Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/22824/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 910/22824/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Смірнової Л.Г.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.04.2018 (повне рішення складено 05.04.2018)

у справі № 910/22824/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Сигнаївський комбінат хлібопродуктів

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

Фінансова компанія Інтайм Фінанс

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

Сигнаївський комбінат хлібопродуктів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Щелков Денис Михайлович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство ОТП Банк

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (далі - ПАТ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс (далі - ТОВ ФК Інтайм Фінанс , відповідача-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Каре Компані (далі - ТОВ Каре Компані , відповідача-2) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 387 від 29.09.2017 та № 388 від 29.09.2017. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачами 1 та 2 при укладенні спірних договорів вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку , посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України просив спірні договори визнати недійсними.

В судовому засіданні 08.02.2018 Господарським судом міста Києва встановлено, що ТОВ Каре Компані (ідентифікаційний код 39962872) 26.12.2017 змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Сигнаївський комбінат хлібопродуктів , місцезнаходження на: АДРЕСА_1 та види діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 19.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Публічне акціонерне товариство ОТП Банк .

Заперечуючи проти позову, відповідачі вказували на відсутність порушення оспорюваними правочинами вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 38 ЗУ Про іпотеку .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №910/22824/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати повністю із залишенням позову без розгляду. В обґрунтування своїх вимог зазначило про ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки після закриття підготовчого засідання 29.03.2018 та призначення справи до розгляду на 05.04.2018, позивачем до початку розгляду справи по суті, 04.04.2018 подано заяву про залишення позову без розгляду. Проте місцевий суд проігнорував вказану заяву позивача й в ії задоволенні відмовив, справу розглянув по суті спору без участі представника позивача з винесенням рішення. За твердженнями апелянта суд першої інстанції порушив права позивача, передбачені чинним ГПК України тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачі 1 та 2 подали відзиви, в яких зазначили про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 21.08.2018 з'явились представники позивача, відповідачів 1 та 2, представники третіх осіб 1 та 2 не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати повністю із залишенням позову без розгляду.

Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 29.09.2017 між ТОВ ФК Інтайм Фінанс (відповідачем-1, продавцем за договором) та ТОВ Каре Компані , яке змінило своє найменування на ТОВ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (відповдіачем-2, покупцем за договором) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем та зареєстровано в реєстрі за № 387 (далі - договір № 387), за умовами п. 1.1 якого продавець в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку передає у власність, а покупець приймає у власність 1/2 частку будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно).

Згідно відомостей, викладених в договорі застави (іпотеки) № PL11-027/28-2, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13 квітня 2011 року та зареєстрованому в реєстрі за №1215, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 27 вересня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 1245, вказане майно належить Відкритому акціонерному товариству Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 00952508, місцезнаходження за адресою: 20615, Черкаська область, Шполянський район, с. Сигнаївка) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди №213, виданого 11.05.2000 року на підставі рішення виконкому Сигнаївської сільської ради Шполянського району №21 від 26 листопада 1998 року. Право власності підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №29034075, виданим 17.02.2011 року Шполянським виробничим відділком комунального підприємства Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації (п. 2 договору № 387).

Відповідно до п. 3 договору № 387 відчужуване майно передано в іпотеку Публічному акціонерну товариству ОТП Банк , яке є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до чинного законодавства України на підставі договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13 квітня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за №1215, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 27 вересня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 1245 для забезпечення зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 разом з усіма додатками до нього, укладеним між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтаенерго (боржником). На момент укладення цього договору на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 29 вересня 2017 року, укладеного між банком та продавцем, кредитором за кредитним договором відносно боржника є продавець. На момент укладення цього договору на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 29 вересня 2017 року, укладеного між банком та продавцем, іпотекодержателем за договором іпотеки є продавець. На момент укладення цього договору заборгованість боржника перед продавцем за кредитним договором становить 5 500 000,00 грн.

Положеннями п.п. 4-6 договору № 387 сторони визначили, що цей продаж за домовленістю сторін вчиняється за суму 2 470 520,75 грн., які покупець зобов'язаний сплатити до 31.10.2017 року та які враховуються в рахунок часткового погашення зобов'язань боржника за кредитним договором. Сторонам роз'яснено, що домовленість про ціну є істотною умовою договору, і у разі приховування сторонами дійсної ціни, нотаріус не несе відповідальності у разі настання негативних випадків. Зазначену в цьому договорі ціну продажу майна продавець вважає вигідною для себе, її розмір продавця повністю задовольняє.

Оціночна вартість майна (1/2 частки будівель та споруд вказаних в пункті 1 цього договору) згідно Звіту про незалежну оцінку, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурій Партнерс (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 39456629; Сертифікат №26/16 суб'єкта оціночної діяльності, виданий 15 січня 2016 року Фондом державного майна України), станом на 29 вересня 2017 року становить - 2 470 520,75 грн.

Відповідно до п. договору № 387 сторони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після його підписання не матимуть правового значення.

Крім цього, 29.09.2017 між ТОВ ФК Інтайм Фінанс (відповідачем-1, продавцем за договором) та ТОВ Каре Компані , яке змінило своє найменування на ТОВ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (відповдіачем-2, покупцем за договором) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 388 (далі - договір № 388), за умовами якого (п. 1.1.) продавець в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку передає у власність, а покупець приймає у власність 1/2 частку будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно).

Згідно відомостей, викладених в договорі застави (іпотеки) № PL11-027/28-2, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13 квітня 2011 року та зареєстрованому в реєстрі за №1215, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 27 вересня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 1245, вказане майно належить Відкритому акціонерному товариству Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 00952508, місцезнаходження за адресою: 20615, Черкаська область, Шполянський район, с. Сигнаївка) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди №213, виданого 11.05.2000 року на підставі рішення виконкому Сигнаївської сільської ради Шполянського району №21 від 26 листопада 1998 року. Право власності підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №29034075, виданим 17.02.2011 року Шполянським виробничим відділком комунального підприємства Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації (п. 2 договору № 388).

За умовами п. 3 договору № 388 відчужуване майно було передано у іпотеку Публічному акціонерну товариству ОТП Банк , що є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства України на підставі договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13 квітня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за №1215, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 27 вересня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 1245 для забезпечення зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 разом з усіма додатками до нього, укладеним між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтаенерго (боржником). На момент укладення цього договору на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 29 вересня 2017 року, укладеного між банком та продавцем, кредитором за кредитним договором відносно боржника є продавець. На момент укладення цього договору на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 29 вересня 2017 року, укладеного між банком та продавцем, іпотекодержателем за договором іпотеки є продавець. На момент укладення цього договору заборгованість боржника перед продавцем за кредитним договором становить 5 500 000,00 грн.

Положеннями п.п. 4-6 договору № 388 сторони погодили, що цей продаж за домовленістю сторін вчиняється за суму - 2 470 520,75 грн., які покупець зобов'язаний сплатити до 31.10.2017 року та які враховуються в рахунок часткового погашення зобов'язань боржника за кредитним договором. Сторонам роз'яснено, що домовленість про ціну є істотною умовою договору, і у разі приховування сторонами дійсної ціни, нотаріус не несе відповідальності у разі настання негативних випадків. Зазначену в цьому договорі ціну продажу майна продавець вважає вигідною для себе, її розмір продавця повністю задовольняє.

Оціночна вартість майна (1/2 частки будівель та споруд вказаних в пункті 1 цього договору) згідно Звіту про незалежну оцінку, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурій Партнерс (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 39456629; Сертифікат №26/16 суб'єкта оціночної діяльності, виданий 15 січня 2016 року Фондом державного майна України), станом на 29 вересня 2017 року становить - 2 470 520,75 грн.

В тексті цього договору сторони засвідчили, що зафіксовано усі істотні умови, які стосуються купівлі-продажу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після його підписання не матимуть правового значення (п. 12 договору № 388).

Вищезгадані договори підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Так, одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину,є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі постанова пленуму № 11) встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , статті 12 Закону України Про іпотеку , частини другої статті 29 Закону України Про страхування , статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність , статті 7-1Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , частини третьої статті 67 Закону України Про запобігання корупції тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин за приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спір у справі виник в зв'язку із оспорюванням позивачем законності спірних договорів з огляду порушення Публічним акціонерним товариством ОТП Банк вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку (не направлення третьою особою на стороні відповідача-1 повідомлення позивачу) та вимог ч. 6 ст. 38 цього Закону (умисне заниження ціни на майно за оспорюваними договорами). Разом з цим, позивач вказував на невідповідність змісту цих правочинів Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміст господарського договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України) становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено матеріалами справи, укладаючи спірні договори сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови цих договорів не суперечать вимогам Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, що в свою чергу свідчить про їх вчинення саме в дату їх укладення - 29.09.2017. Проте посилаючись на приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, позивач не вказав чим саме оспорюванні правочини (договори № 387 та № 388) суперечать ЦК України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та яким саме.

Твердження позивача про те, що відповідачами в порушення ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку умисно занижено ціну на майно за оспорюваними договорами, вірно відхилено судом першої інстанції, адже на підставі ч. 6 ст. 38 вказаного Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Таким чином, вказана норма не застосовується до правовідносин, які виникли між відповідачами за оспорюваними правочинами.

В свою чергу, стосовно визначення ціни в договорах купівлі-продажу № 387 та № 388 слід зазначити, що в силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Таким чином, сторонам договору надано право вільно обрати між декількома варіантами поведінки у встановлених законом межах, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків на власний розсуд, в тому числі на власний розсуд погоджувати ціну договору. Відповідно наданий позивачем звіт про оцінку вартості нерухомого майна від 2017 згідно ст. ст. 73, 76-79 ГПК України не може вважатись належним доказом вартості спірного майна - виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1.

Посилання позивача на порушення вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку як на підставу недійсності оспорюваних правочинів не заслуговують на увагу, адже за змістом цієї статті, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, за наявності порушення третьою особою на стороні відповідача-1 вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку по відношенню до позивача, останній має можливість захистити своє порушене право у встановлений законом спосіб, однак дане порушення не є підставою для встановлення недійсності оспорюваних договорів в межах цієї справи.

Доводи позивача про те, що у справі № 08/5026/1109/2012 Господарським судом Черкаської області вирішувалось питання наявності правових підстав звернення стягнення на іпотечне майно, є безпідставними та необґрунтованими. Так, у вказаній справі за позовом ПАТ ОТП Банк до ТОВ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ Концерн Нафтаенерго та ОСОБА_5 про стягнення на підставі договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28/2 від 13.04.2011 заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 в розмірі 1 078 180,84 доларів США та 6 086 170,12 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 13,01 га за адресою Черкаська область, Шполянський район, село Сигнаївка, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.09.2017 прийнято відмову позивача - ПАТ ОТП Банк від позову та припинено провадження.

Посилання позивача на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2017 у справі № 925/1231/17 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс споруд, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, також не заслуговують на увагу, адже постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 цю ухвалу скасовано, а ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 позов ПАТ Сигнаївський комбінат хлібопродуктів залишено без розгляду. При цьому, згідно наданих позивачем даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень по оспорюваним договорам купівлі-продажу внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем до реєстру 07.11.2017.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму № 11 в силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Проте позивачем не доведено суду обставин, з якими закон, зокрема положення ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання оспорюваних договорів недійсними. Більше того, місцевим судом встановлено, що ці договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що в цілому відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Твердження апелянта (позивача) про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, яке полягає в тому, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд проігнорував подану позивачем 04.04.2018 заяву про залишення позову без розгляду та 05.04.2018 розпочав слухання справи без участі його представника й того ж дня ухвалив оскаржуване рішення по суті спору, є надуманими та такими, що не відповідають обставинам та матеріалам справи.

Так, суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання згідно ч. 2 згаданої статті ГПК України суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, підготовче провадження закінчується закриттям підготовчого засідання, а розгляд справи по суті розпочинається із закриттям підготовчого засідання.

Як встановлено матеріали справи, станом на 29.03.2018 - час постановлення місцевим судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 05.04.2018, представник позивача був присутнім в судовому засіданні, проте жодних заяв про залишення позову без розгляду не подавав, відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні поданої позивачем 04.04.2018 заяви, тобто після закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду.

Разом з цим, усні посилання представника позивача (апелянта) в судовому засіданні 21.08.2018 на положення абз. 2 ч. 2 ст. 277, згідно яких порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже апелянтом не наведено жодних заперечень по суті оскаржуваного рішення, відповідно не обґрунтовано неправильного вирішення справи по суті спору місцевим судом. Одночасно апелянтом не зазначено, які порушення процесуального права в розумінні вищезгаданої статті він вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі № 910/22824/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/22824/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.08.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Л.Г. Смірнова

Н.Ф. Калатай