Рішення

від 27.08.2018 по справі 0940/1200/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р.                               справа № 0940/1200/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортлогіст» про стягнення податкового боргу в розмірі 461 148,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортлогіст» (далі – відповідач, ТзОВ «Транспортлогіст») про стягнення податкового боргу в розмірі 461 148,53 грн. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача визначено Державну податкову інспекцію у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість у сумі 461 148,53 грн.

13.07.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

14.02.2014 здійснено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортлогіст», яке мало попередню назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17-18). Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що покладає на нього обов'язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 цієї статті встановлено, що зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На підставі вищевказаних норм Податкового кодексу України, відповідачем подано до ДПІ у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- податкову декларацію на додану вартість від 18.12.2017 за листопад 2017 року на суму 36 257,00 грн. (а.с. 33-34);

- податкову декларацію на додану вартість від 18.01.2018 за грудень 2017 року на суму 91 398,00 грн. (а.с. 35-36).

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, податкові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість згідно вищезазначених декларацій у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженими з моменту подання таких декларацій.

Судом також встановлено, що згідно вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.11.2014 за №961, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» (попереднє найменування відповідача, як уже зазначалось вище).

За результатами перевірки складено акт №3025/04-66-22-03/39099089 від 17.11.2014, яким зроблено висновки, зокрема, про те, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ « Анріон» - ТзОВ «ЖЖЕП» - КВДРЕП Жовтневого району за липень 2014 року, а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст. 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України (а.с. 38-48).

З урахуванням вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000281501 від 05.02.2015 про збільшення відповідачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 339 792,50 грн., в тому числі 271 834,00 грн. за основним платежем та 67958,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач оскаржив, однак постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 по справі №804/15864/15, яке набрало законної сили, його залишено в силі (а.с. 9-12).

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення №0000281501 від 05.02.2015 є не скасованим та чинним, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 по справі №804/15864/15, предметом якої було оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, набрала законної сили, то грошове зобов'язання відповідача з ПДВ на суму 339792,50 грн., визначене даним податковим повідомленням-рішенням, є узгодженим.

Суд звертає також увагу на те, що за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України податковим органом нараховано пеню в розмірі 121 356,37 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с. 65) та інтегрованою карткою платника податку – відповідача за платежем: податок на додану вартість (а.с. 24-32).

Також суд зазначає, що згідно вказаної інтегрованої картки платника податку – відповідача за платежем: податок на додану вартість, відбулось часткове погашення податкового боргу в сумі 127 655,00 грн., а саме відповідачем сплачено узгоджений борг згідно податкових декларацій на додану вартість за листопад та грудень 2018 року від 18.12.2017 та 18.01.2018 відповідно (а.с. 24-32).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» за №5705-17/66 від 22.01.2018 (а.с. 13), однак відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 339 792,50 грн. податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000281501 від 05.02.2015 та 121 356,37 грн. пені утворює податковий борг відповідача в загальній сумі 461 148,53 грн., який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується довідкою про стан розрахунків платника податків з бюджетом (а.с. 7), розрахунком податкового боргу (а.с. 8) та інтегрованою карткою платника податку – відповідача за платежем: податок на додану вартість (а.с. 24-32).

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 461 148,53 грн., є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню. Як наслідок, заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортлогіст» (вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 39099089) в дохід бюджету податковий борг в сумі 461148 (чотириста шістдесят одна тисяча сто сорок вісім) грн. 53 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – Головне управління ДФС у Дніпропетровській області: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ39394856).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортлогіст»: вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 39099089.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області: вул. Театральна, 1-А, м. Дніпро, 49047, код ЄДРПОУ 39621406.

Суддя                                                                       Кафарський В.В.