Рішення

від 12.07.2018 по справі 804/4338/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Справа № 804/4338/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

11.06.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС (далі відповідач), в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 113 469,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог, визначених ст.ст. 19, 20 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , не сплачено в строк до 17.04.2018 року адміністративно-господарські санкції у сумі 113 469,33 грн. за 3 робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2017 році.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року за даним позовом відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2018 року о 15:50 год.

10.07.2018 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ним вжито усіх заходів, передбачених ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та систематично повідомляв центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, також з метою застосування всіх можливостей для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю товариством розміщено оголошення в місцевих ЗМІ, крім того не встановлено фактів відмови позивача у працевлаштуванні направлених на працевлаштування осіб з інвалідністю, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, суд вирішив клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача задовольнити, продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом № 111/к від 29.12.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС передбачено ряд заходів щодо створення, прийому на роботу та забезпечення належних умов праці для осіб з інвалідністю.

Протягом 2017 року відповідачем до Дніпровського центру занятості щомісячно подавався звіт за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (12.01.2017 року, 07.02.2017 року, 10.03.2017 року, 04.04.2017 року, 11.05.2017 року, 13.06.2017 року, 13.07.2017 року, 09.08.2017 року, 06.09.2017 року, 04.10.2017 року, 16.11.2017 року, 06.12.2017 року), які були прийняті відповідальною особою центру зайнятості.

Матеріали справи містять копії публікацій в ЗМІ відповідача про наявність вакантних посад для осіб з інвалідністю, а саме:

- газета Днепровская неделя : від 18.01.2017 року, 08.02.2017 року, 15.03.2017 року, 12.04.2017 року, 17.05.2017 року, 07.06.2017 року, 19.07.2017 року, 16.08.2017 року, 13.09.2017 року, 22.11.2017 року.

16.02.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік.

За звітом відповідача форми №10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 74 особи; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві становила 0 осіб; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 3 особи.

У рядку 6 звіту форми №10-ПІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування осіб з інвалідністю - , тобто адміністративно-господарські санкції на підприємство нараховуватись не повинні.

Згідно з розрахунком суми позову наданим позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 113 469,33 грн.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , ОСОБА_2 України Про зайнятість населення .

Частинами 1, 2 ст. 17 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною 3 ст. 18 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1-2 ст. 19 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності інвалідів (далі Порядок № 70).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У відповідності до частини 1 статті 18 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3-4 статті 18-1 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 14 ОСОБА_2 України Про зайнятість населення № 5067-VI (далі - ОСОБА_2 № 5067) роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 ОСОБА_2 № 5067 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 ОСОБА_2 України Про зайнятість населення № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Так, пунктами 3, 4, 5 цього Порядку № 316 від 31.05.2013 р. передбачено, що Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У розділі ІІІ даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 ОСОБА_2 України Про зайнятість населення ), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 ОСОБА_2 України Про зайнятість населення , а також внутрішньо переміщених осіб.

Отже, в контексті прийнятого ОСОБА_2 України Про зайнятість населення № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

За правилами, визначеними ст. 20 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього ОСОБА_2, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього ОСОБА_2.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого ОСОБА_2 нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Звіт форми № 3-ПН є єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Як вбачається зі звіту відповідача форми № 10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1особа, при цьому кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ОСОБА_2 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , позивачем зазначено - 3 особи.

Тобто, не виконано норматив у створенні робочого місця для працевлаштування 3 осіб з інвалідністю.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом 2017 року здійснював ряд заходів з метою виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: виділив та влаштував місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; інформував протягом звітного року центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми № 3-ПН); звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в передбаченому законодавством порядку, публікував об'яви щодо наявності вакантних посад для осіб з інвалідністю.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд зазначає, що адміністративно-господарську санкції є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку з тим, що в даному випадку відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій з ТОВ науково-виробниче підприємство ЛВС у сумі 113 469,33 грн.

Керуючись статтями 73, 77, 78, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, вул. Святослава Хороброго, 11, м. Дніпро, 49101) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС (код ЄДРПОУ 24433100, вул. Бердянська, 5-а, м. Дніпро, 49081) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ЛВС на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 113 469,33 грн.- відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1