Рішення

від 20.08.2018 по справі 910/7794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018Справа № 910/7794/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Баранова Артема Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі"

про стягнення 16 759,34 грн

Представники: без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Баранов Артем Андрійович (надалі - позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" (надалі - відповідач ) про стягнення 16 759,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за заявкою на перевезення вантажу № 5.07.17 від 05.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7794/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 18.06.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 361-О від 24.07.2018 суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. перебувала у відпустці у період з 06.08.2018 по 17.08.2018, у зв'язку з чим Суд розглядає справу після виходу з відпустки.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

05.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Голден Індастрі (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Барановим Артемом Андрійовичем (перевізник) було підписано Заявку на перевезення вантажу № 5.07.17, умовами якої визначено таке: маршрут - Естонія - Україна; найменування вантажу - бітум; дата завантаження - 06.07; адреса розвантаження - розмитнення: м. Коростень, вивантаження - м. Тальне; сума, час та форма розрахунку: 1200$, оплата здійснюється по б.н. в гривнях по курсу НБУ; дата доставки - 10.07; марка а/м - РЕНО НОМЕР_3, держ. №н/п - НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було належним чином виконано зобов'язання з перевезення вантажу за вказаною Заявкою, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною, проте, відповідач розрахувався за надані послуги частково на суму 20 000,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача залишок основного боргу в розмірі 15 652,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 856,48 грн та 3% річних у розмірі 250,86 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка відправила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Узгоджений сторонами документ у вигляді Заявки на перевезення вантажу № 5.07.17 від 05.07.2017 за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного перевезення, де однією із сторін угоди виступає замовник перевезення (що прийняв на себе обов'язки відправника по оплаті), другою - перевізник. В заявці зазначені усі обов'язкові для подібного виду правочинів істотні умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Господарського кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передача майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. При цьому, суд вказує що оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Як встановлено судом, на виконання умов Заявки на перевезення вантажу № 5.07.17 від 05.07.2017 позивач здійснив замовлене міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Естонія - Україна, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною СMR №06072017-1.

14.07.2017 позивачем виставлено відповідачу рахунок № СФ-0000114 від 14.07.2017 на оплату міжнародного вантажного перевезення на суму 35 652,00 грн. та направлено його разом з актом № ОУ-0000114 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на адресу відповідача 18.07.2017, що підтверджується фіскальним чеком.

Доказів підписання вказаного акту або надання позивачу мотивованої відмови від його підписання матеріали справи не містять.

Натомість, 11.08.2018 відповідачем було частково оплачено транспортні послуги за рахунком № СФ-0000114 від 14.07.2017 у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Надалі позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату послуг перевезення, заявку, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, банківську виписку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.11.2017.

Зазначена вимога залишилась відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та наявністю доказів про часткову їх оплату відповідачем та прийняття вантажу вантажоодержувачем, Суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" перед позивачем за здійснене ним перевезення складає 15 652,00 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Фізичній особі-підприємцю Баранову Артему Андрійовичу в розмірі 15 652,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та договірних умов відповідач не здійснив оплату здійсненого перевезення у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15 562,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 250,86 грн та інфляційні у розмірі 856,48 грн за загальний період прострочки з 28.11.2017 по 31.05.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено Судом, 22.11.2017 позивач надіслав на адресу відповідачу вимогу про оплату залишку за отримані послуги перевезення в розмірі 15 652,00 грн у семиденний трок від дня пред'явлення вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, яка залишена без відповіді і виконання.

Таким чином, обов'язок відповідача по сплаті грошових коштів розмірі 15 652,00 грн виник у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а тому прострочка відповідача почалась з 30.11.2017.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, Суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки відповідача зі сплати заборгованості.

Таким чином, самостійно здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості за загальний період прострочення відповідача з 30.11.2017 по 31.05.2018, Суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні у розмірі 847,09 грн. та 3% річних у розмірі 235,42 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано належними та достатніми доказами факту свого прострочення перед позивачем та правомірності покладення на нього відповідальності за таке прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на викладене вище, позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Індастрі" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б,офіс 10, ідентифікаційний код 39207033) на користь Фізичної особи-підприємця Баранова Артема Андрійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг у розмірі 15 652 (п'ятнадцять тисяч шістсот пятдесят дві) грн., інфляційні втрати у розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот пятдесят дев'ять) грн. 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Ю.Трофименко