169-170 ВП).

З матеріалів ВП вбачається, що приватним виконавцем Крайчинським С.С. вживались усі необхідні дії для виконання судового наказу від 26.04.2017 в примусовому порядку, однак вимоги останнього залишились без виконання, враховуючи блокування рахунку Боржником, відкриття нових та здійснення часткової сплати стягувачем боргу, шляхом відрахування у розмірі 20% від заробітної плати боржника та перераховувалися на рахунок стягувача.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ ГК УКРГАЗ ухиляється від виконання зобов'язань за рішеннями суду, в зв'язку з чим вважає висновки суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження права виїзду за межі України директора боржника - ОСОБА_2 правильними.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.ч. 1-2 ст. 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Доводи ОСОБА_2 про те, що ТОВ ГК УКРГАЗ була погашена заборгованість на виконання судового наказу є такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а лише дали підстави стверджувати, що директор здійснює дії щодо невиконання рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що приватним виконавцем не доведено факту ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладене та те, що боржник з квітня 2017 року не намагався виконати судовий наказ, будучи обізнаним про нього та про наявність виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ ГК УКРГАЗ не повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи, не направлялося ухвали про відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим товариство не мало можливості надати свої заперечення на подання та реалізувати принцип змагальності сторін є такими, що не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таким чином, цивільно-процесуальним законодавством не встановлений обов'язок суду повідомляти боржника про дату розгляду подання, тому судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права розглянуто дану справу.

Доводи апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 на час винесення оскаржуваної ухвали суду не був керівником ТОВ ГК УКРГАЗ , у зв'язку з чим на нього не можуть бути покладені такі обмеження, колегія суддів вважає також такими, що не спростовують висновків суду, оскільки як вбачається із Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004208189 від 13.07.2018 станом на 28.12.2017 та №1004048977 від 04.06.2018 станом на 04.06.2018, ОСОБА_2 перебував на посаді керівника ТОВ ГК Укргаз з 29.05.2015 по 28.12.2017, а в складі засновників з 27.07.2016 по 28.12.2017, як єдиний засновник, що володів 100% часток в статутному капіталі ТОВ ГК Укргаз у розмірі 1 000 000,00 грн. (а. с. 183-189).

Також матеріали справи містять дані про те, що ТОВ ГК Укргаз постійно змінював юридичну адресу та засновників, які за сумісництвом були і директорами Боржника, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004048977 від 04.06.2018 станом на 04.06.2018.

Неодноразово відбувалась зміна місцезнаходження ТОВ ГК УКРГАЗ - 07.05.2015, 25.05.2015, 07.09.2015, 19.08.2016 (01010, м. Київ, вул. Московська, поверх11, буд. 32/2) та 29.12.2017 (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101). Також відбувалась зміна засновників (учасників) вказаного Товариства: 18.11.2014, 07.05.2015, 29.05.2015, 27.07.2016, 29.12.2017. Так, до 29.12.2017 власником Боржника (ТОВ ГК Укргаз ) був мешканець Черкаської області ОСОБА_5, потім став ОСОБА_2 , а на сьогодні - ОСОБА_6 . У ТОВ ГК УКРГАЗ відбулась зміна керівників: 18.11.2014, 07.05.2015, 29.05.2015, 29.12.2017. Звертає на себе увагу адреса останнього власника та керівника - ОСОБА_6 - 86181, АДРЕСА_2.

На думку колегії суддів вказані дії свідчать про ухилення боржника від виконання вищезгаданих зобов'язань.

Отже, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 27.08.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Н.О.Прокопчук