Рішення

від 22.08.2018 по справі 914/1219/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2018р. Справа №914/1219/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С. розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботак» , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Корми» , с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область,

предмет спору: стягнення 50 200,00 грн.,

підстава позову : неналежне виконання послуг по перевезенню,

за участю представників:

позивача : ОСОБА_1 - представник на підставі ордеру серії ЛВ№ 027337 від 07.08.2018 року, ОСОБА_2 - директор,

відповідача: ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності від 03.01.2018 року.

ПРОЦЕС

05.07.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Корми» про стягнення 50 200,00 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 08.08.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем 16.07.2018 року, відповідачем - 13.07.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

30.07.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності; 14.05.2018 року - клопотання про долучення до матеріалів справи судового рішення в аналогічній справі.

08.08.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

У судових засіданнях 08.08.2018 року та 15.08.2018 року, за участю представників сторін, оголошено перерву.

У судове засідання 22.08.2018 року з'явилися представник сторін, представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, проси у їх задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 22.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає, що відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг перевезення, здійснених за період 20.10.2017 року-29.12.2017 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що строк оплати не настав у зв'язку з неотриманням від позивача вимоги в порядку ст.530 ЦК України. Крім цього, заявляє про сплив спеціальної позовної давності до вказаних правовідносин, перебіг якої, на його переконання, почався після підписання сторонами актів наданих послуг.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА НЕ ОСПОРЮВАНІ СТОРОНАМИ

19.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф Корми» (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Ботак» (надалі по тексту рішення - позивач, перевізник) погодили та підписали договір-замовлення №02/19/10 на перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг по якому становить 9 200,00 грн., маршрут перевезення Давидів-Котелеве, а також договір-замовлення №01/19/10 з маршрутом перевезення Київець-Давидів, вартістю перевезення 3 500,00 грн.

08.11.2017 року сторонами погоджено перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг по якому становить 3 500,00 грн., маршрут перевезення Київець-Давидів (договір-замовлення №01/08/11), а також погоджено договір-замовлення №02/08/11 з маршрутом перевезення Давидів-Керниця, вартістю перевезення 3 500,00 грн.

13.11.2017 року сторонами погоджено перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг по якому становить 3 500,00 грн., маршрут перевезення Давидів-Київець (договір-замовлення №03/13/11), а також договір-замовлення №04/13/11 з маршрутом перевезення Давидів-Свидова-Котелеве, вартістю перевезення 10 500,00 грн.

16.11.2017 року сторонами погоджено перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг по якому становить 2 500,00 грн., маршрут перевезення Львів-Давидів (договір-замовлення №01/16/11); 22.12.2017 року - перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг становить 7 000,00 грн., маршрут перевезення Турійськ-Давидів (договір-замовлення №01/22/12); 28.12.2017 року - перевезення автомобільним транспортом в межах України, вартість транспортних послуг становить 7 000,00 грн., маршрут перевезення Турійськ-Давидів (договір-замовлення №01/28/12).

На виконання вказаних заявок позивачем як перевізником надано послуги перевезення, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними: №Р2855 від 19.10.2017 року, №Р2856 від 19.10.2017 року, №6 359 від 19.10.2017 року, №6 606 від 08.11.2017 року, №Р3127 від 08.11.2017 року, №76 від 13.11.2017 року, №Р3170 від 13.11.2017 року, №Р3171 від 13.11.2017 року, №88 від 16.11.2017 року, №00000006662 від 23.12.2017 року, №00000006718 від 28.12.2017 року.

Крім цього, сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (послуг) щодо надання перевізником послуг відповідно до заявок та на суму, вказану у заявках, а саме: акт №392 від 19.10.2017 року на суму 3 500,00 грн., акт №434 від 08.11.2017 року на суму 3 500,00 грн., акт №435 від 08.11.2017 року на суму 3 500,00 грн., акт №443 від 13.11.2017 року на суму 3 500,00 грн., акт №444 від 14.11.2017 року на суму 10 500,00 грн., акт №453 від 16.11.2017 року на суму 2 500,00 грн., акт №512 від 25.12.2017 року на суму 7 000,00 грн., акт №529 від 29.12.2017 року на суму 7 000,00 грн.

Умовами договорів-замовлень, як і актами здачі-прийняття робіт (послуг), сторони не визначили строку здійснення замовник послуг оплати, обмежившись формулюванням щодо умов оплати наступним чином: шляхом переказу на банківський рахунок .

ОБСТАВИНИ, ЩОДО ЯКИХ ВІДПОВІДАЧ ЗАПЕРЕЧУЄ

До позовної заяви позивачем долучено копії претензії №01 від 06.06.2018 року щодо необхідності сплати відповідачем заборгованості по договорах-замовленнях на перевезення від 19.10.2017 року, від 08.11.2017 року, 13.11.2017 року, 16.11.2017 року, 22.12.2017 року, 28.12.2017 року, загальною вартістю 50 200,00 грн., та повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ТОВ «Агролайф Корми» з датою відправлення 06.06.2018 року. Відповідач заперечує факт отримання претензії від 06.06.2018 року та не вважає, що долучене повідомлення про вручення підтверджує такий факт.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Позиція суду щодо обставин виникнення заборгованості

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище, 23.01.2018 року сторони спору уклали договір-заявку на транспортне обслуговування.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Суд звертає увагу, що поняття договору-заявки не закріплено в чинному законодавстві, проте чіткої заборони укладати в подібній формі договори законодавством не передбачено. Більше того, заявка підписана представниками обох сторін, скріплена їх печатками, у ній погоджені умови здійснення перевезення, тому спрощена письмова форма договору дотримана суб'єктами господарювання. Більше того, існування між сторонами правовідносин перевезення не заперечується жодною зі сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

На підтвердження виконання своїх обов'язків позивачем долучено належним чином оформлені товарно-транспортні накладні. Більше того, факт здійснення перевезення та надання належних послуг позивачем не заперечується та не спростовується відповідачем. Крім цього, на підтвердження виконання перевізником своїх обов'язків по перевезенню сторонами складено відповідні акти здачі-приймання робіт (послуг).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту заявок на перевезення та актів прийняття робіт, та не заперечується сторонами, сторонами не погоджено строку оплати наданих позивачем послуг. Відповідно, з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Одночасно суд зазначає, що з положень закону щодо здійснення перевезення та надання послуг не випливає обов'язку негайного виконання оплати наданих позивачем послуг. Відповідно, з'ясовуючи виникнення у відповідача обов'язку оплати наданих перевізником послуг та настання моменту оплати відповідних послуг, суд зазначає наступне.

Позивачем долучено до позовної заяви претензію №01 від 06.06.2018 року, згідно з якою звертався до відповідача з вимогою оплатити в повному обсязі надані відповідно до договорів-замовлень за період жовтня-грудня 2017 року транспортні послуги, вартістю 50 200,00 грн. Доказами надіслання вказаної претензії є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з поштовим ідентифікатором відправлення та фіскальний чек Укрпошти, копії яких долучено до матеріалів справи. Згідно з відміткою на повідомленні про вручення кореспонденція отримана відповідачем 08.06.2018 року. Відповідач, заперечуючи отримання претензії про оплату наданих транспортних послуг, у судовому засіданні 15.08.2018 року підтвердив отримання ним 08.06.2018 року кореспонденції від позивача, однак, стверджує, що належним доказом надіслання відповідної претензії, після спливу семиденного строку з дня направлення якої настає строк оплати, має бути опис вкладення, а не лише повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що 08.06.2018 року ним отримано від позивача будь-яку іншу кореспонденцію, ніж ту, про надіслання якої йде мова в межах даної справи. Крім цього, суд звертає увагу, що ст. 530 ЦК України не визначає обов'язкового порядку пред'явлення вимоги про оплату (надіслання вимоги простою кореспонденцією, рекомендованим повідомленням чи листом з описом вкладення). Так, згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними у постанові №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , в частині, що стосується застосування норм матеріального права - ст.530 ЦК України, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою (п.1.7).

Враховуючи наведене, з 09.06.2018 року почався перебіг семиденного строку для здійснення відповідачем оплати вартості наданих позивачем транспортних послуг в сумі 50 200,00 грн., та закінчився 15.06.2018 року. Оскільки в зазначений строк оплата не здійснена, то згідно з положеннями ст. ст. 610, 612 ЦК України боржник з 16.06.2018 року вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позиція суду щодо застосування строків спеціальної позовної давності, заявленої відповідачем

Так, відповідно до ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, однак, згідно з ч.2 ст.258 ЦК України до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу застосовується позовна давність в один рік (ст.925). Разом з тим, суд звертає увагу, що у даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст.315 ГК України, про застосування якої стверджує відповідач, оскільки вказана норма співвідноситься з нормою ст. 925 ЦК України як спеціальна та загальна. Так, відповідно до ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Однак, вказана норма не визначає особливого моменту початку перебігу та не змінює початку перебігу позовної давності, адже згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу; порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Безпідставними є посилання відповідача на ті обставини, що про порушення свого права на оплату позивач дізнався з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі робіт (послуг), так як такими актами не було визначено строку оплати наданих послуг і право позивача на отримання плати, як і початок перебігу позовної давності, ставиться в залежність від пред'явлення вимоги, як це передбачено ч.2 ст.530 ЦК України. Оскільки, як встановлено судом вище, з 16.06.2018 року боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а позивач вважається таким, право на отримання грошових коштів якого порушене, то пред'явлення позову про стягнення заборгованості з замовника послуги, поданий господарському суду 05.07.2018 року, є таким, що поданий в межах шестимісячного строку позовної давності. Відтак, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд доходить висновку про підтвердженість достатніми доказами та обгрунтованість вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім понесених витрат на суму сплаченого судового збору, позивач просив відшкодувати йому суму витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у сумі 6 000,00 грн. На підтвердження наведеного подано договір №15/06 про надання адвокатських послуг від 15.06.2018 року, відповідно до якого АО Західноукраїнська юридична колегія взяв на себе обов'язок по наданню адвокатських послуг замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Ботак» , ордер серії ЛВ№027337, виданий ОСОБА_1 АО Західноукраїнська юридична колегія , та свідоцтво про право на заняття адвкатською діяльністю. Вартість робіт згідно з п.3.1 договору визначена в сумі 6 000,00 грн. до позовної заяви долучено платіжне доручення №280 від 18.06.2018 року про сплату замовником виконавцю 6 000,00 грн. з призначенням платежу за адвокатські послуги згідно з дог.№15/06 від 15.06.2018 . Крім цього, 08.08.2018 року позивачем долучено акт №1 про надання адвокатських послуг від 07.08.2018 року, яким сторони навели та засвідчили надання виконавцем та прийняття замовником адвокатських послуг; 15.08.2018 року - долучено акт №2 про надання адвокатських послуг від 15.08.2018 року та звіт по витратах робочого часу по наданню адвокатських послуг відповідно до умов договору №15/06.

Відповідач у тексті відзиву заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що справа не є складеною, чітка робота адвокатського об'єднання не визначена, позивачем не подано розрахунку витраченого адвокатом часу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає про необгрунтованість заперечень відповідача, оскільки на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у даній справі, надано достатні докази: акти про надання адвокатських послуг, звіт по витратах робочого часу по наданню адвокатських послуг відповідно до умов договору №15/06, а також докази сплати відповідної суми, визначеної договором, адвокатському об'єднанню. Крім цього, відповідачем жодним чином не доведено неспівмірності витрат, понесених позивачем, а вартість надання адвокатських послуг визначена сторонами у договорі про надання адвокатських послуг від 15.06.2018 року, як це передбачено ст.126 ГПК України.

Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката також підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Корми» (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2а, код ЄДР 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботак» (79049, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район, вулиця Драгана, будинок 2, код ЄДР 20804137) 50 200,00 грн. заборгованості, 6 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 1 762,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.08.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.