Рішення

від 28.08.2018 по справі 910/9707/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2018Справа № 910/9707/18

За позовом Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів

до Приватного підприємства Зерно-15

про стягнення 5 249,53 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Новопокровський комбінат хлібопродуктів (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Зерно-15 (відповідач) про стягнення 5249,53 грн. на підставі Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015, з яких: 4437,01 грн. основного боргу та 812,52 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015 щодо оплати послуг із зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 прийнято позовну заяву Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9707/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/9707/18 було направлене відповідачу за адресою: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/9707/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 між Державним підприємством Новопокровський комбінат хлібопродуктів (позивач, зерновий склад) та Приватним підприємством Зерно-15 (відповідач, поклажодавець) був укладений Договір складського зберігання зерна № 0165/11 (далі - Договір, Договір № 0165 від 21.08.2015).

Відповідно до п. 1.1 Договору, поклажодавець зобов'язується передати зерно продовольчої та непродовольчої пшениці врожаю 2015 року за заліковою вагою 1000 +/- 10% тон, якість якого повинна відповідати ДСТУ 3768-2010, а зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно та довести його до показників якості для довготривалого зберігання згідно Инструкции Министерства хлебопродуктов СССР № 9-7-88 по хранению зерна, маслосемян, муки и крупы на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Поклажодавець повинен почати завезення зерна протягом 10 днів, та поставити весь обсяг протягом двох місяців з моменту укладання договору, в іншому випадку зерновий склад має право в однобічному порядку розірвати договір, про що зерновий склад письмово попереджає поклажодавця.

При зберіганні зерна зерновий склад здійснює роботи, спрямовані на підтримання або покращення його якісних показників, по закінченню таких робіт повідомляє про це поклажодавця і надає йому копію акту проведених робіт по формі № 34 та акти-розрахунки (згідно з інструкцією № 661) (п. 6 Договору).

Підпунктом 6 пункту 8 Договору встановлено обов'язок зернового складу зберігати зерно протягом строку, визначено в договору.

Згідно підпункту 3 пункту 10 Договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно, протягом п'яти банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше останнього дня розпорядження зерном розрахуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість (п. 12 Договору). Розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством (з ПДВ). Розмір плати (тарифу):

- за приймання тони пшениці на місяць - 13,00 грн.;

- за зберігання тони пшениці на місяць - 41,00 грн.;

- за відвантаження тони пшениці - 60,00 грн.;

- за очищення т/% - 9,00 грн.;

- за сушіння т/% - 27,00 грн.;

- за оформлення однієї складської квитанції на зерно, 1 шт. на партію - 46,00 грн. за 1 шт.;

- за оформлення одного простого складського свідоцтва на зерно на пред'явника, 1 шт. на партію - 46,00 грн. за 1 шт.;

- за оформлення подвійного складського свідоцтва на зерно, 1 шт. на партію - 60,00 грн. за 1 шт. (п. 13 Договору).

Пунктом 15 Договору сторони погодили, що при переоформленні (продажу) зерна на зерновий склад, плата за послуги зі зберігання: 1,0 грн. за тону за місяць, при умові що поклажодавець розпорядиться зерном до 31.12.2015, в іншому випадку зберігання нараховується на загальних умовах.

Відповідно до п. 16 Договору в редакції Додаткової угоди від 28.09.2015 до Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015, поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна щомісячно. Кінцевий розрахунок проводиться на момент розпорядження зерном з урахуванням п. 15 та строків, встановлених підпунктами 3 та 6 пункту 10 Договору.

Пунктом 21 Договору встановлено, що, у разі невиконання підпункту 3 пункту 10 розділу Права та обов'язки сторін та пункту 16 розділу Взаєморозрахунки сторін цього договору, поклажодавець за кожний день прострочення платежу виплачує зерновому складу пеню в розмірі 0,1 відсотків його суми.

Відповідно до п. 24 Договору, строк зберігання зерна становить до 30.06.2016 року.

Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 30.06.2016, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 28 Договору).

На виконання умов Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015 згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 485 від 22.04.2016 позивачем було надано послуги по зберіганню зерна пшениці на суму загальну 3 805,58 грн. Крім того, згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 263 від 29.02.2016 відповідачу були надані послуги з приймання зерна за лютий 2016 року та надано складські квитанції за лютий 2016 року на загальну суму 447,43 грн. з ПДВ. Відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) № 263 від 29.02.2016 відповідачу були надані складські квитанції за квітень 2016 року на загальну суму 184,00 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач у позовній заяві, загальна вартість неоплачених послуг з приймання та зберігання зерна пшениці за Договором № 0165 від 21.08.2015 станом на 01.08.2017 становить 4 437,01 грн.

Позивач зазначив, що згідно підпункту 3 пункту 10 Договору та пункту 16 в редакції Додаткової угоди від 28.09.2015 поклажодавець зобов'язаний своєчасно, протягом п'яти банківських днів з моменту надання рахунку, але не пізніше дня розпорядження зерном, розрахуватись за надані послуги. Тобто, кінцевою датою оплати наданих послуг із зберігання є дата розпорядження зерном.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа відповідача № 1/10/04-2016 від 10.04.2016 та наказу № 000000522 від 10.04.2016, зерно, що зберігалось за Договором № 0165 від 21.08.2015, було переоформлене на іншого контрагента. Тому, як зазначає позивач, саме 10.04.2016 відповідач повинен був оплатити позивачу надані послуги із зберігання.

Однак, відповідач вартість послуг зі зберігання зерна пшениці не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 437,01 грн. заборгованості на підставі Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015 року між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1).

Згідно зі ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Відносини сторін щодо складського зберігання зерна регулюються Законом України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Частинами 1, 2 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містять статті 525, 526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015, відповідач передав на зберігання позивачу зерно.

Матеріали справи містять акти виконаних робіт (надання послуг) № 263 від 29.02.2016, № 485 та № 494 від 25.04.2016 на загальну суму 4 437,01 грн., підписані сторонами та скріплені печатками, що підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг із зберігання за Договором № 0165 від 21.08.2015.

Відповідно до підпункту 3 пункту 10 Договору та пункту 16 в редакції Додаткової угоди від 28.09.2015, відповідач був зобов'язаний своєчасно, протягом п'яти банківських днів з моменту надання рахунку, але не пізніше дня розпорядження зерном, розрахуватись за надані послуги.

Враховуючи зазначене, кінцевою датою оплати наданих послуг із зберігання є дата розпорядження зерном.

10.04.2016 відповідач звернувся до позивача з листом № 1/10/04-2016, відповідно до якого просив дозволу позивача переоформити у власність ТОВ Борошно Покровське пшеницю 3 класу в кількості 309,397 тон.

Відповідно до наказу на переоформлення хлібопродуктів № 000000522 від 10.04.2016, пшениця 3 класу загальною масою 309 397 кг. Була переоформлена на Товариство з обмеженою відповідальністю Борошно Покровське .

З огляду на зазначене, відповідно до положень підпункту 3 пункту 10 Договору та пункту 16 в редакції Додаткової угоди, 10.04.2016 відповідач повинен був оплатити позивачу надані послуги із зберігання в загальній сумі 4 437,01 грн.

Проте, відповідач вартість наданих позивачем послуг зі зберігання зерна не оплатив.

Таким чином, враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги зі зберігання зерна за Договором складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4 437,01 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 812,52 грн. пені за період з 10.04.2016 по 09.10.2016.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 21 Договору сторони погодили, що, у разі невиконанні підпункту 3 пункту 10 розділу Права та обов'язки сторін та пункту 16 розділу Взаєморозрахунки сторін цього договору, поклажодавець за кожний день прострочення платежу виплачує зерновому складу пеню в розмірі 0,1 відсотків його суми.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договором складського зберігання зерна № 0165 від 21.08.2015 стосовно своєчасної оплати за надані позивачем послуги із зберігання.

Дослідивши розрахунок пені за Договором № 0165 від 21.08.2015, доданий позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування пені - 10.04.2016 по 09.10.2016.

Враховуючи зазначене, суд визначає вірний період нарахування пені, який становить з 11.04.2016 по 09.10.2016.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми пені в розмірі 812,52 грн., виходячи з вірно визначеного судом періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, суд дійшов висновку, що пені розрахована позивачем відповідно до вимог Договору, не суперечать нормам чинного законодавства, але є арифметично не вірною.

За таких обставин, судом встановлено, що сума пені фактично становить 811,97 грн. (тоді як позивач визначив 812,52 грн.).

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 812,52 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 811,97 грн. В частині стягнення 0,55 грн. пені позивачу належить відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 1762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 761,82 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Зерно-15 (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А; ідентифікаційний код 39801100) на користь Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Вєсіча, буд. 1; ідентифікаційний код 00953042) 4 437,01 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 01 коп.) заборгованості за надані послуги зі зберігання, 811,97 грн. (вісімсот одинадцять гривень 97 коп. ) пені та 1 761,82 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню 82 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 28.08.2018.

Суддя Гумега О.В.