Рішення

від 22.08.2018 по справі 907/408/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/408/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м. Ужгород до Свалявської районної спілки споживчих товариств, м. Свалява про стягнення суми 280000,00грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01-12-1/161 від 31.07.18;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 20.08.18.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 280000,00грн. наданої поворотної фінансової допомоги, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 509, 526, 530, 612, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності повернення наданих коштів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 06.07.2018 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 18.07.2018.

Ухвалою суду від 18.07.2018 розгляд справи по суті було відкладено на 06.08.2018 з підстав, наведених у ній.

Ухвалою від 06.08.2018 розгляд справи у спрощеному провадженні відкладено на 22.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладених 04.04.2008, 16.04.2008, 28.08.2008, 27.01.2009 між сторонами у справі договорів про поворотну фінансову допомогу, зокрема в частині своєчасного повернення коштів. У зв'язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення суми 280000,00грн. заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, яким позовні вимоги визнає у повному обсязі та проти їх стягнення судом не заперечує. Разом з тим, просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинними на 4 роки.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення на строк тривалістю у 4 роки заперечує з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях на відзив. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закарпатською облспоживспілкою та Свалявською райспоживспілкою було укладено ряд договорів про поворотну фінансову допомогу, за умовами яких облспоживспілка перерахувала на розрахунковий рахунок райспоживспілки:

- згідно договору від 4 квітня 2008 року -100 000(сто тисяч)гривень.

- згідно договору від 16 квітня 2008 року - 100 000 (сто тисяч)гривень.

- згідно договору 28 серпня 2008 року - 70 000(сімдесят тисяч)гривень.

- згідно договору від 27 січня 2009 року -30 000(тридцять тисяч)гривень.

Договори про надання поворотної фінансової допомоги були укладені на виконання рішень правління облспоживспілки, зокрема постанови правління облспоживспілки від 17.03.2008 року за №66 та постанови правління облспоживспілки від 04.07.2008 року №170.

1 жовтня 2012 року між Закарпатською облспоживспілкою та Свалявською райспоживспілкою укладено договір про відстрочення терміну повернення суми поворотної фінансової допомоги, позичальник взяв на себе обов'язок поетапно, згідно з графіком повернути позикодавцю суму фінансової поворотної допомоги 300 000 (триста тисяч) гривень до 31 березня 2013 року .

За доводами позивача, вказану заборгованість було погашено відповідачем частково в сумі 20 000,00грн.

Відповідно до п.2.2 постанови правління Закарпатської облспоживспілки від 18.12.2013 року за №144 «Про продаж основних засобів» , правління облспоживспілки прийняло рішення щодо Свалявської райспоживспілки про повернення 280 000,00грн. поворотної фінансової допомоги.

10 лютого 2014 року між Закарпатською облспоживспілкою та Свалявською райспоживспілкою укладено договір про відстрочення терміну повернення суми поворотної фінансової допомоги поетапно до 31 серпня 2015 року, даний договір був затверджений постановою правління облспоживспілки від 17.02.2014 року за №11.

Зважаючи на наявність заборгованості та з метою досудового врегулювання спору Закарпатська облспоживспілка 7 червня 2016 року направила на адресу Свалявської райспоживспілки претензію.

Однак, відповідач на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив, що змусило позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позов визнав наявність перед позивачем заборгованості у розмірі 280000,00грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції .

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач також клопотав при ухваленні рішення врахувати обставини, що ускладнюють виконання судового рішення та розстрочити його виконання на 4 роки.

За твердженням відповідача, обставинами, що ускладнюють виконання рішення є: скрутний фінансовий стан відповідача, оскільки внаслідок пожежі, яка сталася 14 липня 2018 року в приміщенні Свалявського ДП Ринок , останньому нанесено значних матеріальних збитків, що призвело до скерування значних коштів відповідача на ліквідацію наслідків пожежі, проведення капітального ремонту приміщення, оплату матеріалів та комплектуючих та виконаних робіт, вартість яких склала понад 350 000 грн.

Позивач проти надання розстрочки виконання рішення строком на 4 роки заперечив з огляду на неодноразове відстрочення відповідачу терміну повернення поворотної допомоги укладеними з ним договорами, а також зважаючи на значний строк заявленої відповідачем розстрочки.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "ОСОБА_3 проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі відповідно до графіку розстрочки у випадку задоволення судом клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок у відповідача сплатити позивачу суму боргу настав 31.08.2015, однак відповідачем обов'язок щодо виплати позики не виконано лише частково.

Більше того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 4 роки.

В той же час, приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року.

З огляду на викладене, беручи до уваги скрутне фінансове становище відповідача та його правовий статус, беручи до уваги позицію представника позивача у ході судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення частково, розстрочивши його виконання рівними частинами на 1 рік.

Враховуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, розстрочивши виконання рішення рівними частинами на 1 рік

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Свалявської районної спілки споживчих товариств (89300, м. Свалява, вул. Головна, буд. 54, ідент. код 01751085) на користь Закарпатської обласної спілки споживчих товариств (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, ідент код 01750565) суму 280000,00грн. (Двісті вісімдесят тисяч грн. 00 коп.), а також суму 4200,00грн. (Чотири тисячі двісті грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору, розстрочивши виконання рішення рівними частинами на 1 рік наступним чином:

- до 30 вересня 2018 року - 27533,33 грн.;

- до 31 жовтня 2018 року - 23333,33 грн.;

- до 30 листопада 2018 року - 23333,33 грн.;

- до 31 грудня 2018 року - 23333,33 грн.;

- до 31 січня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 28 лютого 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 31 березня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до З0 квітня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 31 травня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 30 червня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 31 липня 2019 року - 23333,33 грн.;

- до 31 серпня 2019 року - 23333,33 грн.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.08.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі